Стартувало голосування за перейменування вулиць Воїнів-інтернаціоналістів та Генерала Манагарова

28.11.2022, 07:45 Переглядів: 6 722 Коментарів: 1

 

Голосування триватиме до 11 грудня 

У Кременчуці протягом тижня триває 5 етап голосування за перейменування вулиць. Голосування триває з 21 листопада до 11 грудня. 

Форма обговорення: електронне голосування, а також приймаються та рахуються голоси громадськості за визначені вулиці, надіслані у письмовому вигляді. 

Адреси для прийому письмових пропозицій:

  • виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області: пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600;
  • департамент «Центр надання адміністративних послуг»: вул. Гагаріна, 14,
  • контакт-центри за місцем проживання Автозаводської та Крюківської районних адміністрацій.

Електронна адреса: Вебпортал Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та виконавчого комітету за посиланням

Для електронного голосування необхідно пройти авторизацію за допомогою системи ID.GOV.UA. 

8. Особа, яка надає заяву, відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» погоджується на обробку її персональних даних з метою опрацювання отриманої від неї інформації.

9. Анонімні пропозиції не розглядаються.

5 черга вулиць переліку об’єктів топоніміки Кременчуцької міської територіальної громади, що пропонується перейменувати в рамках процесу деколонізації

№ з/п

Стара назва топоніма

Пропозиції нових назв топонімів

Довідка до пропозицій нових назв топонімів

1

2

3

4

1.   

провулок Челюскінців

провулок Юрія Лисянського

Юрій (при хрещенні Георгій) Федорович Лисянський (1(12) квітня 1773, Ніжин — 26 лютого (6 березня) 1837, Петербург) — мандрівник, навколосвітній мореплавець українського походження, нащадок шляхетного козацького роду на британській та російській морській службі, географ, океанограф, засновник наукової океанографії колишньої Російської імперії, капітан 1-го рангу (1809 рік)

провулок Лондонський

Лондон — столиця Англії та Великої Британії, розташована на річці Темза. Одне з найбільших міст Європи. Площа 1572 км; у 2017 році населення становило 8,8 млн осіб, а з передмістями близько 10 млн.

провулок Інни Дерусової

Дерусова Інна Миколаївна (05.07.1970 — 26.02.2022) — старший бойовий медик 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Оперативного командування «Північ» СВ ЗСУ. Сержант Інна Дерусова — перша жінка, удостоєна звання Героя України посмертно.

Народилася у Кривому Розі. Тут закінчила школу та медичне училище. У Збройні сили прийшла 2015 року. Виконувала завдання у зоні АТО.

24 лютого 2022 року сержант Дерусова поверталася з відпустки на місце служби. Затрималася в Охтирці, яку теж захищали підрозділи оперативного командування «Північ». Ризикуючи життям, бойовий медик врятувала понад десять військовослужбовців. 26 лютого, надаючи допомогу пораненому під вогнем, сержант Дерусова загинула…

Інні Дерусовій присвоєне посмертне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (указ № 127/2022 від 12.03.2022). Похована у рідному Кривому Розі.

У І.М. Дерусової залишилися син, який з 2016 року боронить Україну в складі її ж бригади, та брат, який служить у ТРО Кривого Рогу.

провулок Симона Петлюри

Саме це одна з центральних артерій міста є гарним місцем для увічнення героя. просимо провулок Челюскінців, який є затишним місцем в центральній частині міста назвати Симона Петлюри. Серед імен Полтавщини і славетних українців-борців за Незалежність України , які зробили свій визначний внесок у розбудову держави, є ім’я славетного Симона Петлюри.

Симон Васильович Петлюра (10 [22] травня 1879, Полтава, Російська імперія — 25 травня 1926, Париж, Франція) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917). Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Український Інститут Національної пам’яті пише: «Перший український Міністр оборони. Очільник Генерального секретарства військових справ спрямував головні сили на українізацію військових частин, створення українських збройних сил, поборювання неприхильного ставлення до формування армії деяких представників Центральної Ради і відкритого спротиву російського уряду та проросійських сил. 18 грудня 1917 року на протест проти пробільшовицької орієнтації голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка та рішення Центральної ради піти на укладання Берестейського миру Петлюра вийшов з уряду. Після відставки організував Гайдамацький Кіш Слобідської України (поділявся на чорних і червоних гайдамаків). У січні-лютому 1918 вони разом із Січовими стрільцями відіграли вирішальну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького заколоту на заводі «Арсенал».

