Кременчуччина попрощалася з воїном Олександром Сиздиковим, який помер від фосфорної бомби

У День захисників, 14 жовтня, Кременчук та Нова Знам'янка провели в останню путь 36-річного захисника Олександра Сиздикова. Помер військовий Військово-Морських Сил України 11 жовтня від дії фосфорної бомби, яку використовують російські війська.

Зранку колона автомобілів з Кременчука виїхала з домовиною військового до Нової Знам'янки. Обабіч дороги зупинялися кременчужани, які схилив голову віддавали шану воїну, а поруч на дитячому майданчику на гойдалках продовжували грати діти. Діти заради яких зараз українські військові боронять незалежність України.

Односельці поодиноко виходили до воріт своїх дворів, щоб схилити голову та віддати шану військовому.

Навіть рибак у гумовому човні на ставку став на хвилину, щоб віддати шану Олександру.

Прощання відбулося біля Новознам'янського сільського клубу. Попрощалися з Олександром бабуся, сестри, односельці та побратими. Після панахиди поховали військового Олександра Сиздикова на місцевому кладовищі.

Сиздиков Олександр Сергійович народився 9 травня 1986 року у Коростені Житомирської області. З 1992 до 2001 рік навчався у загальноосвітній школі №12 міста Коростень.

У 2001 році переїхав до Кременчука та вступив до професійно-технічного училища №26, який закінчив у 2005 році отримавши професію - кухаря.

27 травня 2006 року прийняв присягу у військовій частині А4591 Військово-морських Сил Збройних Сил України де служив до 2007 року.

Після служби в армії працював у торговельних закладах Кременчука.

З початку російсько-української війни Олександр став на захист держави. За високі досягнення під час проходження військової служби був нагороджений медаллю «За відвагу» та отримав статус учасника бойових дій.

З перших днів повномасштабної війни без вагань пішов боронити рідну землю від окупантів. Перебував у зоні бойових дій у Донецькій та Луганській областях.

«Кременчуцький ТелеграфЪ» поспілкувався з односельцями та бойовими побратимами, які розповіли, що після смерті мами Олександра з сестрами виховала бабуся.

— З перших днів війни був на передовій лінії, отримав травми, був контужений та поранений. Його відпустили на 30 календарних днів на лікування, — розповіла жінка з Нової Знам'янки.

Чоловік планував пройти ще додаткове лікування, але військова частина не надала направлення.

Олександр з перших днів повномасштабної війни пішов до військкомату. Величезні черги не дали йому можливості одразу вирушити на фронт, проте вони з хлопцями продовжили «штурмувати» військкомат.

— Коли нас 29 квітня відправили на навчання, то з 15 осіб 14 не раз вже приходили до військкомату, щоб забрали в армію. Так ми з Сашком і познайомилися, — розповів побратим Володимир. - Ми з ним йшли однією групою з військкомату на навчання. Після цього нас розкинуло по всій війні. При цьому у нас є група у соцмережах, де ми між собою підтримуємо зв'язок, незалежно від того хто де знаходиться.

— Саша був для нас справжнім другом, який міг підтримати у важку хвилину. Коли звернешся до нього у важку хвилину — він завжди підтримає. Якщо не справою, то хоча б словом, — додав побратим Дмитро.

Побратими розповіли, що Олександр був дуже добрим, завжди приходив на допомогу. Рідні розповіли побратимам, що зараз Олександру хочуть написати, що поранення він отримав не на бойових позиціях.

— Фосфорна міна зачепила його й згодом почали відмовляти органи. Пережив інфаркт, коли приїхав сюди, то пережив інсульт. Почалися хімічні реакції й постраждали внутрішні органи, — розповіли військові.