Родина чекала 6 місяців: все село на Кременчуччині на колінах зустріло Героя Володимира Гору

28 жовтня Кременчуцька громада провела в останню путь 39-річного захисника України Володимира Гору, який довгий час вважався безвісти зниклим. Чоловік загинув 17 квітня на Харківщині при обороні Ізюма. Володимир загинув під час обстрілу, коли витягував військового-сироту.

Автоколона з домовиною загиблого воїна під жовто-блакитними стягами вирушила з моргу Кременчука. У супроводі патрульної поліції під гул сирен та проблискових маячків через усе місто провезли тіло захисника.

Обабіч дороги по вулиці Соборній, а згодом проспекту Свободи кременчужани зупинялися на мить... Вискочив на вулицю Київську колона продовжила рух до Недогорок, де його вже чекала дружина з двома синами та матір'ю. Кохана востаннє чула голос чоловіка ще весною. Далі зв'язок обірвався... Жінка чекала його всі 6 місяців, чекала і сподівалася, що зможе ще раз зазирнути у блакитні очі свого Володимира.

Односельці схилившись на коліно утворили живий коридор, коридор до дому, яким вже більше не пройде Володимир Гора.

Володимир Олексійович Гора народився 23 липня 1983 року у селі Вербки Семенівського району (наразі Кременчуцький район). У 1989 році пішов до 1-го класу Вербківської загальноосвітньої школи. З 1998 року продовжив навчання в Устимівській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2000 році та вступив до Кременчуцького залізничного технікуму. З 2002 року проходив службу в Збройних Силах України у військовій частині Десна.

На своєму життєвому шляху Володимир зустрів кохану Ольгу, яка стала берегинею їхньої сім'ї. Разом виховали двох синів Максима та Ігната.

У 2015 році, після початку російсько-української війни, Володимир став на захист рідної країни у складі 25 десантно-штурмової бригади. Після повернення із зони бойових дій сумлінно працював на підприємствах Кременчука та у Недогарівському ліцеї.

З початку повномасштабного вторгнення російських військ Володимир став на захист України у складі 95 десантно-штурмової бригади. Захищаючи Україну від російської навали при виконанні бойового завдання, біля села Довгеньке Ізюмського району Харківської області Володимир загинув.

Довгий час Володимир Гора вважався безвісти зниклим. Лише після звільнення Харківщини вдалося знайти та ідентифікувати тіло Володимира.

Після прощання та панахиди у рідному дворі все село супроводило домовину з Володимиром до цвинтаря у Недогарках. Під військовий залп та славень України тіло захисника Володимира Гори придали землі.