У грудні 1918-го Директорія повалила гетьманську владу. 19 грудня 1918-го українська армія увійшла в Київ. Почалося відновлення республіканського устрою та УНР. 22 січня 1919 року відбулося урочисте проголошення універсалу Директорії УНР про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу. В цей час більшовицька Росія вдруге почала збройну агресію проти України. Під натиском радянських частин на початку лютого 1919 року урядові установи УНР та військо залишили Київ. 11 лютого Володимир Винниченко виїхав за кордон. У травні Симон Петлюра очолив Директорію (одночасно вийшов із УСДРП). У важких внутрішніх і зовнішніх умовах 10 місяців він очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії. За цих обставин багато уваги приділяв переговорам із представниками Антанти, Румунії, Польщі. Після укладення Варшавського договору з Польщею українські війська разом із польською армією повели наступ на більшовиків і 7 травня 1920 року здобули Київ. У жовтні 1920-го Польща уклала перемир’я з радянською Росією, війська УНР, які в листопаді 1920 року перейшли Збруч, були інтерновані»

провулок Льва Євселевського

Євселевський Лев Ісаакович (нар. 2 січня 1928, Кременчук — пом. 24 листопада 2011, Сан-Франциско) — історик, краєзнавець, професор, доктор історичних наук, педагог і громадський діяч, автор книг з історії міста Кременчука. Його наукова спадщина становить понад 400 праць

провулок Біржевий

У Кременчуці вже БУВ провулок Біржевий. Зараз забудований. Але можемо відродити історичний топонім для провулку у центральній частині міста

2.   

вулиця Чернишевського

вулиця Черешнева

 

вулиця Антоненко-Давидовича

Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов, також Давидів; 5 серпня 1899, Засулля (тоді Полтавщина, тепер Сумщина) — 8 травня 1984, Київ) — український письменник, літературний перекладач; член літературної організації Ланка-МАРС; дослідник проблем розвитку й культури української мови. Жертва сталінського терору. За першою сфабрикованою справою засуджений до страти, вищу міру покарання замінили на 10 років ГУЛАГу, вини не визнав. За наступною справою засуджений на довічне заслання

вулиця Захарія Голубовського

Захарій Голубовський (справжні ім’я, по батькові, прізвище — Зіновій Петрович Голубничий, чернече ім’я — Захарій, 1736, сотенне містечко Келеберда, Полтавський полк, Гетьманщина — 13 грудня (25 грудня) 1810 року, Київ, Російська імперія) — український живописець, один із визначних майстрів українського бароко. Певний час жив у Кременчуці

вулиця Сергія Подолинського

Подолинський Сергій Андрійович (1850-1891, м.Київ) — український науковець, лікар, соціолог, економіст, фізик, громадський і політичний діяч, публіцист. Започаткував фізичну економіку, визначивши баланс надходження екзогенної (сонячної та земної) енергії та її накопичення через явища природи і працю людини, чим спростував теорію Маркса про додаткову вартість, як механізм розвитку світової економіки. Розкрив помилковість застосування закону «золотого мільярда"Мальтуса. Увійшов в історію як один із перших економістів, який писав свої праці українською мовою. Його фізична економіка стала предтечею теорії ноосферної цивілізації академіка Вернадського. Слідом з’явилися теорія Миколи Руденка про систему Сонце-Земля-Людина-Всесвіт. А затим О.Бердник проголосив в ООН створення Української Духовної республіки

вулиця Бердянська

Бердянськ — місто в Україні, центр Бердянської міської громади і Бердянського району на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Місто побратим Кременчука. Можна проявити солідарність з містом, що потрапило під окупацію рф

3.   

