Вулиці Кременчука, названі на честь героїв війни з росією

Нові назви для 27 вулиць та провулків затвердили 12 липня на пленарному засіданні 16 сесії Кременчуцької міської ради. Всього у Кременчуці в межах процесу деколонізації планують перейменувати 136 вулиць і провулків. Серед нових назв - постаті і події сучасної народної російсько-української війни за незалежність.

Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар підготував матеріал про сучасних Героїв на честь яких назвали вулиці Кременчука. 

На честь полковника Оксанченка

перейменували вулицю Аерофлотську. У 1989-2018 роках Олександр Оксанченко проходив військову службу на льотних посадах від льотчика-інструктора до заступника командира військової частини з льотної підготовки на Полтавщині. Інструктор-пілот військової частини А1356. Військовий льотчик І класу. Учасник АТО/ООС. Нагороджений орденом Данила Галицького. Неодноразово представляв країну та обіймав призові місця на авіаційних пілотажних показах у Великобританії, Угорщині, Румунії, Польщі, Словаччині, Чехії, Данії, Бельгії, Мальті. Один із кращих льотчиків-асів і винищувачів світу. Загинув в повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу російську авіацію. Отримав звання Героя України посмертно (Указ Президента України № 78/2022).

Капітана Корпана

– таку назву має вулиця, яка донедавна пропагувала ім’я російського радянського льотчика Ніколая Гастелло. Олександр Корпан — льотчик повітряних сил Збройних сил України, кращий льотчик ударної авіації за підсумками 2021 року. Служив у 299-й бригаді тактичної авіації імені генерала Василя Никофорова. Був командиром авіаційної ланки авіаційної ескадрильї цієї бригади. 2 березня 2022 року Олександр в бою за Україну під час виконання бойового польоту, ціною власного життя, врятував понад 40 людей, серед яких воєнні чергової ланки. Вже у падінні він відвів літак, що загорівся, від житлових будинків. За всю війну Олександр знищив більше ста одиниць ворожої техніки. Як справжній воїн світла, він віддав своє життя за інших.

Сергій Кульчицький

Назва топоніму, що звеличував комуніста, російського радянського генерала Карбишева теж пішла у небуття. Тепер у назві увічнено видатного українського військового діяча Сергія Кульчицького. Військову кар’єру він обрав за прикладом свого батька – офіцера. Після закінчення 8 класу, потайки від батьків, подав документи в Усурійське суворовське військове училище, пізніше закінчив Далекосхідне вище загальновійськове командне училище. Обрав шлях морського десантника. Служив за Полярним колом, біля Мурманська, після проголошення незалежності України наполіг на переведенні в Україну. 1992 – повернення в Україну, до 14-го окремого батальйону Національної гвардії України (військова частина 1441, місто Тернопіль). Служив також на різних командних посадах у Криму, в Івано-Франківську. Протягом 2005-2010 років командував 2-ю окремою Галицькою бригадою Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, яка дислокувалася у Львові. Належав до рідкісної категорії офіцерів, які назавжди залишаються в душі солдатами, дбаючи в першу чергу про своїх підлеглих. Уся довірена йому техніка була в бойовому стані. 2014-го сформував перший добровольчий підрозділ із активістів Самооборони Євромайдану – 1-го резервного батальйону Національної гвардії України. Генерал-майор Кульчицький вирушив у зону бойових дій, що розгорталися на сході України. Від першого дня був разом зі своїми бійцями. Нарівні з іншими брав участь у бойових операціях. Бійці називали його «Батею». 29 травня 2014 року загинув разом з 11-ма побратимами, повертаючись на базу з району гори Карачун під Слов’янськом. Вертоліт Мі-8 Національної гвардії України, на борту якого був генерал-майор Сергій Кульчицький, обстріляли проросійські бойовики з зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК). Посмертно нагороджений званням Героя України.

