Кременчужанка Аліса Гаврильченко видала пригодницьку книгу про Асканію-Нову

Кременчуцька письменниця Аліса Гаврильченко видала пригодницьку книгу «Почути «Асканію-Нову» для дітей середнього і старшого шкільного віку. Проілюструвала видання Поліна Дорошенко. На кожному примірнику розміщений QR-код, перейшовши за яким можна прочитати детальний бекґраунд написаного у творі.

Унікальність видання у тому, що воно має складові, які допомагають дорослим знайти правильні слова для обговорення психологічних моментів з дітьми та глибшого розуміння історичного контексту.

«ТелеграфЪ» поспілкувався з авторкою та розпитав про особливості створення книги про український заповідник.

- Що надихнуло вас на написання цього твору?

Надихнула написати книгу «Почути «Асканію-Нову» насамперед підтримка редакторів видавництва «Портал» Олесі Мамчич та Анни Процюк, які тоді шукали авторів для висвітлення складних історичних тем. Адже важливо, щоб наші діти знали про своє минуле, могли говорити про такі травми, як Голодомор, репресії, геноцид, війна... У нас безліч болісних тем, і замовчувати їх – не вихід, все треба проговорювати, і дітям, і дорослим.

Видавництво «Портал» виконує саме таку місію: занурити юного читача в ту чи іншу епоху, водночас надати психологічну підтримку, навчити й розважити. Я з дитинства люблю пригодницький жанр, мені цікавий початок ХХ століття, я обожнюю степ, тож коли переді мною постав вибір про що писати, я навіть не вагалася. Так у співпраці з редакторами й народилася історично-пригодницька повість про заповідник «Асканія-Нова» на Херсонщині.

- Скільки часу пішло на написання книги?

Книга писалася напрочуд швидко, і не лише тому, що я мала терміни в угоді з видавництвом. Сама тема була цікава, а завдяки грамотній організації видавництва я також мала підтримку істориків, зоологів, психологів, інших освітян і вчених. Усі вони надавали відгуки, матеріали. Взагалі робота над майбутньою книгою – це командна робота. Автор – так, пише текст, він може сам створити рукопис, але автор також потребує чіткого розуміння, що саме подобається читачу, чого краще уникати, що необхідно висвітлити, а що краще видалити. Під час роботи змінювався сюжет, бо з'ясувалося, що багато матеріалів, які я читала в інтернеті, – це фейк.

Наприклад, у книзі згадується найбагатша жінка Російської імперії Софія Фальц-Фейн, вона жила на Херсонщині й багато чого доброго зробила. Але в інтернеті можна натрапити на такий фейк, начебто Софія була такою собі жорстокою, деспотичною поміщицею. Насправді ж вона підтримувала простих людей, з повагою ставилася до робітників, в Асканії-Нові взагалі не чули про кріпосне право. Це була дійсно земля вільних людей, однак потім в СРСР образ цієї жінки був спаплюжений, сам Олесь Гончар у творі «Таврія» розповів про Софію багато брехні, така була радянська політика. І якби не професіоналізм істориків, я б, мабуть, сама того не знаючи, викривила б дійсність, яка тоді була.

А скількох ще фейків довелося уникнути... Я змогла написати книгу за 3 місяці, і все це завдяки видавництву.

Асканія-Нова на початку ХХ століття була тим самим, що тепер – Кремнієва долина. Там були наукові відкриття, все завдяки підтримці сина Софії Фальц-Фейн.

- Чи планується презентація видання у Кременчуці (можливо, у бібліотеці)?

Презентація у Кременчуці планується, але вже навесні, коли потеплішає, зараз люди просто бояться відвідувати заходи через пандемію. Сподіваюся, що у травні.

- QR-код розташований на самій книзі? Він веде на сайт?

QR-код буде на книзі й вестиме на сайт. Читаючи книгу, діти й дорослі зможуть водночас більше дізнаватися про ті чи інші подробиці. Це сайт видавництва, він матиме окрему сторінку, створену під цю книгу. Там будуть професійні коментарі історика, психолога й ін.