Шампанське, бої та оркестр: відкрили боксерський клуб Rocky Boxing Club

У Кременчуці відкрили боксерський клуб Rocky Boxing Club, який створений за світовими стандартами за підтримки боксера Сергія Радченка та його друзів. Клуб розташований на території тенісного клубу «Прем'єр», що на Першому Занасипу. На облаштування комплексу пішло три місяці. Вийшла сучасна спортивна зала з яскравим освітленням, великим рингом, який оформили кременчуцькі спеціалісти. Ноу-хау цього рингу - він на колесах і за будь-якої можливості його можна перевезти на середину зали «Прем’єра».

Відкриття зали 12 лютого поєднало в собі мистецтво та спорт: приємна музика, виступи талантів, шампанське, титуловані гості та боксерські бої.

Серед почесних гостей член наглядового комітету Білих комірців, тренер клубів «Спартабокс» Віктор Цейместер, майстер спорту СРСР, бронзовий призер чемпіонату СРСР, дворазовий чемпіон України Петро Міщенко, президент офіційного представництва Всесвітньої боксерської ради (WBC) в Україні Микола Ковальчук.

У клубі планують тренувати як дітей, так і дорослих. Дитячі групи можливі з 5-7 років. А ось дорослі групи - за категоріями професіонали та просто для розвитку. Тренерський штаб у Rocky Boxing Club може очолити Віктор Цейместер.

Також у день відкриття глядачі побачили два показових боксерських поєдинки.

У першому бою на рингу зійшлися кандидат у майстри спорту Данило Тарасенко (24 роки). Він переможець Всеукраїнського турніру іменні Скічко, неодноразовий переможець та призер містких та обласних змагань. Його суперником був 18-річний Микита Пильченко. Він кандидат у майстри спорту України, призер чемпіонату України 2016 р., призер міжнародного турніру 2017 р у Харкові, призер Всеукраїнського турніру у 2021 році.

У другому бою змагалися Артем Долинський (23 роки). Він боксом займається з 14 років і є кандидатом у майстри спорту України. Артем призер Всеукраїнського майстерного турніру П.Р Поповича. Його суперник - Юрій Галашов (29 років). Боксом займається з 12 років і є кандидатом у майстри спорту.

Після цього Сергій Радченко разом із батьком Олександром та друзями, які фінансово підтримали відкриття клубу – перерізали червону стрічку.

Презентували пояс WBC Ukraine

Президент WBC в Україні Микола Ковальчук на відкритті клубу презентував пояс WBC Ukraine. За його словами, за цей пояс змагатимуться можливо і в Кременчуці на новому рингу.

Микола Ковальчук - президент офіційного представництва Всесвітньої боксерської ради (WBC) в Україні, член наглядової ради Національної ліги професіонального боксу України, відомий український юрист та доктор філософії у галузі права.
 

«Побачив фільм «Роккі» й зробив апельсинову капу»

Підтримкою та опорою Сергія є його батько Олександр Радченко. Саме він підтримав сина у його захопленні боксом та волонтерських проєктах. Історію створення боксерського залу «Роккі» розповіли глядачам через пісочну анімацію.

- Мені 4 роки і я вперше побачив фільм «Роккі». У той же день з апельсинової шкірки зробив собі першу капу і зрозумів, що хочу стати боксером.

Загалом Сергій Радченко боксом займається 24 роки й давно мріяв про власний клуб. ТЪ поспілкувався з батьком боксера Олександром Радченком.

- Сергій у дитинстві був непосидючим. Доводилося весь час слідкувати, щоб не було перебільшення. Я його ще з дитячого садочка залучав до спорту. Коли він приходив із садочка, пропонував йому «давай поборемося». В міру того, як він підростав, додавали навантаження. Він приходив додому - стукав по груші, відтискання, позайматися спортом, а потім вже гуляти. У 10 років пішов у спортивну секцію на бокс уже підготовленим. За досить короткий час Сергій став чемпіоном міста, чемпіоном області...

Він із дитячого садочка відточував удари, працював на боксерському мішку. Коли прийшов у секцію, то йому сподобалося й він почав ходити на бокс.

- Олександре, а ви також займалися боксом?

- Зараз фізкультурою, а свого часу займався боротьбою. До армії у школі ходив на класичну боротьбу, зараз вона називається греко-римська. Після армії боротьби у місті не було, тому пішов на дзюдо. Займався для себе й не було якихось цілей стати чемпіоном.

- Сергій в інтерв'ю розповідав, що саме вам він першим телефонує після бою. Чи важко вам дивитися його поєдинки?

- Хвилююся, звісно,  я йому і за тата, і за маму (після смерті дружини Олександр виховує сина змалечку сам - ред.). До цього я нормально ставлюся. Перед боєм ми з ним спілкуємося. Секретів чи якихось амулетів немає. Спостерігав у деяких спортсменів. Просто бажаю удачі й, залежно від суперника, надаю рекомендації, як вести бій.

Сергій Радченко розповів, що Роккі несвідомо супроводжує його все життя

- Коли готувався до бою з Артуром Шпилькою, то за мною слідкували польські журналісти, які помітили паралель між моєю підготовкою та фільмом «Роккі». «Ти завжди готуєшся як Роккі?», - питали польські журналісти. У мене тоді була підготовка у лазні і я просто вийшов на вулицю й колов дрова, щоб підкинути в пічку. Також зранку пробігав крос у лісі. У другій частині «Роккі» є такий момент, коли він у Сибіру бігав по снігу та колов дрова.

Зображення, яке на логотипі, замість літери «К» - це я. Ми знімали відеоролик у Польщі. Й випадково так вийшло, що коли я забігав на гору, одразу підняв дві руки, а потім повернувся й підняв угору одну руку. Цей момент і потрапив на наш логотип. У Роккі було так само, але трохи навпаки: спочатку він підняв одну руку, а потім дві. Цей момент увіковічнений у бронзовій статуї Роккі у Філадельфії, - розповів Сергій Радченко.

У боксерському клубі Rocky Boxing Club тренуватимуться як діти, так і дорослі (професіонали й ті, хто хоче спробувати), проходитимуть боксерські поєдинки, а також фотосесії.