Голова Нацполіції про зрадників, кількість зброї на руках у населення та криміногенну ситуацію

Інтерв’ю з головою Нацполіції Ігорем Клименко, яке опубліковано в «Українських Новинах» викликало неабиякий інтерес. Журналісти поговорили з головним поліцейським про проблеми, з якими наразі стикаються поліцейські, про кількість зрадників та колаборантів серед поліцейських та громадян України, про кримінальну ситуацію та рівень злочинності з початку війни.

Він повідомив про кількість зброї, що є на руках у громадян і що з цим арсеналом будуть робити після війни. Ігор Клименко також розповів про те, чи допомагає у війні проти рф український криміналітет та назвав статистику по кількості крадіжок, розбоїв та мародерств за останні три місяці.

Нижче деякі відповіді голови Нацполіції Ігоря Клименка на питання від журналістів:

А як взагалі ДРГ потрапили в Київ, якщо шляхи були перекриті? Як потрапила в столицю ворожа техніка, як ми бачили?

Тоді було дуже багато дезінформації і саме головне, з чим ми зіштовхнулися, це з тією кількістю людей, які були готові працювати на ворога. Вони були готові допомагати окупантам, якби вони зайшли в Київ. Такі люди були і в передмісті — в Ірпені, Бучі. Ми на сьогодні розпочали 570 кримінальних проваджень саме за колабораціонізм. Уже близько 100 осіб отримали підозри. Здебільшого це рядові мешканці і представники криміналітету. Якраз останні й займалися цією організацією…

З початку війни Ви своїм наказом прийняли рішення про видачу зброї ветеранам і пенсіонерам ОВС. Потім було прийнято закон про зброю для цивільних. Як ви оцінюєте те, що зараз у громадян перебуває дуже велика кількість зброї на руках і чи не є це проблемою для поліції?

Наслідки цієї проблеми ми відчуємо трохи згодом. Через декілька місяців. Але в перший день вторгнення, на мою думку, це було правильним рішенням — видати поліцейську зброю колишнім працівникам органів внутрішніх справ, ветеранам, тому що вони мають суттєвий досвід і вміють поводитися зі зброєю. Те, що законотворці дали можливість цивільним використовувати зброю для захисту своєї держави проти російських загарбників, також було позитивним і правильним рішенням на той час. Але ми тут говоримо з поліцейської точки зору, тож попереджаємо людей про недопустимість використання цієї зброї саме з метою злочинних посягань щодо наших громадян.

Але потрібно врегульовувати це питання. Бо вже на даний момент ми фіксуємо зростання на 37% кількості злочинів, які пов’язані саме із застосуванням вогнепальної зброї, по Україні. Це проблема, в країні триває війна і буде тривати якийсь час. Але ми маємо людям роз’яснити і провести червону лінію між захистом Батьківщини та злочином. За злочин мають всі відповідати, хто б це не був. Тим паче, якщо людина використовує ту зброю, яку отримала для відбиття збройної агресії росіян.

На руках зараз дуже багато зброї, це не секрет і ми проводимо профілактичну роботу по Україні, яка направлена саме на максимальний облік зброї. Частина зброї була не тільки видана на руки, є також і трофейна зброя, тобто це зброя, яку ворог залишив після відступу з нашої території, а люди забрали її собі. Сьогодні ми почали масштабну роботу щодо обліку цієї зброї. Однозначно зброя повинна бути облікована, вона не може бути просто на руках. Ми повинні розуміти, скільки цієї зброї, у кого вона, для того, щоб ми могли вчасно реагувати на ті чи інші злочинні посягання на права і свободи наших громадян.

Про яку кількість зброї йде мова?

