Шайба влучила у щелепу: хокеїст «Кременчука» зазнав важкої травми

24-річного нападника «Кременчука» і збірної України Олексія Ворону можна назвати головним героєм двостороннього матчу національної команди в Палаці спорту. Про це повідомляє пресслужба Федерації хокею України. 

І справа навіть не в двох передачах, які допомогли відзначитися Тимурові Гриценку, а «жовтій» команді – перемогти 4:3 «синю». Напередодні матчу, на вечірньому тренуванні збірної у середу шайба влучила Вороні в щелепу. Лікар збірної Володимир Секретний стверджує, що хокеїстові поталанило, адже значно серйозніше пошкодження було питанням міліметрів. А в цій ситуації Ворона, можна сказати, відбувся легким переляком. Виконавши всі вказівки лікаря, на ранок гравець відчував помітний дискомфорт, але великого набряку вдалося уникнути. В підсумку, вдягнувши маску, Ворона вийшов на лід і виконав свою роботу вельми достойно.

- Олексію, зізнайтеся: довго вагалися, чи варто грати?

- Гостро питання стояло вчора. Мені сильно роздуло щелепу. Ми не знали, як правильно вчинити, адже питання ж не лише в дискомфорті, а в тому, що найближчої суботи «Кременчук» має грати дербі з «Соколом». Такого матчу пропускати не хочеться. Але, порадившись з лікарем, прийняв рішення, що протягом найближчого тижня гратиму для зайвої безпеки в масці. А все інше – за звичним графіком.

- Сильно злякалися, коли шайба влучила в щелепу?

- Страшно було, бо влучання трапилося близько до шиї. Відразу поїхав до лікаря. Слава Богу, що все завершилося саме так.

- У масці, наскільки мені здалося, грається вам не дуже комфортно.

- Так. «Небо в клітинку», погано видно. Мушу звикати. До 18 років здавалося, що в масці так зручно і так класно. Нині ж після візора розумієш, що видимість все ж погіршується. Але, думаю, це питання звички. Сподіваюся, до матчу з «Соколом» адаптуюся до маски остаточно.

- Наразі ж можна констатувати, що попри дискомфорт саме ви разом із партнерами за кременчуцькою трійкою нападу вирішили долю двосторонки збірної.

- Якщо судити з точки зору результативності, то так. Але не сказав би, що за якістю то був найкращий наш матч. Ми допустили багато втрат, чимало інших помилок. Але добре, що за хвилину до кінця закинули переможну шайбу. Дуже радий, що взяв участь у цьому матчі. Поєдинок вийшов напруженим, хорошого рівня. Не дивлячись на втому, всі хлопці викладалися, грали на повну силу.

- На цих зборах трійка Ворона – Гриценко – Савченко була єдиною, складеною повноцінно з гравців одного клубу. Таке поєднання тренери визначили відразу?

- Так. Вадим Валерійович (Шахрайчук – авт.) прагне, щоб ланки були максимально зіграними. Це для того, щоб ефект від збору був більшим і складалася цілісніша картинка. Звісно, нерідко через дефіцит центральних нападників мене і Тимура Гриценка ставлять у збірній по різних ланках. Але цього разу центрів було достатньо і ми мали змогу діяти разом. Можу сказати, що ми достатньо зіграні для того, щоб зіграти краще. Це не самокритика, а реальна оцінка. Є компоненти, які довели б правдивість моїх слів. Високої оцінки за цю гру наша трійка не отримала б.

- Які взагалі ваше враження від цього збору?

- Це дуже важливий для нас збір. Кожен клуб грає за своєю тактикою. Щоб звикнути до вимог тренерів збірної, нам часто бракує часу. Від того, наскільки часто ми будемо збиратися, залежить зіграність команди в наступних матчах. Дії команди мають переходити в автоматизм. Кількох тренувань чи товариських матчів для цього недостатньо. Тренувальний збір без ігор теж дуже важливий.

- До матчу «Сокіл» - «Кременчук» залишається доба. Наскільки приближення цієї миті впливало на спілкування в роздягальні збірної, де гравців цих клубів більшість?

- Звісно, постійно згадуємо цю гру, жартуємо один над одним. У нас прекрасні стосунки поза льодом, у лавах збірної. Очікую дуже видовищного поєдинку. Певен, це буде вельми цікаве дійство. Налаштовуємося зі всією серйозністю і очікуємо повернення в клуби, щоб чіткіше розуміти, як будемо грати в суботу.

- Сили залишилися? Бо тренери збірної навантажували гравців доволі серйозно.

- Це ж неважливо. Одначе в грі виділяється адреналін і на ньому налаштовуєшся на гру найліпшим чином. Тим паче, в Палаці спорту очікується дуже багато глядачів. Думаю, з такою публікою ніхто собі слабинки не дасть.

- Ті хокеїсти «Сокола», які залишилися в клубі, мають змогу тренуватися в Палаці спорту. «Кременчук» зможе випробувати кригу лише в день матчу. Це дає опонентам якусь перевагу?

- Це плюс для «Сокола», але в жодному разі не проблема для «Кременчука». Наша команда матиме змогу провести перед матчем тренування. Ми звикли, що в Кременчуку коробка менша, ніж у решти команд. Крім київського АТЕКа і харківського «Дафі», звісно. Тому нічого нового в адаптації до виїзних арен у нас немає.

- Раніше доводилося грати в Палаці спорту?

- В ранньому дитинстві. Наш «Сокіл» 1997 року народження грав проти на рік старших хлопців з «Крижинки». Нам тоді було не більше десяти років. Частіше бував у Палаці спорту як глядач. Приходив сюди на матчі національної збірної чи на зустрічі плей-оф чемпіонату України «Дженералз» - «Кременчук». Тут класний лід. Якщо збирається кілька тисяч глядачів, створюється чудова атмосфера. Спробуємо порадувати вболівальників гарною грою.

- Євген Фадєєв, з яким ви у дитинстві разом грали за «Сокіл», нині разом працюєте у збірній, а в суботу вийдете одне проти одного, теж тоді грав проти «Крижинки»?

- Можливо, але не певен, бо він приєднався до нашої дитячої команди значно пізніше за мене. Я почав грати з чотирьох років, Женя – з восьми. Ми потім здружилися, спілкувалися сім’ями, ходили одне до одного в гості. Пізніше життя склалося так, що ми були на різних континентах – Фадєєв поїхав у США, а я виступав в Україні і Словаччині. Звичайно, бачилися нечасто. Радий, що зараз вдається перетинатися в збірній. Кайфуємо, коли спілкуємося, згадуємо старі часи.