«Яка була пушка у виконанні «Кременчука» - це був шедевр! НХЛ курить в стороні»: емоції вболівальників

Кременчуцька хокейна команда протягом трьох днів зіграла в Континентальному кубку. Важка виснажлива дорога, яка зайняла близько 4 днів (два туди й два дні до України). Бойова гра та неймовірні емоції. Вболівальники з України та із-за кордону палко підтримували ХК «Кременчук».

«Яка була пушка у виконанні «Кременчука» — це був шедевр! НХЛ курить в стороні»

Олександр Король уродженець Полтави, проте останні кілька років проживає у Словаччині. Чоловік зізнається, що за «Кременчук», як кажуть з дитинства. Спорт любить, особливо хокей. Завдяки татові, який з малих років приводив на різні ковзанки та у 6 років купив перші ковзани.

- Дивився за ХК «Кременчук» лише по телевізору, іншої змоги не випадало. Це перша гра, яку спостерігав на трибунах.

Так потрапити на гру було не складно, я проживаю з 2018 року в Словаччині, від початку повномасштабної війни перевіз всю родину до Словаччини. Ми вагались між містами та вибрали Нітру (хокей був не останнім фактором).

Завдяки великій спілці українців у Словаччині, а особливо в Нітрі (студентів дуже багато) ми тут почуваємося не як в гостях. Один із наших друзів Андрій, дуже завдячую йому у всьому! Він сповістив мене що буде гра незабаром з ХК «Кременчук» ми з дружиною купили квитки як лише почули цю супер звістку! Враження від гри просто шалені!!!

Спочатку ми пішли на трибуни та подивились на свої місця, виявилось я трохи не той ряд вибрав, прям біля борту, але біля наших хокеїстів)) Початок гри всі на ногах і ми майже нічого не бачимо та перші 10 хвилин ми дивились більше на монітор.

У першому періоді. Напевно завдяки цьому нас побачив Тарас Захарченко (директор ХК «Кременчук»), який знаходився на трибунах з українськими вболівальниками та люб'язно запропонував нам приєднатися до українських вболівальників, за що моя сім'я дуже вдячна.

Всю гру ми дивились як на одному диханні, дуже запам'ятався гол у ворота Нітри. Номер 3, як виявилося на жаль це був останній гол від кременчужан, ле яка була пушка — це був шедевр, НХЛ курить в стороні.

На трибунах підтримували команду. Лозунг з трибуни був один: «Україна вперед!»

Коли вийшов з трибуни, то тільки на другий день повернувся слух до мене, голосу немає досі.

Трибуни підтримували земляків як вдома.

З гравцями я не зміг поспілкуватися, але з менеджментом трохи вдалося, адже ми з дружиною сиділи в їх оточенні)) дуже приємна атмосфера була! Дякую хлопцям за гру!!!

Успіхів ХК «Кременчук» та перемог як спортивних, так і по життю. Та швидшої перемоги Україні над рашистам, щоб ми повернулися до дому та на власні очі зуміли побачити гру ХК «Кременчук» на домашній арені.

«Хокей став віддушиною, бо під час перегляду забуваєш про усе: є ти та гра»

Ольга Загоруйко, щоб підтримати ХК «Кременчук» в Континентальному кубку подолала 12 годин в дорозі. Дівчина зізнається, що не так давно дивиться хокей, але це любов з першого погляду.

- Минулого року побачила на Палаці Спорту афішу гри «Донбаса» у Лізі чемпіонів, та подумала: «Я ж хокей раніше не дивилася, то чому б не піти?». На щастя, друзі підтримали ідею та вдалося потрапити.

Як сьогодні пам’ятаю, що це було 6 жовтня, «Донбас» - «Клагенфурт» та повні трибуни вболівальників. З перших хвилин захопила атмосфера, шквал емоцій, ці неймовірні швидкості, та непередбачуваність гри, бо все може змінитися за хвилини, а інколи навіть в секунду. За відчуттями тоді була феєрія, і я зрозуміла, що це надовго, особливо коли вже почали з’являтися фаворити серед гравців.

Хокей став такою віддушиною, бо під час перегляду забуваєш про усе: є ти та гра. Тож зараз я б навіть назвала це осередком стабільності серед усього, що відбувається.

- Чи дивилася раніше ігри «Кременчука»? Легко було потрапити на матчі Континентального кубка?

- Дивилася інколи деякі ігри команди, в Києві навіть ходила, але вже стала вірною вболівальницею з цього року, бо дуже подобаються нові надбання клубу (капітан «Кременчука» є одним із моїх ключових фаворитів в нашому хокеї) та склад команди в цілому.

