«Якби ви побачили красу його рук, любов яку вкладав у дерево»: Кременчук попрощався з танкістом Віктором Харченком

Сьогодні, 20 серпня, у Кременчуці попрощалися з військовим, молодшим сержантом Віктором Харченком, який загинув 10 серпня у Донецькій області від невідомого вибухового пристрою.

Під гул сирени повітряної тривоги до Міського палацу культури під супровід автомобіля патрульної поліції привезли тіло загиблого героя. Прощання із захисником відбулося у Міському палаці культури. Рідні, близькі, колеги по роботі з «Промімпекс», сусіда з дачі та представники міської влади прийшли, щоб попрощатися та віддати шану військовому.

Народився Віктор Іванович Харченко 29 серпня 1971 року у Казахстані.

- Він був командиром відділення інженерно-саперного взводу. Виховував трьох синів, двох дорослих та маленького, та сина свої дружини. Тривалий час Віктор жив і працював у Миргороді,  Черкасах і Полтаві. Але доля так склалась, що він приїхав до Кременчука, організував тут фірму, яка повязана із гідравлікою крупновантажних механізмів, автотранспортної техніки. 

Дуже майстровитий був хлопець, веселий, сильний, грамотний…

10 серпня він загинув від невідомого вибухового пристрою у Донецькій області біля населеного пункту Кузьминівка.. Світла пам'ять нашому Віктору Івановичу, нашому захиснику, - розповів військослужбовець із позивним «Художник».

Колега по роботі та кум Дмитро розповів, що з їх фірми на захисти батьківщини пішло більше половини працівників. Втрата Віктора для їх колективу є величезною втратою, адже особисто організовував та відкривав нові філії.

Сусідка з садового товариства Діана майстер з рукоділля розповіла, що Віктор був майстром на всі руки робив меблі та облаштував свій будинок. За словами жінки 24 лютого він одразу пішов у військкомат.

- Його перший раз не взяли. Він так засмутився. Потім зустрічаю через тиждень, сказав, що прийшла повістка і його забирають. Він танкіст, оскільки там нова техніка, то пройшов навчання, а потім потрапив на Донецький напрямок.

Віктор все на дачі зробив своїми руками: сауну, меблі з червоного дерева, качелі з металу зварив. Завжди всім допомагав й ніколи нікому не відмовляв у підтримці.

Віктор був столяром. А які він робив меблі, якби ви тільки бачили. У нього був цілий цех майстерні. У мене стілець залишився як пам'ять про нього, сяду і згадую. Він дуже добрий, таких людей дуже мало зараз зустрінеш.

У нього синішка Антошка у Польщі залишився, але він знає, що його тато Герой. Це велика втрата для нашого суспільства.

У Віктора вдома ціла майстерня. Я коли потрапила у те царство, то це не можна передати словами, щоб ви побачили красу його рук, любов яку він вкладав у дерево, він з ним розмовляв, - розповіла сусідка.

Схилившись на коліно кременчужани провели в останню путь військового. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Віктора Харченка на Свіштовському цвинтарі на Алеї Слави.