Поліцейська зброя вся облікована і у відповідних даних поліції вона зазначена. Зброя, яку видавали ЗСУ, також облікована і зазначена у обліках Міністерства оборони. Я думаю, у нас можливо більше 10 тисяч одиниць зброї, яка потрапила до громадян непідконтрольним чином. Але більшу частину цієї зброї ми вже знайшли, ми знайшли цих громадян, які в тому числі проходять службу в добровольчих підрозділах. Ми цю зброю облікували.

Чи погіршилася криміногенна ситуація? Яка ситуація зараз з крадіжками і розбоями? Їх більше чи менше стало?

Взагалі по нашій державі на сьогоднішній день злочинність спала на 20%. У перші місяці війні злочинність в регіонах знизилася на 50% навіть. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що багато хто з людей виїхали, в тому числі і криміналітет.

Але паралельно хочу повернутися до початку нашої розмови. Ми провели колосальну нашу роботу саме з вуличною злочинністю. Тільки в Києві було створено близько 100 мобільних груп, в першу чергу з числа оперативників, які відпрацьовували кримінальні елементи. Ці групи в нас працювали цілодобово. Криміногенну ситуацію ми контролювали, тому в нас практично не було сплеску злочинності, який міг би бути на той час. Роботи зараз теж достатньо багато і ми розуміємо, що соціальний і фінансовий стан деяких наших громадян зараз об’єктивно знизився, тому ми готові до цих викликів боротьби з злочинністю.

Що означає, що злочинність впала на 50% чи на 20%? Не зовсім справедливо і об’єктивно порівнювати цей рівень злочинності за три місяці минулого 2021 року і цього року. Тому що зараз йде війна, зовсім інші реалії. Ми маємо розуміти, що діють деякі обмеження, це і блокпости, це і комендантська година і, звичайно, заборона на продаж алкогольної продукції. Це все взаємопов’язані речі, тому що як тільки дозволили продаж алкогольної продукції, у нас зразу пішов ріст конфліктних ситуацій та хуліганств.

Щодо квартирних крадіжок, то за три місяці зареєстровано таких фактів 1400. Це на 76% менше, аніж це було в минулому році. Це не така велика цифра для всієї країни. Як правило, ми розкриваємо ці злочини. Звичайно, на окупованих наразі територіях це практично неможливо робити, але заяви звідти до нас надходять і ми їх реєструємо.

Щодо розбоїв, то кількість розбоїв по Україні впала у два рази — 135. Це, в тому числі, за рахунок того, що ми збільшили кількість піших та автопатрулів. Звичайно, це дає нам можливість, навіть в цих умовах і реаліях, утримувати криміногенну ситуацію на мінімальному рівні.

Щодо мародерства. Ми знаєм багато фактів щодо мародерства російських військових. Що найчастіше вони мародерили і в яких регіонах і чи багато підозрюваних за цими фактами?

Ми як юристи маємо розмежовувати, що таке мародерство, а що таке крадіжка. Стаття 432 ККУ одна з найбільш коротких за текстом. «Мародерство — це викрадення не полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених». Тому те, що ми називаємо в звичайному житті мародерством, у кримінальному законодавстві має інше визначення. Тобто ми можемо застосувати факт мародерства по відношенню до громадян України. Що стосується військових рф, це вже стаття 438 ККУ — «Порушення законів та звичаїв війни». Тому тут ми маємо розділяти ці терміни.

На початку березня законодавці посилили відповідальність саме за майнові злочини, додавши фразу «в умовах воєнного стану». За фактами майнових злочинів в державі ми розпочали понад 11,5 тисяч кримінальних проваджень і більше 11 тисяч — це крадіжки. Викрадали як завжди, якусь оргтехніку, одяг, продукти навіть деколи. Що попадало під руки, те і виносили.

За скоєння майнових злочинів в умовах воєнного стану ми повідомили про підозру більше 2 700 особам. 20% проваджень цієї категорії ми вже скерували до суду. Це стосується громадян України. Що стосується російських військових, це підслідність іншого органу — СБУ. Тобто ми, звичайно, виїжджаємо, працюємо і передаємо потім ці матеріали до СБУ.