Приїхала спочатку до Варшави, а після вже сюди. Не можу сказати, що було складно, але понад 12 годин в дорозі трохи важкувато. Хоча це все нівелюється від тої миті, як бачиш арену перед собою, а там вже й улюблена команду — розумієш ця дорога, вона була того варта.

- Усі три матчі команду підтримувала потужна команда вболівальників. Як тобі враження від самої гри та атмосфери на трибунах?

- Я у захваті, по-перше, від самої команди, то який бій дала команда повністю українського складу таким потужним суперникам, що ще й мають таку обойму легіонерів. Вважаю, що хлопці зробили все можливе й неможливе. Та точно можу сказати, що задали планку українському хокею.

Хочеться вірити, що це була не лише майстерність, а й трішечки ж допомогла атмосфера на трибунах, бо все ж таки українські вболівальники та їхнє вміння підтримувати — те щось тотально інше від усього світу. Бачити прапори, плакати, таку кількість людей, що з’їхалися звідусюди заради команди — неймовірно. Вкотре розумієш, що цих людей (українців) не здолати та не перемогти.

- Чи вдалося з кимось поспілкуватися з команди?

- Саме з команди, на жаль, сьогодні ні. Хоча є ті, з ким вже спілкувалася раніше та й ті, з ким би ще хотілося у майбутньому. Проте вдалося трохи поспілкуватися з президентом клубу Сергієм Мазуром та директором Тарасом Захарченком. Говорили про те, що вже трохи згадувала раніше: який бій дала команда не маючи жодного (!) легіонера у складі та яка чудова практика вийшла для хлопців.

Тож вірю, що далі будемо бачити тільки ріст вгору!

«Зворушливо, як діти зі Словаччини кричали нам та нашим хокеїстам «Слава Україні»

Софія Кучер змогла потрапити на матчі «Кременчука» в Континентальному кубку. Дружина голкіпера ХК «Кременчук» Кирила Кучера розповіла, що українські хокеїсти здатні боротись та показувати достойну гру.

- Дуже задоволена, що вирішила поїхати в Нітру на матчі) Емоції були неймовірні, бо я розуміла, що ми вболіваємо не тільки за команду «Кременчук», а за Україну!

Була приємна вражена кількістю наших фанів. Ми всі намагались максимально підтримувати хлопців на льоду, сподіваюсь вони це відчули.

Матчі були дуже цікаві, особливо гра з Нітрою. Кременчук показав, що українські хокеїсти здатні боротись та показувати достойну гру.

Напевно найзворушливіше було те, як діти зі Словаччини кричали нам та нашим хокеїстам «Слава Україні».

«Коли Ратушний зрівняв рахунок, ми дуже сильно раділи»

Андрій Пилипенко разом з родиною підтримав ХК «Кременчук» на Континентальному кубку. Родина Пилипенків родом з Олександрії, часто приїжджали до нашого міста. Декілька разів приїздили з дітьми на каток «Айсберг», покататися на ковзанах. Проте на матчах ХК «Кременчук» жодного разу не були. Чоловік зізнався, що до хокею відновився прохолодно, адже на першому місці був футбол.

- Останні три роки ми з родиною живемо у Нітрі в Словаччині. Тут ситуація протилежна. І місцева команда, і збірна країни демонструють гарну гру, а головне результати. Усією родиною полюбили не лише хокей як гру, а й атмосферу на зімаку (льодова арена словацькою). У Нітрі регулярно ходимо на хокей усією родиною, маємо усе необхідне — шалики, светри з автографами.

Тож коли пару місяців тому дізналися, що «Кременчук» приїде до Нітри на міжнародні матчі, дуже зраділи. Безпосередньо у день матчу взяли український прапор і українські шалики, аби візуально підтримати хокеїстів. У Нітрі ще до війни проживали тисячі українців, тож хлопці мали підтримку від вболівальників.

Ми з друзями були на секторі для гостей, багато хто сидів на центральній трибуні. Приємно, що після матчу кременчужани подякували українським вболівальникам. Це запам'ятається на довго.

На грі зі словацькою командою я був у светрі Нітри. Коли Ратушний зрівняв рахунок, ми дуже сильно раділи. До мене підійшла словацька дівчинка і спитала за кого я вболіваю? Я сказав, що я українець, який живе у Нітрі, тож вболіваю за своїх. Як на мене, на матчі внутрішнього чемпіонату ходить більше людей, ніж на Континентальний кубок, а на льоду більш запекла і видовищна боротьба. Квитки на 1 день (2 матчі) коштували від 7 євро, це звичайна для нас ціна.