Lift yourself: феєрія вражень для кременчуцьких підлітків у польських Бескидах

Журналіст змінює професію. На тиждень (із 24 серпня до 1 вересня) я стала опікункою 8 кременчуцьких підлітків 14-16 років. Власне, професія для мене не зовсім нова (маю фах та досвід роботи педагога), але трохи підзабута. Було цікаво – я ніби повернулася у юність. У польському селищі Завоя, у горах-Бескидах, неймовірно мальовничих і схожих на наші Карпати, проходив молодіжний обмін Lift yourself. Молодь із України (загалом 16 гостей – 8 із Кременчука та 8 із Маріуполя) гостинно зустріли у Польщі – на запрошення громадської організації Podg?rskie Stowarzyszenie Kulturalno-Spo?eczne з містечка Липниця Мурована. Витрати взяла на себе польська сторона. Організатором таких поїздок у Кременчуці вже не вперше виступає ГО «Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр «Європейський клуб». 

Навіщо все це 

На таких обмінах молодь обох країн вчиться поважати права людини, долати стереотипи, практикується в спілкуванні англійською. 

Конкретно на цьому обміні навчали не толерувати хейт-спіч (мову ворожнечі) у будь-яких людських стосунках. Неймовірна тренерка з прав людини Луїза Чайковська зуміла зробити так, що всі учасники почувалися невимушено, єдиною інтернаціональною командою. А доволі складна тема пізнавалася у грі. Особливо хвилюючим був останній день, коли учасники писали сценарії, знімали кіно та показували театральні сценки. Перед публікою пройшли герої – біженка з Афганістану у хіджабі; біженка з Донецька, якій не хотіли здавати квартиру у Харкові; чемпіон із плавання-гей; юна мама, яка народила дитину без шлюбу – усі вони за кілька хвилин показали, який осуд та моральні травми пережили. Хоча насправді заслуговували і на толерантність, і на повагу, і на співчуття… Ця вправа завершилася дуже зворушливо: всі учасники по черзі казали один одному теплі слова, тисли руки, обіймалися. Багато хто з підлітків не стримував сліз. Виявляється, так прекрасно говорити приємне людям!

А поза тренінгом було те, чого ніколи багато не буває на таких обмінах - спілкування, культурні вечори та екскурсії: і до невеликої Липниці Мурованої, яка пишається давньою церквою, і під землю - до соляної шахти у Бохні, і до величного Кракова з його легендою про Вавельського дракона. 

Поїздка в умовах ковіду

На час нашої поїздки Польща не приймала туристів з України. Проте для молодіжних культурно-освітніх обмінів польське МЗС зробило виняток: такі заходи, навпаки, схвалюються. Необхідні умови для перетину кордону – офіційне запрошення сторони, що приймає, ПЛР-тест для дітей, а для нас дорослих супроводжуючих – вакцинація, причому «правильною» вакциною, зокрема, Польща не визнала Coronavac. Моя Astra Zenecа якраз підходила – це почасти й стало причиною зміни професії, про яку мене попросили колеги з «Євроклубу». 

На кордоні наші довідки дивилися не надто уважно та прискіпливо – але доволі довго з’ясовували всю інформацію про те, хто нас запрошує та приймає (тут усе суворо – поляки передають на митну службу оригінали документів). 

Польські учасники  тренінгу з Липниці Мурованої грають в оркестрі - і вони подарували своє мистецтво на культурному польському вечорі

«Ніколи не було нудно»

Учасники проєкту поділилися враженнями від поїздки. 

Софія Малько:

- Це був мій перший проєкт, що перетворився на незабутній досвід і неймовірні емоції. Основною темою обміну було навчитися поважати особисті межі одне одного та знати права людини. Кожного дня ми виконували багато творчих завдань. Наприклад, у другий день нашого приїзду ми мали за півтори години зробити різні фотографії в околицях нашого місця проживання. Оскільки ми співпрацювали в групах як з українськими, так і з польськими учасниками, ми змогли знайти спільну мову та більше дізнатися один про одного. 

Завдяки живому спілкуванню англійською я швидко знайшла друзів, з якими ми проводили багато часу разом. 

Було дуже багато кумедних ситуацій, які я тепер завжди буду пам‘ятати. Веселий спогад - це наше купання на вулиці в басейні, коли було лише 11 градусів! Чесно кажучи, я навіть і не думала так ризикувати здоров’ям і була останньою, хто все ж таки погодився, але за умови, що купатися я не буду, а просто постою біля басейну, загорнувшись у рушник. Та коли вийшла з іншими дівчатами до басейну, де вже купалися інші, першою побігла до води та потягла дівчат за собою. Після холодної води ми швидко побігли під гарячий душ, де змогли зігрітися, а потім разом із друзями грали в UNO. 

Проєкт допоміг мені зрозуміти, що друзів можливо знайти всюди - навіть дуже далеко від себе.

Катя Гориславець:

- Цей обмін запам'ятається мені на все життя. Я отримала багато нових друзів та вражень! Де ми тільки не були:  Липниця Мурована, і Краків, і Бохня - ці міста особливі по різному. 

На обміні я зустріла багато цікавих людей, наприклад, познайомилася з дівчинкою, яку звати Софі. Вона приблизно мого віку, також ми познайомилися з, ну-дуже смішними та веселими поляками Камілем, Оскаром та Беньяміном. 

Тренінги були дуже цікавими та розважальними одночасно. Ми дискутували щодо hate speech, людини в суспільстві та інших схожих тем. Робили сценки, працювали в команді та дізнавалися щось нове кожного дня. 

А потім було живе спілкування. Кожного вечора ми збиралися, грали в UNO та інші ігри; просто розмовляли. Ми навчили поляків українських слів, а вони нас – польських. 

Я дуже рада, що в мене була можливість поїхати у Польщу та зустріти таких прекрасних людей!

Артем Каплун:

- Від цього обміну я багато не очікував. Хотів підтягти свої знання з англійської - та й усе, в принципі. Але отримав таку феєрію емоцій! По-перше, це було незабутньо: розмовляти зі своїми однолітками з Польщі, дізнаватися, як там у них? Як живуть підлітки? 

По-друге, ніколи не було нудно, хоча я побоювався цього. І головної своєї мети на проєкті я досяг:  ми кожен тренінг проводили англійською, розмовляли, писали і грали англійською. Як для того, хто вперше бере участь у подібному, було 10/10. Усім раджу!

Екскурсія до соляної шахти в Бохні - там покатали на вагонетках