Олег Гегечкорі

Пішов вслід за «рускім корабльом» топонім «Вулиця 1905 року» як символ подій у Російській імперії, під час яких відбувалася політична боротьба між російським царатом та російськими революціонерами-прихильниками лівої ідеології, коли в 1905 році у найбільших містах відбулися численні страйки, демонстрації, мітинги з соціальними, політичними і економічними вимогами, що у російській історіографії отримали назву «Перша російська революція.

Цю вулицю переназвали на честь досвідченого пілота (за штурвалом більше ніж двадцять років) полковника Олега Гегечкорі. Професію вертолітника він здобув у Кременчуцькому льотному училищі. Ще до 2014-го в яких тільки перипетіях не побував — літав і в Ліберії, і Сьєрра-Леоне. Із 2014 року виконував бойові завдання у зоні АТО/ООС, доставляв вантажі та евакуйовував поранених. Виконував бойові завдання у Дебальцевому, Волновасі, Амвросіївці та інших містах. За всі ці бойові операції був нагороджений орденом „За мужність“ III ст. Крім основної роботи, встигав працювати інструктором, навчаючи молодих курсантів.

Служив у 11 окремій бригаді армійської авіації, мужньо захищав Україну від російських окупантів до останнього, загинув у березні цього року у небі над Київщиною під час бойового вильоту. Посмертно льотчика нагородили званням Героя України (указ Президента України від 8 травня 2022) та орденом „За мужність“ ІІ ступеня (указ Президента України від 14 березня 2022). Похований на Свіштовському цвинтарі Кременчука.

Ігор Пугач

Назва вулиці російського комуністичного військового злочинця Ніколая Ватутіна так само пішла до „руского корабля“. Згідно з дослідженнями доктора історичних наук Володимира Сергійчука, Ватутін встановлював радянську владу, воював проти Армії УНР та під час ІІ Світової війни „кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки, особливо на території України. І тільки завдяки гарматному м’ясу такі генерали, як Ватутін, вигравали битви“. Особливо великих втрат війська СРСР зазнали при наступі з Букринського плацдарму у ході битви за Київ 1943 р.

Тож, ця вулиця тепер має назву „майора Пугача“. Так увічнили пам’ять земляка-Героя російсько-української війни. Кременчуківець, майор Ігор Пугач (13.12.1979) служив у військовій частині 3059 Національної гвардії України з 1999 року. Пройшов шлях від солдата до офіцера. Перевівся в іншу частину, з якою у Харкові зустрів повномасштабний наступ російських загарбників. Героїчно загинув 29 червня у бою під час оборони Харкова.

Алітуська, захисники Азовсталі, нацгвардійці, герої Охтирки, Гостомеля, Херсона і Маріуполя, артилеристи ЗСУ

Актом вияву поваги до дружнього литовського народу і Литви як одного із найбільших стратегічних союзників України у її відстоюванні незалежності від російських агресорів-імперіалістів стало перейменування вулиці російського радянського генерала Жадова. Тепер вона має назву Алітуська. Алітус - місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту, шосте у цій країні за кількістю жителів.

Проїзд 40-річчя ДАІ перейменували на честь Захисників Азовсталі; провулок 8 Березня - на Героїв Охтирки; провулок Гомельський (місто у державі-союзнику рашистів - Білорусі) на Гостомельский (на честь переможних боїв ЗСУ з росіянами у Гостомельскому аеропорту неподалік Києва); вулицю російського радянського генерала комуніста Алєксандра Родімцева – на Кременчуцьких Артилеристів. Вулицю російського архітектора Васілія Баженова на знак шани до мужніх мешканців Херсонщини, які не скорилися навіть в умовах окупації і чинять росіянам партизанський опір, перейменовано на Херсонську.

Також депутати Кременчука змінили статус двох провулків (Гвардійського та Героїв Бреста) на вулиці Національної Гвардії та Героїв Маріуполя відповідно.

Наступний етап голосування з варіантами для нових назв ще 30 вулиць розпочався 17 серпня.