Усі вони відвідують центр відновлення «Повертаємо в життя», який проводить безкоштовні заняття для дітей та дорослих, які приїхали до Кременчука з різних куточків України
19 квітня «Кременчуцький ТелеграфЪ» відвідав центр відновлення «Повертаємо в життя», який працює для переселенців на базі гуртожитку Кременчуцького педколеджу. Тут діти переселенців можуть відвідувати безкоштовні спортивні і творчі заняття та майстер-класи, є й групи для батьків. Але про все по порядку.
Директорка Кременчуцького педколеджу Леся Крупіна розповіла, що коли виникла ідея створити такий центр, представники педколеджу запрошували людей, роздаючи буклети на вулиці Єднання України біля штабу допомоги переселенцям.
Тож у центрі не лише проводять заняття з дітьми та дорослими, а й допомагають їм впоратися з переживаннями та відволіктися від сумних думок. У цьому педколеджу допомагають партнери – різні організації, що долучилися до справи.
Наприклад, сьогодні ми побачили, як дітки плетуть плед для українського захисника, який лежить у шпиталі. Коли плед буде готовий, його передадуть воїну. Побували на майстер-класі з розпису писанок від майстрині Юлії Капінус.
Також потрапили ми і на майстер-клас акторки Анастасії Моторної. Кременчужанка Моторна грає у київських театрах та знімається у кіно, але зараз тимчасово повернулася у Кременчук і навчає дітей акторській майстерності.
А що найголовніше, нам вдалося поспілкуватися з людьми, яких війна змусила залишити домівки і переїхати у наше місто. Усі, з ким ми говорили, приїхали з Харкова, але у центр відновлення приходять українці, які жили раніше у різних куточках нашої держави.
Оксана прибула у наше місто з 5-річним сином Артемом та батьками. Жінка каже, що дуже хоче повернутися додому, кожного дня думає про домівку. Артем же спочатку не хотів йти на заняття, але йому так сподобалося, що наступного дня прийшов із задоволенням.
6-річні сестрички Софія і Поліна вже місяць живуть з мамою і татком у Кременчуці. Дівчатка дуже милі. Розповідають: коли у них випадають молочні зуби, мама домовляється із зубною феєю, щоб вона переказала гроші на картку, аби потім можна було купити іграшки. Діляться спогадами, як готувалися до Пасхи, коли ще жили у Харкові. Кажуть, що разом з мамою пекли паски, але не догледіли і паска згоріла.
У мам, які привели своїх дітей на заняття, також є своя група. Ми поговорили з Людмилою, вона живе у нашому місті з 12-річною дочкою Поліною. Жінка пригадує, що їхня дорога з Харкова до Кременчука зайняла більше 18 годин. За цей час незнайомі люди їм допомагали, ділилися їжею та водою.
Кременчук нагадує Людмилі Харків, тільки у мініатюрі. Її родина гуляє у парках, відпочиває на березі Дніпра:
У Харкові Поліна вчиться у ліцеї з військово-фізичною підготовкою «Рятівник» і мріє стати рятувальницею.
Коли Україна переможе, родина планує повернутися додому, але навідуватиметься у Кременчук, Поліна вже запропонувала купити дачу у нашому місті.
За цей день ми побачили дітей та дорослих, які вимушено поїхали зі своїх міст через війну з росією. Усі вони мали домівки, мрії, усталене життя… І невимовно сумно, що російські загарбники намагалися це у них відібрати. Зрозуміло, що люди сумують за домівками, рідними містами. Але видно й те, що вони не здаються! Те, що відбувається у країні останні кілька місяців, об'єднало всіх українців, багато хто допомагає незнайомим людям всіх, чим можуть. Саме тому вороги нас ніколи не здолають!
Якщо ви вимушений переселенець і не маєте друзів і знайомих у Кременчуці, не знаєте, як адаптуватися, то приходьте у центр відновлення «Повертаємо в життя», вам точно з цим допоможуть! Тут є багато цікавинок як для дорослих, так і для дітей.
Усе, що побачили і почули ми у цей день, і ви можете побачити, тож дивіться відео.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.