Історичне: якими були назви кременчуцьких вулиць у ХІХ та ХХ століттях

Кандидат мистецтвознавства Алла Лушакова з Кременчуцького краєзнавчого музею провела систематизацію назв кременчуцьких вулиць та проаналізувала їх структуру у ХІХ та ХХ століттях.

Перші назви вулиць Кременчука виявлені в «Топографическом описании Малороссийской губернии 1798–1800 гг.». У цьому документі зазначені назви 14 вулиць. За способом їх утворення Алла Лушакова виділила кілька груп. Від географічних назв – Київська, Новоросійська, Херсонська; від характеристики мешканців: за національною ознакою – Грецька, Єврейська, за професійною ознакою – Кузнецька, М’ясницька; за найбільш примітним об’єктом – Вагова, Смоленська, Різдвяна; за місцем та характеристикою вулиці – Низова, Набережна, Піщана, Заливна.

Після остаточного об’єднання Кременчука і Крюкова у 1817 р. складається перший об’єднаний план, на якому, втім, вказані назви всіх вулиць лише Кременчука. Їх було 33 (з яких одна назва написана нерозбірливо, прочитати не вдалося). Отже, далі 32 назви систематизовані.

Найчисельніша група – 9 вулиць – названа за іменами святих православної церкви: Єленська, Катерининська, Костянтинівська та Костянтинівська-Зелена, Маріїнська, Миколаївська, Олександрівська, Павловська, Петропавловська.

На другому місці – 8 вулиць, які отримали назви за найбільш примітним громадським чи природним об’єктом: від назви церков – Мала Успенська, Преображенська; від назви природних об’єктів – Кагамлицька, Садова; від назви торгових закладів – Базарна, Велика Харчова, Мала Харчова; від назви поліцейської установи – Городова.

За характеристикою мешканців вулиці – 6 назв (за становою належністю – Велика Міщанська, Мала Міщанська, Мала Солдатська, Солдатська; за професією – Грачовськокузнецька, за віросповіданням – Старообрядницька).

За місцеположенням та характеристикою вулиці – 5 назв: Бірюкова Тупа, Новогрязна, Піщана Тупа, Ново-Тупа, Кривогрязна.

Від географічних назв – 3 вулиці: Київська, Московська, Херсонська.

І одна нейтральна назва – Весела.

На початку ХХ ст. значно зросла площа міста, що природно призвело до зростання кількості вулиць та провулків. Станом на 1901 рік на лівобережжі їх було 130. Їх можна виділити у кілька груп.

1. За іменами святих православної церкви, покровителів правлячого Дому Романових – 19: Олександрівська, Олексіївська, Катерининська, Єленська, Констянтинівська–Зелена, Маріїнська, Миколаївська, Ново-Олександрівська, Павлівська, Петрівська, Софіївська, Анненська, Андріївська, Георгіївська, Михайлівська вулиці, Єлисаветинський, Маріїнський, Павлівський, Петрівський провулки.

2. За характеристикою вулиці – 19:

• конфігурація, особливості, рівень благоустрою – 12: Крива, Бульварна, Нова, Новоселівська, Садова, Скалиста вулиці та Глухий, Ламаний, Новий, Піщаний, Садовий, Фруктовий провулки;
• місце знаходження – 7: Велика набережна, Мала набережна, Межова, Нагірна, Підгірна вулиці та Приріченський і Прорізний провулки.

3. За найбільш примітними будинками чи установами - 19:

• від назв церков – 5: Покровська, Преображенська, Троїцька вулиці, Троїцький і Успенський провулки;
• від назв військових об’єктів – 3: Арсенальна, Артилерійська, Штабна;
• від назв інших об’єктів - 11: Басейна, Біржова, Городова, Дігтярна, Локомотивна, Паркова, Поштова, Приютська, Училищна вулиці, Банний, Тюремний провулки.

4. За географічними назвами – 18:

• від назв населених пунктів – 14: Власівський провулок, Київська, Кривушанська, Кохнівська, Недогарська, Переяславська, Полтавська, Ромоданівська, Семенівська, Херсонська, Хорольська, Чередницька, Щемилівська вулиці, Богомолівський проїзд;
• від назв річок – 4: Криворудна, Кагамлицька вулиці та Дніпровський і Криворудний провулки.

5. За характеристикою мешканців вулиці – 13:

• ознака за станом – 4: Дворянська, Міщанська, Солдатська вулиці та Козачий провулок;
• ознака за професією – 7: Рибалівська, Докторська, Писарівська, Харчова вулиці та Кузнечний, Різницький і Столярний провулки;
• ознака за віросповіданням – 2: Лютеранська і Старообрядницька вулиці.

6. Українські історичні назви – 14: Отаманська, Гайдамацька, Гетьманська, Запорізька, Редутна, Фурштадська, Хорунжівська, Українська вулиці, Кайдацький, Кочубеївський, Ненаситецький, Осавулівський, Сагайдацький, Хортицький провулки.

7. Нейтральні назви – 10: Весела та Тиха вулиці, Веселий провулок, Перша, Друга, Третя, Четверта, П’ята, Шоста, Сьома лінії.

