Сім’я Бурди із Градизька виховує 8 дітей: трьох своїх, трьох усиновлених та двох прийомних

Сьогодні, у День усиновлення, після завершення брифінгу в Кременчуцькій районній військовій адміністрації, голова районної ради Дмитро Колотієвський та начальник служби у справах дітей Тетяна Гірман познайомили журналістів з родиною Бурди Вадима Борисовича та Анастасії Андріївни, в якій виховується 8 дітей.

Це відносно молода сім’я, адже Вадиму Бурді лише 38 років. Він одружився з Анастасією у 2011 році. У той час майбутня дружина вже виховувала двох дітей, яких взяла з інтернату й усиновила.

У їхній сім’ї наразі виховуються троє власних дітей, троє усиновлених та двоє прийомних. Всиновлені – дві сестри та їхній братик з однієї родини. Вік дітей – від 2-х до 17 років. Розповідаючи про дітей вони так і не пояснили, хто серед них рідні, а хто прийомні – бо усіх люблять однаково.

Родина Бурди живе у Градизьку. Мама займається вихованням дітей та порається по господарству, а батько береться за будь-яку роботу, яку можна знайти у маленькому селищі: займається авторемонтом, встановлює пластикові вікна, виконує роботи по металу. До речі, у цих роботах йому допомагають старші доньки, бо усі хлопці ще маленькі. До того, Вадим Бурда є ще й пастором у місцевій церкві. Віруючим він став, коли одружився з Анастасією, яка виростала у родині віруючих.

Він розповів, що коли сім’я стала великою, вирішили підшукати собі гарний і недорогий будинок – знайшли такий у Градизьку: 100 квадратних метрів, 4 кімнати, велика кухня. Облаштувати будинок допомогла зарубіжна християнська місія. На присадибній ділянці у них є сад та теплиця. Сім’я тримає курей та кіз, які дають дітям свіже молоко.

У родини є мікроавтобус, в якому вистачає місця для усіх, і на якому вони часто виїжджають на прогулянки, річку. Автівку родині також передала зарубіжна християнська місія.

Вадим вважає себе щасливою людиною, бо разом зі своєю дружиною дарить щастя родинного тепла вісьмом дітям і отримує від них любов.

На питання щодо подальшої долі та планів з навчання дітей, батьки розповіли, що кожна дитина має свої здібності та вподобання.

Наприкінці розмови Вадим зауважив, що у своїй родині вони намагаються не нагадувати усиновленим та прийомним дітям, що не є їх біологічними батьками, хоча й не приховують цього. Однак діти дуже не люблять, коли хтось їм про це нагадує. Бо вони вважають Вадима й Анастасію своїми рідними татом і мамою.