«У кімнаті допитів на підлозі були заюшені кров’ю рештки вишитої сорочки та розкидані вибиті зуби»

У Кременчуцькому краєзнавчому музеї представлена виставка, присвячена маловідомим сторінкам історії Другої світової війни. Йдеться про діяльність осередку руху Опору під час гітлерівської окупації Кременчука, що був створений українськими націоналістами. Одним з учасників цього руху був учитель української мови і літератури Дмитро Давидович Барковський.

Народився Дмитро Давидович Барковський 4 липня 1907 р. у селі Андріяшівці, що на лівому березі річки Сули на Полтавщині. У 1928 р. закінчив Кременчуцький педагогічний технікум і почав учителювати у школі сільської молоді села Пустовойтово Глобинського району. У часи переслідувань українських націоналістів, з кінця 20-х – початку 30-х років, Д. Барковський змушений був покинути рідну домівку і виїхав на Донбас, де також учителював у Вітківській вечірній робочій школі 2 ступеня.

У середині 1930-х років Д. Барковський із дружиною і донькою переїжджають в Кременчук до батька, який все своє життя пропрацював на міській пошті.

Д. Барковський починає викладати українську мову і літературу в селі Садки, а пізніше переходить працювати у Кременчуцький краєзнавчий музей, де займається інвентаризацією експонатів і готується до його відкриття.

Під час війни продовжував працювати в краєзнавчому музеї, спочатку директором, а потім науковим співробітником, дописував у газету «Дніпровська хвиля», брав участь у заходах, які висвітлювали українську історію, культуру, роботу різних українських просвітницьких організацій. Проте діяльність українських націоналістів, які претендували на створення самобутньої держави із своєю історією і культурою, була не до вподоби нацистам.

25 листопада 1941 р. у наказі Служби безпеки окупаційної адміністрації зазначалося, що з огляду на те, що «рух Бандери підготовив повстання з метою створення незалежної України, всіх прихильників руху Бандери на місцях заарештувати і після ретельного допиту як злодіїв таємно ліквідувати».

6 серпня 1942 р. гестапо арештувало директора музею К.Й.Корольчука і наукового співробітника Д.Д. Барковського.

9 серпня, коли дружини Д.Барковського і К.Корольчука принесли у в’язницю передачі, знайомий поліцай сказав, щоб передачі більше носили, бо вже нема кому…

Ось такою гіркою виявилася доля нашого колеги. Рідні Дмитра Давидовича Барковського з повагою і душевним трепетом бережуть пам'ять про нього.