провулок Чернишевського

провулок Черешневий

 

провулок Антоненко-Давидовича

Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов, також Давидів; 5 серпня 1899, Засулля (тоді Полтавщина, тепер Сумщина) — 8 травня 1984, Київ) — український письменник, літературний перекладач; член літературної організації Ланка-МАРС; дослідник проблем розвитку й культури української мови.Жертва сталінського терору. За першою сфабрикованою справою засуджений до страти, вищу міру покарання замінили на 10 років ГУЛАГу, вини не визнав. За наступною справою засуджений на довічне заслання

провулок Мелітопольський

Мелітополь — місто в Україні, адміністративний центр Мелітопольського району Запорізької області, розташований на річці Молочній, біля Молочного лиману, що прилягає до Азовського моря. Можна проявити солідарність з містом, що потрапило під окупацію рф

провулок Латвійський

Латвія (латис. Latvija [latvija], лів. Letmo), офіційна назва — Латвійська Республіка (латис. Latvijas Republika, лів. Letmo Vabamo) — держава у Балтійському регіоні Північної Європи. Влада Латвії, ризька мерія весь час війни Росії проти України підтримують нашу державу і гуманітарною допомогою і розташуванням української символіки на вулицях Риги. Латвія визнала воєнні злочини росії в Україні геноцидом Українського народу, принципово відмовилась від імпорту російських енергоносіїв, постійно посилює санкції проти РФ, розірвала торговельні відносини з Росією, надає Україні відчутну військову підтримку, гуманітарну допомогу, підтримує Україну у процесі надання статусу кандидата на членство в ЄС

провулок Віктора Федорченка

Віктор Михайлович, 1935-2006, акушер-гінеколог. З 1971 року — головний лікар міського пологового будинку, головний акушер-гінеколог міста. За час роботи ним впроваджено понад 40 нових методик лікування та методів дослідження хворих. Особисто провів понад 14000 операцій. Автор 18 наукових статей. Почесний громадянин міста

4.   

вулиця Чкалова

вулиця Левка Мацієвича

Мацієвич Лев Макарович (1(13) січня 1877, смт. Олександрівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 24 вересня (7 жовтня) 1910, Санкт-Петербург, Російська імперія) — корабельний інженер Російської імперії та перший авіатор українського походження, суднобудівник, автор проєктів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, морських аеропланів тощо, український громадський і політичний діяч. Один із засновників Революційної української партії (РУП)

вулиця Кондитерська

На цій вулиці розміщається підприємство «Лукас», український лідер виробництва солодощів

вулиця Бучанська

»Місто-герой України» — указ Президента України від 24.03.2022 № 164/2022

вулиця Сержанта Мельничука

Сержант Сергій Валерійович Мельничук, 11.11.1977 р. н., з 2015 по 2018 рік захищав Україну від російських загарбників на сході під час АТО. З перших хвилин російського повномасштабного вторгнення 24.02.2022 прибув до Кременчуцького військкомату та був направлений в роту охорони Кременчуцького РТЦК та СП на посаду командира відділення — керівника групи швидкого реагування «Грім». Безпосередньо брав участь у підготовці оборони міста Кременчука з південного напрямку; у виявленні та затриманні російських ДРГ в районі Кременчуцької ОТГ, в зв’язку з чим разом зі своєю групою неодноразово виїжджав на виклики п місту з метою надання допомоги працівникам СБУ та МВС. Як досвідчений інструктор підготував військовослужбовців роти охорони з бойової підготовки на високому рівні, за що має вдячність від своїх побратимів з усієї лінії фронту. Головним принципом Сергія було зберегти життя кожного свого підлеглого. Згодом Сергій Мельничук разом з побратимами почав служити у військовій розвідці. Під час виконання бойових завдань підрозділ Сергія наносив ворогу значних втрат. 23.10.2022 в районі населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, сержант Мельничук (позивний Бугор) загинув внаслідок мінометного обстрілу з боку збройних сил рф, але його хлопці й досі продовжують виконувати бойові завдання, пов’язані із захистом України, використовуючи знання і досвід, отримані від Сергія Мельничука

вулиця Миколи Сціборського

Микола Сціборський є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Орестович Сціборський (28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч. Учасник Першої світової війни. Військовий діяч УНР, підполковник армії УНР. Після війни був одним зі засновників Легії Українських Націоналістів, яку він очолив. Був діячем УВО на чолі якої стояв полковник Євген Коновалець. Був фундатором та одним зі співзасновників ОУН. Входив до складу ПУН (Проводу Українських Націоналістів) з моменту заснування ПУН, до своєї смерті. Входив до складу ПУН в час коли Головою ПУН були полковник Євген Коновалець, та полковника Андрій Мельник. Микола Сціборський є теоретиком українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проєкту конституції відновленої Української Держави, за фахом — інженер-економіст. Загинув Микола Сціборський 30 серпня 1941 року, коли у складі похідної групи ОУН, він направлявся до Києва, щоб проголосити відновлення незалежності Української Держави. Відповідно до чинного законодавства, Миколу Сціборського можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

