Кременчук попрощався з військовим та спортсменом Костянтином Черкаським

13.10.2022, 18:01 Переглядів: 5 721

Домовину з військовим провезли через все місто до Свіштовського цвинтаря де поховали на Алеї Слави

Сьогодні, 13 жовтня, у Міському палаці Кременчука попрощалися з молодшим сержантом Костянтином Черкаським. Костянтин Олександрович був інспектором прикордонної служби 2 категорії – водієм відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби «Мукачево». Серце військового зупинилося 10 жовтня у Житомирській області.

Кременчук втратив військового Костянтина Черкаського

— Він хотів бути військовим, після закінчення бойових дій мав вступати до військового закладу, щоб стати офіцером.... Проходив службу на кордоні, він у нас прикордонник. Від навантаження, 10 жовтня, Костянтин помер. Служба вимагає зусиль, наші рубежі мають бути захищеними. Хлопець був молодшим командиром у своєму загоні. Посилено займався спортом. Заняття боксом проводив до 5 разів на тиждень, бігав. Однак серце Костянтина не витримало. Йому назавжди залишиться 26 років, — розповів військовий з позивним «Художник».

Костянтин Черкаський народився 12 грудня 1995 року у Кременчуці. З дитинства його та сестричок виховував батько. Після закінчення школи №30 вступив до Вищого професійного училища №7, де навчався його батько. Був призваний до лав Збройних сил України, де проходив строкову службу. З початку повномасштабної російсько-української війни був призваний по мобілізації у свою частину, де проходив стокову службу.

Попрощатися з Костянтином Черкаським до Міського палацу культури прийшли друзі, однокласники, викладачі.

— Пам'ятаю його батька, який у нас навчався на налагоджувальника автоматичних ліній агрегатних верстатів. Костя закінчив наше училище у 2016 році. Він навчався повних 5 років: три роки навчався за професією верстатник широкого профілю і два роки навчався здобуваючи фахову передвищу освіту... Яким запам’ятався? Він був добрим. Як всі хлопці «шустрий», був відповідальний. Був хлопець патріотичний.

Як випускник закладу допомагав завантажувати мішки з піском на початку повномасштабного вторгнення, допомагав із волонтерством, а потім пішов нас захищати, — розповів директор навчального закладу Микола Несен.

— Костя запам’ятався позитивним, із доброю посмішкою. Він активно займався спортом. І коли у нас були змагання у його день народження, то він навіть зранку у суботу прийшов підтримати честь закладу.

Костя проживав поруч з училищем. Знаєте, ті хто поруч живуть завжди запізнюються. Зранку коли йому телефонувала, що він проспав, то через 15 хвилин, він вже був на місці у класі.

Коли прийшов після армії сказав, що дуже вдячний батькові, який не відмовив його від служби в армії. Коли повернувся, то багато друзів з якими спілкувався раніше їх або немає або щось сталося. Батько завжди піклувався про нього, — сказала куратор Костянтина Олена Змієвська.

Однокласники згадують Костю як людину зі сталевим характером та сильним духом.

— Знайомі з першого класу. Він був людиною зі сталевим характером. Він був сильним духом. Дуже сумуємо. Вже зараз розуміємо, що життя плине непередбачувано. Коли дізнався, що він на фронті, то у мене навіть сумніву не було, що він піде захищати нашу батьківщину, — зауважив однокласник Олександр.

— Він дуже смілива людина. Навіть у дитинстві проявляв мужність та свій характер. Коло нього завжди було багато друзів. Дуже шкода, що так вийшло. Вічна пам'ять, — додав однокласник Захар.

Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Після домовину провезли через усе місто до Свіштовського кладовища де поховали на Алеї Слави.

Автор: Альона Душенко

Теги: війна воїни світла

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.