У Кременчуці вшанували пам'ять жертв Голодомору, який забрав життя мільйонів людей

25 листопада у Кременчуці вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Кременчуцька громада зібралася біля пам'ятного знаку жертвам політичних репресій, що на вулиці Соборній, та поклала квіти до його підніжжя.

У 90-х роках студенти Кременчуцького національного університету ім. Остроградського записали спогади очевидців, які пережили Голодомор; потім їх видали трьома книгами. І сьогодні троє студенток зачитали їх для присутніх.

Крім того, настоятель Свято-Миколаївського собору, протоієрей Володимир Макогон справив панахиду, аби спочили з миром усі, хто помер тоді від голоду та репресій. Разом з ним молилися і кременчужани.

Під час заходу говорили про те, що голодомор організував радянський тоталітарний режим для боротьби із політичними опонентами, він цілеспрямовано нищив український народ у кількох напрямках.

В Україні з кінця 20-х років нищили інтелігенцію (мозок нації), потім взялися за священників, українську церкву (душу нації), з 1929 року знищували заможні українські господарства (так зване розкуркулення), селян масово зганяли у колгоспи. Люди не бажали цього терпіти – і бунтували: в селах нашої країни відбулося 945 повстань – піднімався український національний дух.

У 1932 році радянський політичний режим видав спеціальні постанови для України і для Кубані, де жили етнічні українці.

По-перше, був створений штучний голод. Пізньої осені 1932 року вийшли постанови про подвірні обходи, коли озброєні люди перевіряли домівки селян і забирали у них всю їжу, яку знаходили. Голодомор забрав життя мільйонів людей, зокрема, і молодих, що підірвало генофонд української нації.

По-друге, економічна блокада, коли з голодного пекла люди не могли вирватися, бо Україна була оточена загороджувальними загонами, були оточені й великі пересадочні залізничні вузли, села заносили на «чорні дошки».

По-третє, інформаційна блокада, коли світ не знав (чи, можливо, не хотів знати) про те, що відбувалося в нашій країні. Британський журналіст Ґарет Джонс поплатився життям за те, що поінформував світ про трагедію в Україні.

Факти про Голодомор

• Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 р. по листопад 1933 р.). За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн осіб.
• Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч щодня.
• Голод 1932-33 років був штучним, оскільки того року в Україні був поганий врожай, влада СРСР різко підвищила плани заготівлі хліба. За невиконання плану конфіскували продукти.
• Середня тривалість життя українців 1933 р. становила 7,3 року в чоловіків і 10,9 – у жінок.
• 23 січня 1933 р. Директивою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР українським селянам заборонили покидати місця проживання.
• У 1988 році Конгрес США офіційно визнав Голодомор 1932-33 років актом геноциду проти українського народу.
• У листопаді 1989 року у висновках Міжнародної комісії з розслідування голоду 1932-33 років в Україні голодомор кваліфікували як геноцид проти українського народу.
• 7 листопада 2003 р. ухвалили Спільну заяву делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору 1932-33 років в Україні. У ній вперше в історії Організації Голодомор визнали трагедією, спричиненою діями тоталітарного режиму радянської влади.