вулиця Солідарності

Солідарність (лат. solidus — твердий) — це єдність (групи або класу), яка породжує єдність інтересів, цілей, стандартів і взаєморозуміння. В честь солідарності українського народу

вулиця Червоної Рути

Червона рута — одна з найвідоміших українських пісень в світі. Автор — Володимир Івасюк

вулиця Симона Петлюри

Пропозиція жителів цієї вулиці. Серед імен Полтавщини і славетних українців-борців за Незалежність України , які зробили свій визначний внесок у розбудову держави, є ім’я славетного Симона Петлюри.

Симон Васильович Петлюра (10 [22] травня 1879, Полтава, Російська імперія — 25 травня 1926, Париж, Франція) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917). Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі

вулиця Валерія Лобановського

Видатний український футболіст і тренер. Багаторічний наставник «Динамо» (Київ), на чолі якого двічі вигравав Кубок володарів кубків УЄФА. Тренер збірної України у 2000-2001 роках. Один з найтитулованіших тренерів в історії світового футболу 20-го століття. Герой України (2002 р., посмертно)

вулиця Климента Квітки

Климент Васильович Квітка (нар. 23 січня (4 лютого) 1880, Хмелів, нині Сумської області — 19 вересня 1953, Москва) — український музикознавець-фольклорист. Чоловік Лесі Українки. В’язень концтаборів (КарЛАГ). Він був етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. Близько двохсот із них використали українські композитори як теми для симфонічно-інструментальних творів. Найвидатніші хорові композиції Миколи Леонтовича також створено на мелодії, записані ним. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності — це були непрості часи царського, потім — більшовицького панування — видати близько сотні наукових праць. Отже, ще у квітні 1929 року Всеукраїнська академія наук висунула його кандидатуру на обрання дійсним академіком, і тільки політичні ігри з обранням академіків-більшовиків стали на заваді цьому заслуженому відзначенню наукових заслуг

5.   

провулок Чкалова

провулок Левка Мацієвича

Мацієвич Лев Макарович (1(13) січня 1877, с. м. т. Олександрівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 24 вересня (7 жовтня) 1910, Санкт-Петербург, Російська імперія) — корабельний інженер Російської імперії та перший авіатор українського походження, суднобудівник, автор проєктів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, морських аеропланів тощо, український громадський і політичний діяч. Один із засновників Революційної української партії (РУП)

провулок Миколи Сціборського

Микола Сціборський є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Орестович Сціборський (28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч. Учасник Першої світової війни. Військовий діяч УНР, підполковник армії УНР. Після війни був одним зі засновників Легії Українських Націоналістів, яку він очолив. Був діячем УВО на чолі якої стояв полковник Євген Коновалець. Був фундатором та одним зі співзасновників ОУН. Входив до складу ПУН (Проводу Українських Націоналістів) з моменту заснування ПУН, до своєї смерті. Входив до складу ПУН в час коли Головою ПУН були полковник Євген Коновалець, та полковника Андрій Мельник. Микола Сціборський є теоретиком українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проєкту конституції відновленої Української Держави, за фахом — інженер-економіст. Загинув Микола Сціборський 30 серпня 1941 року, коли у складі похідної групи ОУН, він направлявся до Києва, щоб проголосити відновлення незалежності Української Держави. Відповідно до чинного законодавства, Миколу Сціборського можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

провулок Григорія Китастого

Герой України, композитор, диригент, бандурист. Був заступником мистецького керівника Державної зразкової капели бандуристів України. Указом Президента України Віктора Ющенка № 1077/2008 від 25 листопада 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі колишньому диригенту і керівникові Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США Григорію Трохимовичу Китастому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави

провулок Ентузіастів

 

провулок Уласа Самчука

Український письменник, борець за незалежність.

