На Полтавщині видали книгу про гетьмана Івана Самойловича

Книга «Забутий гетьман Іван Самойлович» вийшла друком у полтавському видавництві «АСМІ» за ініціативи й всебічної організаційної підтримки місцевого краєзнавчого музею та Полтавського офісу Північно-східного відділу УІНП. Автором-упорядником нового просвітницького історико-краєзнавчого наукового видання став заступник директора з наукової роботи Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, заслужений працівник культури України Володимир Мокляк.

Видання побачило світ завдяки фінансовій допомозі писаря Українського козацтва Полтавської області Володимира Зайцева, директора музею Олександра Супруненка, співробітниці музею Галині Шулепі. В оглядовій формі розповідається про гетьмана України Івана Самойловича, сторінки його життя пов’язані з Полтавщиною.

Він наголосив, що книга має на меті розповісти, що ж це за реформатор, державний, політичний і військовий діяч, гетьман Іван Самойлович, та які його роль і місце в історії України та Полтавщини зокрема.

Іван Самойлович - очільник гетьманщини Лівобережної України та «обох боків Дніпра» (від 1674 року). Упродовж 15-річного гетьманування прагнув створити аристократичну державу з міцною гетьманською владою. У роки його правління утвердився державно-політичний устрій лівобережного Українського гетьманату, який залишався незмінним до 1764 року. Під час Чигиринських походів 1677 і 1678 років проявив себе здібним воєначальником у війні козацької України з Османською імперією. Заохочував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя. Претендував на поширення гетьманської влади на Волинь та Західну Україну. Висловлював незадоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайським миром 1681 року, виступав проти укладення польсько-московського миру 1686 року, який узаконював розділ України на дві частини.

За Івана Самойловича Україна вступила у період стабільного розвитку. Відновилося господарство, швидко розвивалися торгівля й промисли, відродилося культурне життя. Найбільші зрушення сталися в архітектурі та будівництві. Фундаторами соборів і церков були гетьман, старшини, заможні міщани. Зокрема, коштом гетьмана збудовано ряд соборів і монастирів. Закінчив життя у московському засланні.