Буквально сьогодні там завершився ремонт санвузла, з’явилися нові душові. Раніше люди ходили приймати душ у сусідній гуртожиток
20 квітня «Кременчуцький ТелеграфЪ» побував у гуртожитку на вулиці Єднання України, 9 (колишня Маяковського) та побачив, як у Кременчуці живуть вимушені переселенці. Лише у тому корпусі, куди ми прийшли, проживає 165 людей. Переселенців розселяють у кімнати по 4 людини.
Так виглядає столова «Паляниця», де харчуються мешканці гуртожитку. Вимушеним переселенцям допомагають небайдужі кременчужани, які знаходяться там на добровільних засадах.
Ось, наприклад, Лілія. У мирний час вона була декоратором, а тепер разом з родиною волонтерить – допомагає у столовій годувати гостей нашого міста, які приїхали з регіонів України, де точаться бойові дії.
Лілія розповіла нам, що у цьому корпусі гуртожитку була проблема – жахливий санвузол та відсутність душових кабінок. Людям доводилося ходити у сусідній корпус і користуватися там єдиним душем на всіх, що викликало великі незручності. Син Лілії написав на своїй сторінці у соціальній мережі, що потрібен ремонт туалетів та нові душові кабіни. На допис відгукнувся депутат кременчуцької міськради Богдан Лазоренко. Він залучив компанію Ferrexpo, яка надала кошти на будівельні матеріали та сантехніку, і буквально за два тижні роботи були виконані. У приміщенні зробили навіть більше, ніж планували – замінили старі вікна на пластикові.
Мешканці гуртожитку ще не користувалися новою сантехнікою, тож для них це стане приємним сюрпризом. Планується, що коменданти зроблять графік банних днів, щоб не навантажувати бойлери.
Далі ми побачили кухню. У столовій їдять не лише безпосередні мешканці гуртожитку, а й переселенці з усього Кременчука, які отримали статус тимчасово переміщених осіб. Буває, що за день треба нагодувати 500-600, а інколи й до 1000 людей.
Підприємиця Світлана приїхала до нашого міста з Харкова на початку березня. Разом з подругами вона готує їжу для інших переселенців. Каже, що по їхньому будинку у рідному місті стався касетний обстріл, повилітали вікна і двері:
Світлана мріє, коли закінчиться війна, повернутися додому та відбудувати свою домівку.
У планах зробити у гуртожитку дитячу кімнату там, де раніше був медпункт, а також модернізувати кухні, на яких люди працюють практично цілодобово. Початок вже покладений – депутат Богдан Лазоренко закупив 6 газових плит. Вчора ще дві плити, які потрібні, щоб готувати спеціальне харчування для діток, придбала для гуртожитку директорка Кременчуцького м'ясокомбінату Ірина Дроздова.
Як живуть українці, які покинули домівки та приїхали до нашого міста, дивіться у відео ТЪ.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.