Улас Олексійович Самчу́к (7(20) лютого 1905, Дермань (тепер Здолбунівський район Рівненської області — 9 липня 1987, Торонто) — видатний український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово». Засновник рівненської газети «Волинь». Голова МУРу. Входив до складу ОУН. Після розколу ОУН, залишився на стороні Голови ПУН полк Андрія Мельника.

Відповідно до українського законодавства може бути зарахованим до борців за незалежність України у ХХ сторіччі. Заборонений до вивчення в українській літературі в школі антиукраїнським режимом Януковича. Незважаючи на численні протести громадськості, станом на 2022 рік не повернений до вивчення

провулок Климента Квітки

Климент Васильович Квітка (нар. 23 січня (4 лютого) 1880, Хмелів, нині Сумської області — 19 вересня 1953, Москва) — український музикознавець-фольклорист. Чоловік Лесі Українки. В’язень концтаборів (КарЛАГ). Він був етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. Близько двохсот із них використали українські композитори як теми для симфонічно-інструментальних творів. Найвидатніші хорові композиції Миколи Леонтовича також створено на мелодії, записані ним. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності — це були непрості часи царського, потім — більшовицького панування — видати близько сотні наукових праць. Отже, ще у квітні 1929 року Всеукраїнська академія наук висунула його кандидатуру на обрання дійсним академіком, і тільки політичні ігри з обранням академіків-більшовиків стали на заваді цьому заслуженому відзначенню наукових заслуг

6.   

проїзд Чкалова

проїзд Левка Мацієвича

Мацієвич Лев Макарович (1(13) січня 1877, с. м. т. Олександрівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 24 вересня (7 жовтня) 1910, Санкт-Петербург, Російська імперія) — корабельний інженер Російської імперії та перший авіатор українського походження, суднобудівник, автор проєктів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, морських аеропланів тощо, український громадський і політичний діяч. Один із засновників Революційної української партії (РУП)

проїзд Варшавський

Варшава (пол. Warszawa) — столиця Польщі з 1596 року, порт на річці Вісла, адміністративний центр Мазовецького воєводства. Місто є місцем розташування центральних органів влади Республіки Польща, іноземних місій, штаб-квартир значної кількості підприємств та громадських об'єднань, що працюють в Польщі. Варшава з населенням 1 790 658 жителів є найбільшим містом Польщі й утворює другу найбільшу агломерацію в країні (після Катовицької). Наразі в Польщі перебуває щонайменше 2 мільйони українців

проїзд Миколи Сціборського

Микола Сціборський є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Орестович Сціборський (28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч. Учасник Першої світової війни. Військовий діяч УНР, підполковник армії УНР. Після війни був одним зі засновників Легії Українських Націоналістів, яку він очолив. Був діячем УВО на чолі якої стояв полковник Євген Коновалець. Був фундатором та одним зі співзасновників ОУН. Входив до складу ПУН (Проводу Українських Націоналістів) з моменту заснування ПУН, до своєї смерті. Входив до складу ПУН в час коли Головою ПУН були полковник Євген Коновалець, та полковника Андрій Мельник. Микола Сціборський є теоретиком українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проєкту конституції відновленої Української Держави, за фахом — інженер-економіст. Загинув Микола Сціборський 30 серпня 1941 року, коли у складі похідної групи ОУН, він направлявся до Києва, щоб проголосити відновлення незалежності Української Держави. Відповідно до чинного законодавства, Миколу Сціборського можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

проїзд Смільський

В місті Сміла є вулиця Кременчуцька

проїзд Омельницький

 

проїзд Степана Васильченка

Васильченко (Панченко) Степан Васильович (1879-1932) — український письменник і педагог. Освіту здобув у Коростенській семінарії (1898). Працював учителем на Київщині та Полтавщині, Автор низки новел і оповідань

7.   

