Протистояння українських військових з російськими окупантами та їх найманцям в Донецькому аеропорту ім. Прокоф’єва розпочалося у травні 2014 року. Воно тривало за одними даними 242 дні, за іншими – 244 дні. Оборона летовища стала символом мужності, незламності та бойового духу українських воїнів.
За рік, 16 грудня 2016 року, відбувся вечір пам’яті ветеранів – захисників Донецького аеропорту «Легендарні герої-кіборги», який організували родини загиблих Героїв.
Утім, варто зауважити, що 16 січня як день пам’яті захисників ДАПу не є історично достовірним.
У ніч з 16 на 17 січня 2015 року до нового терміналу ДАП прибуває підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону у складі 15 осіб, які одразу вступають у бій. 17 січня кіборги відбили в бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм втрат, евакуйовано 23 поранених українських бійців та вивезено тіла трьох загиблих.
20 січня 2015 року бойовики підірвали колони, які тримали перекриття аеропорту. Саме 20 січня зафіксовано найбільші втрати серед українських захисників під час оборони ДАП – загинув 41 військовослужбовець Збройних Сил України.
Власне, 20 січня 2015 року завершилася оборона летовища. А тому цей день вважається завершенням героїчної оборони аеропорту.
Уже 21 січня 2015 року сили АТО почали вихід з ДАП через руйнування об’єкта.
З огляду на хронологію подій тих днів, керівництвом Збройних Сил України ініційовано відзначення Дня вшанування захисників Донецького аеропорту щороку саме 20 січня – у день, коли завершилася оборона, а Україна водночас втратила у ДАП найбільше своїх синів.
23 січня 2015 року називають останнім днем оборони Донецького аеропорту «кіборги», яких опитало Радіо Свобода. І хоч офіційно Днем пам’яті захисників Донецького аеропорту встановили 16 січня, учасники боїв кажуть, що у цей день «новий термінал ще був наш». А найтрагічнішими були 19-е (перший підрив перекриття терміналу), 20-е (другий підрив), коли загинуло 48 бійців, і 21 січня (катування у полоні тих, хто вижив, страта Ігоря Брановицького). Саме ці дні оборонці ДАПу вважають днями пам'яті. Так само вони наполягають, що оборона Донецького аеропорту тривала 244 дні, а не 242, як це рахували спочатку. Чому? Ось їхні пояснення.
Після того, як новий термінал був повністю зруйнований закладеною бойовиками вибухівкою, а ті, хто вижив, потрапили у полон – на території летовища ще були українські бійці. Вони утримували позицію «Пожарка» у пожежному депо, що було між терміналом і диспетчерською вежею аеропорту. Керував бійцями Максим Ридзанич із позивним «Адам».
23 січня 2015 року, вже після руйнування нового терміналу, разом із побратимами останніми вийшли з території Донецького аеропорту з позиції «Пожарка», що була між новим терміналом та диспетчерською вежею.
Донецький аеропорт захищали військові з Кременчука. Їх історії ви можете почитати у рубриці «Фронтові історії кременчужан» за посиланням нижче:
Крім військових величезну допомогу відігравали волонтери, які доставляли допомогу бійцям на летовище.
- У пеклі не жарко. Холод пробирає до кісток. А в тебе під курткою холоднющі розчини. І немає як зігрітися. І їсти нічого нема. І поранені і загиблі. І без перерви російські окупанти градами криють Піски. Криють ДАП. А ми прислуховуємося до тріскоту рації. Чекаємо Ластівку. І знову пекельне коло. Поранені, загиблі. Стабілізації і машини летять до тодішнього Красноармійська, Селідово. Там все переповнено. І зв'язку нема. Його ще вловити тре, де він ловить. Кричиш у слухавку. «- Нам нема куди везти поранених...»
І пакуємо в чорні пакети загиблих. Їх не вистачає. І ми йдемо по домівках мародьорствувать. Шукати якісь ковдри, простирадла, щоб закутати тіла. Щоб собаки не почали їх їсти. Це страшно. І це не сон.
Від такого можна збожеволіти. А нічне небо червоне від обстрілів. І сніг чорний. Кров, піт, порох, сеча...
Він ще теплий. Ти знаєш, що вже все, і намагаєшся зробити хоч щось, щоб він ожив. Марно.... Його тіло ми завернули в ковдру. Рідні ще нічого не знають... Це буде завтра, і ніхто не знає, чи повернешся додому живим. Тоді було не страшно. Тільки холод, який пробирав до кісток... Так, вони витримали, не витримав бетон. 244 дні і ночі пекла... Я ненавиджу запах крові. Він залізом обпікає лице. Скриготить на зубах і накриває страшними спогадами. 18 січня 2015 року, - згадувала про оборону Донецького аеропорту волонтерка Ірина Митрофанова.
Міністерство оборони до 20 січня, дня, коли вшановуємо захисників Донецького аеропорту, опублікувало кілька історій захисників ДАП.
Підписано спільний Наказ про День вшанування захисників Донецького аеропорту
- З метою військово-патріотичного виховання, вшанування подвигу військовослужбовців, добровольців та волонтерів, які обороняли Донецький аеропорт від російського агресора, та продовження найкращих бойових традицій наказуємо:
Установити в системі Міністерства оборони України День вшанування захисників Донецького аеропорту, який відзначати щороку 20 січня, – йдеться у спільному Наказі Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.01.2022 «Про День вшанування захисників Донецького аеропорту».
Зазначається, що щороку протягом січня будуть організовуватись і проводитись низка урочистих і пам’ятних заходів, присвячених Дню вшанування захисників Донецького аеропорту.
Це, зокрема, заходи з вшанування пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які обороняли Донецький аеропорт, у меморіальному комплексі на території Міністерства оборони, де розташована Зала пам’яті захисників України та Пам’ятний дзвін.
Також у військових частинах ЗС України, вищих військових навчальних закладах, бібліотеках проводитимуться низка тематичних зустрічей, лекцій, книжкових виставок, перегляд та обговорення документальних фільмів, кінохронік, присвячених темі оборони Донецького аеропорту та вшануванню захисників ДАПу.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.
Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!