Як реагувати на загрозу вторгнення РФ і чи варто кременчужанам збирати «тривожні рюкзачки»: точки зору

Із жовтня минулого року Російська Федерація почала стягувати війська до українських кордонів. Тема можливого вторгнення РФ в Україну не сходить зі шпальт ЗМІ — у тому числі іноземних. Пишуть про різні сценарії інтервенції, у тому числі — посилаючись на інформацію розвідувальних служб західних країн. Новини про ескалацію змінюються новинами про дескалацію — і навпаки.

Тим часом кременчужани живуть звичним буденним життям: хтось принципово не хоче чути тривожні новини про 120-тисячну армію біля українських кордонів, аби не нервувати. Хтось каже фразу, яка підходить на всі випадки життя, якщо не хочеш брати на себе відповідальність за нього: «Від нас все одно нічого не залежить»... Але чи правильно ховати голову в пісок — чи усе ж варто тверезо і заздалегідь подумати над тим, як діяти у критичній ситуації, якщо вона торкнеться вас і вашої родини?

Ми спитали, що думають з приводу загрози російської агресії люди, за плечима яких військова служба. Як вони обговорюють це у своїй родині і чи збирають (про всяк випадок) «тривожні рюкзачки»?

Сприймати інформацію спокійно — але готуватися

Микола Кравченко, старший солдат, учасник АТО у 2014-2016 роках (контрактна служба), член ГО «Ветерани АТО Кременчука»:

- Я думаю, що загроза на сьогодні ймовірна, вона дуже висока. Не можна сказати на 100%, що вторгнення відбудеться саме зараз чи найближчого місяця-два. Але допоки існує Росія, у нас є загроза вторгнення та знищення України з боку Росії. Можливі сценарії озвучені у засобах масової інформації. Їх коментувати я не хочу - я не фахівець, який має розвіддані, на яких варто будувати теорії. Але навіть та кількість військ, які зосереджені біля кордонів, плюс активність «п'ятої колони» особисто у мене викликають тривогу. Я вважаю, що потрібно готуватися дуже серйозно до цієї загрози. У тому числі й через формування місцевих підрозділів територіальної оборони. Після закінчення контракту я перебуваю в запасі. І якщо оголосять мобілізацію, швидше за все, поїду до своєї військової частини. Але, коли я поспілкувався тут з хлопцями, на мій погляд, недостатньо робиться організаторських заходів для того, щоб швидко мобілізувати людей. Тим більше, що людей, які стривожені та готові ставати на захист, дуже багато. Але мало інформації, куди йти, як організовуватися. Ми з хлопцями з нашої громадської організації вирішили допомогти керівництву батальйону територіальної оборони, щоб прискорити цей процес.
- Як ваша родина реагує на звістки про загрозу з боку Росії? Як ви про це говорите?
- У нас є певний сценарій, кому що робити: хто йде до військкомату, хто виконує інструкцію з евакуації – аж до складання «тривожних рюкзачків». Свою доньку, яка живе у Києві, я проінструктував. Найближче оточення сім'ї також проінструктовані. Ми готуємося, хоча кожен і нас зараз живе нормальним життям, просто розуміючи, що може бути якийсь «торнадо». Ми знаємо, що він можливий - цей катаклізм. І сприймаємо цю інформацію спокійно.

«Ми маємо бути готові»

Віктор Дудура, майор, заступник командира 145-го окремого батальйону територіальної оборони (батальон формується у Кременчуці):
– Оскільки російські війська стоять на кордоні, загроза існує. Будуть вони застосовані чи ні – це вже інше питання. Але ми маємо бути готові до відбиття такого нападу. Переглядаючи та вивчаючи досвід передових країн світу для того, щоб взяти щось хороше для підготовки, я звернув увагу, що у 1957 році Швейцарія розробила та видала керівництво з партизанської боротьби... Тобто Швейцарія займалася питаннями національного спротиву, хоч вона ні з ким не збиралася воювати. І тому я вважаю, що ми маємо бути готовими (до відображення загрози — ред.): сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. Це моя особиста думка щодо оборони України.
- Як ви говорите про цю загрозу у своїй родині?
- Я сказав дружині, куди рухатися у випадку ситуації, яка може загрожувати моїй родині. І вже думаємо, щоб підготувати «тривожні рюкзачки» для неї та для дітей: взяти документи, предмети першої необхідності (комплект білизни, теплі речі, вологі серветки, найбільш необхідні ліки тощо). А куди рухатись – кожен визначає сам, для своєї сім'ї. Це багато в чому залежить від того, де живуть родичі.

Центр стратегічних комунікацій та стратегічної безпеки при міністерстві культури та інформаційної політики видав брошуру, як діяти у випадку надзвичайної ситуації або війни. Крім порад про критичне мислення і протидію фейкам тут є й практичні поради, у тому числі - щодо вмісту аптечки і « триважної валізки».

Брошуру можна завантажити тут.