тупик 1-й Чкалова

тупик Стефанійський

 

 

тупик Журавлиний

 

тупик 1-й Миколи Сціборського

Микола Сціборський є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Орестович Сціборський (28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч. Учасник Першої світової війни. Військовий діяч УНР, підполковник армії УНР. Після війни був одним зі засновників Легії Українських Націоналістів, яку він очолив. Був діячем УВО на чолі якої стояв полковник Євген Коновалець. Був фундатором та одним зі співзасновників ОУН. Входив до складу ПУН (Проводу Українських Націоналістів) з моменту заснування ПУН, до своєї смерті. Входив до складу ПУН в час коли Головою ПУН були полковник Євген Коновалець, та полковника Андрій Мельник. Микола Сціборський є теоретиком українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проєкту конституції відновленої Української Держави, за фахом — інженер-економіст. Загинув Микола Сціборський 30 серпня 1941 року, коли у складі похідної групи ОУН, він направлявся до Києва, щоб проголосити відновлення незалежності Української Держави. Відповідно до чинного законодавства, Миколу Сціборського можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

тупик Базовий

 

тупик Петра Григоренка

Петро Григорович Григоренко (16 жовтня 1907, Борисівка, Бердянський повіт, Таврійська губернія — 21 лютого 1987, Нью-Йорк) — генерал-майор, українець, правозахисник. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. У 1964 році за легальну правозахисну діяльність понижений у рядові і позбавлений усіх державних відзнак. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психлікарнях». З 1977 року проживав у США. Помер у Нью-Йорку, похований на українському цвинтарі у Саут-Баунд-Бруці в штаті Нью-Джерсі

8.   

тупик 2-й Чкалова

тупик Сливовий

 

тупик Соколиний

 

тупик Затишний

 

тупик 2-й Миколи Сціборського

Микола Сціборський є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Орестович Сціборський (28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч. Учасник Першої світової війни. Військовий діяч УНР, підполковник армії УНР. Після війни був одним зі засновників Легії Українських Націоналістів, яку він очолив. Був діячем УВО на чолі якої стояв полковник Євген Коновалець. Був фундатором та одним зі співзасновників ОУН. Входив до складу ПУН (Проводу Українських Націоналістів) з моменту заснування ПУН, до своєї смерті. Входив до складу ПУН в час коли Головою ПУН були полковник Євген Коновалець, та полковника Андрій Мельник. Микола Сціборський є теоретиком українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проєкту конституції відновленої Української Держави, за фахом — інженер-економіст. Загинув Микола Сціборський 30 серпня 1941 року, коли у складі похідної групи ОУН, він направлявся до Києва, щоб проголосити відновлення незалежності Української Держави. Відповідно до чинного законодавства, Миколу Сціборського можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

тупик Кавунний

 

тупик Федора Жученка

Полковник полтавський Війська Запорізького. Представник старовинного козацького роду Жученків, з покозачених шляхтичів. На чолі полку брав участь у військовій кампанії Хмельниченка, залишився вірним гетьману після Чуднівської угоди, на відміну від більшості лівобережних полковників восени 1660-го — навесні 1661-го не визнав зверхність над Лівобережжям московського царя О. Михайловича. Як і переважна більшість тогочасної старшини південних полків, що дотримувались схожих з січовиками поглядів

9.   

тупик 3-й Чкалова

тупик Суничний

 

тупик Горіховий

 

тупик Гостинний

 

тупик 3-й Миколи Сціборського

Микола Сціборський є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Орестович Сціборський (28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч. Учасник Першої світової війни. Військовий діяч УНР, підполковник армії УНР. Після війни був одним зі засновників Легії Українських Націоналістів, яку він очолив. Був діячем УВО на чолі якої стояв полковник Євген Коновалець. Був фундатором та одним зі співзасновників ОУН. Входив до складу ПУН (Проводу Українських Націоналістів) з моменту заснування ПУН, до своєї смерті. Входив до складу ПУН в час коли Головою ПУН були полковник Євген Коновалець, та полковника Андрій Мельник. Микола Сціборський є теоретиком українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проєкту конституції відновленої Української Держави, за фахом — інженер-економіст. Загинув Микола Сціборський 30 серпня 1941 року, коли у складі похідної групи ОУН, він направлявся до Києва, щоб проголосити відновлення незалежності Української Держави. Відповідно до чинного законодавства, Миколу Сціборського можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

тупик Джавеліновий

 

10.     