8. Похідні від імені чи прізвища першого чи найвідомішого мешканця вулиці – 10: Мальцевська, Серіковська, Ямпольська вулиці та Воронцовський, Геріковський, Іванівський, Максимівський, Микитівський, Смирновський, Ткаченків провулки.

9. Інші назви – 7: Кінна та Сталевська вулиці, Безіменний, Безкровний, Галерний, Караванний, Рибний провулки.

10. Іменна – 1: Потьомкінська вулиця.

Були перейменовані на честь видатних людей у 1901-1917 р.р. – 4: Городова в Пушкінську, Кагамлицька – в Гоголівську, Міщанська – в Суворовську, Зелено-Костянтинівська – в Столипінську.

Результати такої систематизації виявилися неочікуваними. По-перше, відсутнє абсолютне домінування будь-якої з виділених груп. Найбільш популярними виявилися назви, пов’язані з характеристикою самої вулиці (19 назв), утворені від імен православних, святих-патронів, осіб правлячого Дому Романових (також 19), за назвою найбільш примітних будинків чи установ (також 19) та від географічних назв (18).

Пробудження національної самосвідомості українського народу віддзеркалювала низка назв нових вулиць другої половини ХІХ – початку ХХ ст., пов’язаних з історією України, що лише не набагато поступалися за кількістю лідерам. Таких було 14. Натомість найменшу групу представляють іменні назви, присвячені відомим діячам історії і культури. У 1901 р. була лише одна така назва, до 1917 р. їх стало 5.

По-друге, назви вулиць виявилися досить інформативними і в своїй сукупності створювали певний образ міста. Про що можна було довідатися, виходячи з назв вулиць? Кременчук – це місто в Середньому Придніпров’ї, в густо заселеному регіоні, про що свідчить низка географічних назв: з одного боку Київська, Переяславська, а з іншого – Херсонська та Катеринославська (у Крюкові), між якими і знаходиться наше місто, а також назви сусідніх з Кременчуком населених пунктів: Власівська, Кривушанська, Кохнівська, Недогарська, Чередницька…

Значна кількість гідронімів (назви, пов’язані з водними об’єктами) наводить на думку про низинний рельєф заплавної та першої надзаплавної терас Дніпра, на яких лежить місто – Криворудна, Кагамлицька вулиці та Дніпровський, Криворудний, Приріченський та Рибний провулки. А назви Нагірна та Підгірна вулиці прозоро натякають на значну площу міста, оскільки воно піднімається і на підвищену другу терасу Дніпра.

Назви Дворянська, Міщанська, Солдатська вулиці та Козачий провулок розповідають про багатостановий характер міста. Щоправда, тут незрозуміло, чому досить чисельний стан купців не відобразився в назвах міських вулиць. Як припущення – їхні садиби не концентрувалися на певній вулиці, а були розкидані по всьому місту.

Велика кількість назв, що походять від імен православних святих, засвідчує найбільш поширену релігію в місті – православне християнство, що не виключає існування й інших релігійних конфесій (вулиці Лютеранська та Старообрядницька). Викликає подив відсутність у назвах вулиць навіть згадки про існування єврейської общини, яка складала майже половину мешканців Кременчука. Поясненням цьому може бути безправне становище та утиски євреїв у Російській імперії.

Низка назв знайомить нас з різними організаціями та установами, що перебували в Кременчуці – військовий арсенал, біржа, училище, громадська лазня, в’язниця, притулок та інші.

Про самодіяльність місцевих мешканців, відхилення в регулярному плануванні, невисокий рівень благоустрою вулиць та провулків красномовно свідчать їхні назви – вулиця Крива, Глухий, Ламаний, Піщаний, Прорізний провулки.

Найменша група вулиць носила іменні назви. Дві з них були присвячені військовим (Потьомкінська і Суворова), дві – письменникам (Пушкінська і Гоголя) і одна – держаному діячеві (Столипіну).

Та як би там не було і щоб не говорили, Кременчук завжди був містом українським, доказом чому слугують міські вулиці, десята частина яких носила назви, пов’язані з українською історією – Гайдамацька, Гетьманська, Запорізька, Отаманська, Редутна, Фурштадська, Хорунжівська, Українська вулиці, Кайдацький, Кочубеївський, Ненаситецький, Осавулівський, Сагайдацький, Хортицький провулки.

Правобережна частина міста – Крюків, незважаючи на офіційне приєднання до Кременчука, зберігала у назвах вулиць повну автономність, не узгоджуючи їх з кременчуцькими. Межа крюківських земель на початку ХХ ст. проходила в районі сучасного стадіону, провулку І. Приходька, Успенської церкви і кладовища. У Крюкові в цей час було 3 вулиці (Херсонська, Катеринославська і Мало-Кузнечна) і 11 провулків: Щемилівський, Тищенків, Різницький, Салганний, Банний, Вовків, Кузнечний, Мало-Кузнечний, Поселянський, Заводський, Кладовищенський.

Таким був топонімічний спадок, який дістався Кременчуку після революційних потрясінь 1917–1920 років.