Місце страти та порятунку: Піщана гора розкриває свої таємниці

Ми звикли ходити вулицями міста щодня і, здається, знаємо про нього все - але насправді воно приховує багато таємниць. Взяти хоча б Піщану гору: хтось знає про кар'єр, який знаходиться поруч з нею, хтось полюбляє гуляти парком Миру, а хтось взагалі не знає, де ж та гора знаходиться. Аби дізнатися про історію цього місця, «ТелеграфЪ» пройшов пам'ятними місцями разом з кременчуцьким краєзнавцем Євгеном Бергером.

Почалася екскурсія неподалік зупинки «Новоіванівська». Пан Берегер розповів про події часів Другої світової війни, геноцид кременчуцьких євреїв та справжню трагедію всього єврейського народу. У різні часи їх обмежували в правах, виганяли за межі країн, забороняли здобувати освіту. Приміром, в Російській імперії здобувати освіту дозволяли лише вихрестам - євреям, які зреклися своєї віри та перейшли в християнство. Але усе це нішо перед геноцидом, який вчинили фашисти, коли прийшли до влади в Австрії та Германії.

Цікаво, що все могло бути й інакше: у 1938 році відбулася Евіанська конференція, під час якої лідери світових держав вирішували долі понад 600 тисяч німецьких та австрійських євреїв, які просили притулку за межами своєї батьківщини. Тоді було вже ясно, що Гітлер планує їх знищити - але він був не проти того, щоб інші країни прихистили цих людей. Проте, переважна більшість країн-учасників відмовилася розширити імміграційні квоти... І Гітлер віддав наказ про облаштування концтаборів.

Щодо Кременчука, тут таких таборів було п'ять. А на Новоіванівці, біля Піщаної гори, людей розстрілювали тисячами. Нинішні новобудови буквально побудовані на кістках: наприкінці 60-х поховання розкопали, навіть збиралися перепоховати рештки - але радянська влада віддала наказ закопати їх поглибше і не привертати до цього уваги. До нас дійшло багато історій про те, як у часи війни кременчужани допомагали євреям, намагалися їх врятувати - і часто це вдавалося.

Про все це Євген Берегр розповів біля монументу на алеї Праведників, що в парку Мира - там на камені викарбувані імена небайдужих до чужого горя людей.

Відомий кременчуцький поет Борис Чічібабін присвятив тодішнім подіям вірш «Єврейському народу»:

Щодо самої Піщаної гори, вона відома й завдяки подіям 1963 року, які на все життя запам'ятали мешканці міста. 24 травня штаб громадської оборони Кіровоградщини проводив навчання, під час яких відпрацьовували дії у разі прориву Кременчуцької ГЕС. За планом по радіо мали оголосити загальну тривогу, що й зробили. Але про те, що тривога не справжня, не попередили ані начальника Кременчуцького штабу ГО, ані мешканців міста.

Перелякані люди якомога швидше кидали все: домівки, магазини, робочі місця, і в паніці їхали на Піщану гору, сподіваючись на порятунок. Йшов час, кременчужани з острахом чекали на горі, але велика вода так і не прийшла.

Поруч з горою знаходиться Піщаний кар'єр. За словами Євгена Бергера, тут добували справді унікальне каміння. Його постачали на Байконур, використовували для оздоблення Палацу Рад у Москві - та Міського палацу культури у Кременчуці.

Зараз на Піщаній горі розгорнувся парк Миру - одне з найчарівніших місць Кременчука, з якого відкривається чудовий панорамний краєвид. Окрім Алеї праведників тут є й алея на честь 55-річча перемоги у Другій світовій війні, музей військової техніки, алея героїв праці та гонг Миру. На жаль, останній зараз перебуває на реконструкції, про що й свідчить табличка на місці, де був гонг.

Звісно, у цьому матеріалі ми розповіли далеко не все. Щоб дізнатися більше, радимо кожному кременчужанину особисто прийти на екскурсію від Євгена Бергера - адже він не лише розповість про цікаві факти, а й допоможе перейнятися атмосферою минулого рідного міста.