Біля музею тимчасово закриють мозаїчне панно «Друк нашої партії» банером

У Кременчуці банером закриють мозаїчне панно «Друк нашої партії», розташоване біля краєзнавчого музею. Рішення прийняли 10 серпня на засіданні комісії з питань найменування об'єктів топоніміки, увічнення пам'яті видатних діячів і подій, встановлення пам'ятних знаків у межах Кременчуцької міської територіальної громади. Панно тимчасово закриють банером. Комісія рекомендувала Департаменту УЖКГ виконати ці роботи.

Дане панно робота майстра Миколи Хахіна. Ще один ескіз його роботи можна побачити на фасаді другого корпусу Кременчуцького національного університету.

«Кременчуцький Телеграф» звернувся за коментарем до Олега Пустовгара, регіонального представника Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області. Друкуємо нижче його відповідь без змін.

Український інститут національної пам’яті (УІНП) відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684, є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу. Серед іншого, до повноважень Інституту належить недопущення використання символів тоталітарних режимів в Україні.

В апараті УІНП нещодавно було уважно вивчено звернення ГО Кременчуцький патріотичний клуб «Доброволець» № 00022 від 14.06.2022 щодо мозаїки «Друк нашої партії» по вулиці Соборній, 3, у Кременчуці.

Цій організації, а також міськвиконкому було скеровано офіційного листа за підписом голови Інституту Володимира Тиліщака. У ньому зазначено: «згадана мозаїка містить пропаганду комуністичного тоталітарного режиму, зокрема написи «Пролетарії всіх країн, єднайтеся!», що було закликом до здійснення «світової пролетарської революції» - незмінна складова (девіз) композиції герба СРСР та союзних радянських республік, «Правда» - головний щоденний друкований засіб інформації КПРС до 1991 р, XXIV з’їзд комуністичної партії Радянського союзу тощо. З огляду на викладене, мозаїка «Друк нашої партії» по вулиці Соборній, 3, у м. Кременчуці підпадає під обмеження встановлені Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Культивування комуністичної пропаганди навіть у вигляді, начебто, на перший погляд, витворів мистецтва, є неприпустимим. Наведу простий і загальновідомий приклад. У повоєнний період, після 2 світової війни німців цивілізований світ лікував від хвороби нацизму. Під заборону на певний період потрапили й деякі прояви мистецького життя. Скажімо, фільми за участю однієї із улюблениці Гітлера, кінорежисерки епохи нацизму, німецької акторки, спортсменки Лені Ріфеншталь.

А ще такі символи, по суті, є наругою над пам’яттю невинно убієнних в СРСР мільйонів українців. Сучасна росія деюре є правонаступником СРСР. Міняються назви і керівники цієї «імперії зла», але суть та ж: послідовником і правонаступником рупору комуністів-газети «Правда» тепер є телевізійна та ін.. пропаганда держави-агресора.

Хто як не кременчужани добре знають побрехеньки з вуст усяких скабєєвих і соловйових. Вигадали цілу купу шейків: то, мовляв, ракетного удару по мирному торговому центру «Амстор» взагалі не було;то збрехали, що цілилися у нафтопереробний завод, хоча відстань від ТЦ «Амстор» до нафтопереробного заводу понад 7 кілометрів; то імперські пропагандисти плели сім мішків гречаної вовни, що влучили у завод «Дормаш»; то публікували байку, що нібито торговий центр не працював з березня. Ось так і рупор комуністів з брехливо-маніпуляційною назвою «Правда» не згірш геббельсів і скабєєво-соловйових десятиліттями цинічно і нахабно брехав, брехав і брехав, задурманюючи мізки громадян.

Рішення закрити незаконний символ-це крок до його усунення з публічного простору. Сподіваюсь, комунальні служби наддніпрянського міста зроблять це швидко і без зволікань.

Водночас, настав час створювати україноцентричні культурні сенси у публічному просторі. Не маю наміру і бажання вказувати кременчуцькій владі що і як робити, це суто моя особиста думка. Видається, що на місці комуністичної пропаганди (якщо попередньо якісно прогрунтувати і т.д) міг би бути прекрасний мурал, присвячений полеглим кременчужанам-Героям народної російсько-української війни за незалежність. Або ще один важливий ймовірний мотив для муралу: цьогоріч відзначається 185 річчя від дня народження видатного уродженця Кременчука, історика української мови, одного із основоположників українського мовознавства Павла Житецького. То чому б не зобразити портрет постаті всеукраїнського масштабу і водночас видатного земляка?