Як війна вплинула на кримінал? Чи допомагають, можливо, злодії в законі чи ОЗУ якимсь чином у боротьбі з ворогом? Чи долучаються такі елементи?

Я не виключаю. Є такі факти, що деякі кримінальні елементи, як правило це рядові учасники ОЗУ, які були на контролі, долучилися до війни з росією, взяли в руки зброю для того, щоб захистити країну. Але в переважній більшості, ми маємо розуміти, що центр всього злочинного світу знаходиться саме в країні-агресорі. І ті обмеження і санкції, які були вжиті державою по відношенню до вищої ієрархії злочинного світу, коли заборонили в’їзд в Україну, коли ми зменшили вплив на злочинний світ в Україні, змусили їх повиїжджати за межі нашої держави. Санкції нам в цьому допомагали. Дякуючи цій спільній роботі, і МВС, і СБУ, ГУР МОУ і ЗСУ можуть спокійно організовувати свою роботу у всіх регіонах нашої держави.

Є факти, коли кримінальні елементи, які ми відпрацьовували, йшли на прямий контакт з ворогом. Тобто, вони мали свої інтереси, щоб збагатитися і поширити свій злочинний вплив на регіони з окупаційною владою. Ми цих людей знаємо. Дехто вже в кайданках. Скоро доберемося до решти і вони постануть перед законом.

Значна частина українських територій нині під російськими окупантами. Час від часу з’являються новини про зрадників у погонах. Чи є розуміння, скільки поліцейських перейшло на бік ворога та допомагають загарбникам?

Це болюче питання, мабуть, для всіх правоохоронних органів, які перебували на нині окупованих територіях. І я обов’язково прокоментую, щоб не було ніяких інсинуацій. Так, на даний момент на окупованих територіях залишилася незначна кількість колишніх працівників поліції. Мною особисто було підписано наказ, який вимагав, відповідно до оперативної і військової обстановки, прибути у визначений час до місць дислокації. Наприклад, потрібно було прибути в місто Запоріжжя працівникам із Мелітополя і Бердянська. Те саме стосувалося Херсону, районів Луганської чи Харківської області. Ті, хто до цього часу в установлений термін не прибув до місць дислокації, всі були звільнені з Національної поліції. Ми їм не виплачували зарплату і так далі.

Серед них, і це варто визнати, є люди, які перейшли на сторону ворога і працюють не тільки в місцевій поліції, а просто в органах окупаційної влади того чи іншого регіону. Чи це велика кількість? Порахуйте самі: із загальної штатної чисельності в 130 тисяч у нас на сьогоднішній день є більше 60 підозр колишнім поліцейським за співпрацю з ворогом. Внутрішня безпека Національної поліції працює над цим питанням і відслідковує таких працівників. У той же час я хочу сказати, що частина працівників, які не вийшли, написали рапорти, що з об’єктивних причин не можуть вийти з цієї території. Це хворі родичі, за станом здоров’я і так далі.

Але тим не менше, їх звільнили.

Вони все-одно були звільнені, тому що вони знаходяться на окупованій території. Це великий ризик. Ну і, звичайно, велика вірогідність, будучи в статусі поліцейського, це може бути використано, в тому числі, пропагандистською машиною нашого ворога.

Всі, хто вийшов чи виходить з окупованої території, підлягає ретельній та жорсткій перевірці. Без жодних виключень. Кожен проходить обов’язково поліграф, відповідні співбесіди для того, щоб ми розуміли, де зброя, де посвідчення службове і що робив на окупованій території в цей час. Залучаємо до цих перевірок і працівників СБУ. Якщо перевірку особа проходить, ми тоді визначаємо, чи може вона бути допущена до виконання завдань у складі Національної поліції. Якщо така людина перевірку не проходить, нею починають займатися вже інші органи.

За матеріалами «Українських Новин».