тупик 4-й Чкалова

тупик Черемховий

 

тупик Спортивний

 

тупик Привітний

 

тупик 4-й Миколи Сціборського

Микола Сціборський є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Орестович Сціборський (28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч. Учасник Першої світової війни. Військовий діяч УНР, підполковник армії УНР. Після війни був одним зі засновників Легії Українських Націоналістів, яку він очолив. Був діячем УВО на чолі якої стояв полковник Євген Коновалець. Був фундатором та одним зі співзасновників ОУН. Входив до складу ПУН (Проводу Українських Націоналістів) з моменту заснування ПУН, до своєї смерті. Входив до складу ПУН в час коли Головою ПУН були полковник Євген Коновалець, та полковника Андрій Мельник. Микола Сціборський є теоретиком українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проєкту конституції відновленої Української Держави, за фахом — інженер-економіст. Загинув Микола Сціборський 30 серпня 1941 року, коли у складі похідної групи ОУН, він направлявся до Києва, щоб проголосити відновлення незалежності Української Держави. Відповідно до чинного законодавства, Миколу Сціборського можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

тупик Бавовняний

 

тупик Василя Каразіна

Каразін Василь Назарович — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник Харківського університету, ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти. Зробив численні відкриття в галузі органічної та неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі. Йому встановлені пам’ятники, названий астероїд

11.     

вулиця Шишкіна

вулиця Володимира Боровиковського

Володимир Лукич Боровиковський (нар. 24 липня (4 серпня) 1757 року, Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина — 6(18) квітня 1825 року) — український маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795), розписував царський палац в Кременчуці

вулиця Сергія Васильківського

Сергій Іванович Васильківський (7(19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917, Харків) — український живописець, пейзажист, баталіст. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва — майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість загинула чи була вивезена з України в роки Другої світової війни)

вулиця Інни Дерусової

Дерусова Інна Миколаївна (05.07.1970 — 26.02.2022) — старший бойовий медик 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Оперативного командування «Північ» СВ ЗСУ. Сержант Інна Дерусова — перша жінка, удостоєна звання Героя України посмертно.

Народилася у Кривому Розі. Тут закінчила школу та медичне училище. У Збройні сили прийшла 2015 року. Виконувала завдання у зоні АТО.

24 лютого 2022 року сержант Дерусова поверталася з відпустки на місце служби. Затрималася в Охтирці, яку теж захищали підрозділи оперативного командування «Північ». Ризикуючи життям, бойовий медик врятувала понад десять військовослужбовців. 26 лютого, надаючи допомогу пораненому під вогнем, сержант Дерусова загинула…

Інні Дерусовій присвоєне посмертне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (указ № 127/2022 від 12.03.2022). Похована у рідному Кривому Розі.

У І.М.Дерусової залишилися син, який з 2016 року боронить Україну в складі її ж бригади, та брат, який служить у ТРО Кривого Рогу.

вулиця Катерини Білокур

Білокур Катерина Василівна (н24 листопада (7 грудня) 1900, с. Богданівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 10 червня (за ін. даними 9 червня) 1961, с. Богданівка, Яготинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР) — українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України

вулиця Четвертого Універсалу УЦР

Державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради (УЦР), що проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР) від Росії. Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві. Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Умови IV Універсалу: УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; УЦР зобов’язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; УЦР зобов’язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян; Держава має встановити контроль над торгівлею та банками

вулиця Олександра Ройтбурда

Олександр Анатолійович Ройтбурд (14 жовтня 1961, Одеса, УРСР — 8 серпня 2021, Київ, Україна) — український художник, директор Одеського художнього музею (2018—2021), депутат Одеської обласної ради від «Європейської солідарності». Представник Нової української хвилі. У 2013—2014 році Ройтбурд був активним учасником Євромайдану в Одесі. У вересні 2019 і червні 2020 року в Одесі проходили масштабні акції на підтримку художника у зв’язку з його незаконним звільненням з посади директора OFAM. Установі за роки його керівництва вдалось перетворитись на громадській простір, як хотів Ройтбурд, — тут проходять дитячі «кемпи» і квести, є дні безоплатних візитів, а експозиція та виставки змінюється регулярно, отже любителям мистецтва «доводиться» відвідувати музей не раз на рік, а регулярно. Музей також проводить конкурси для художників та оновлює зовнішній вигляд. Так 12 серпня тут презентують результати конкурсу OFAM WALL на оформлення стіни над сходами до другого поверху музею

12.     

провулок Шишкіна

провулок Володимира Боровиковського

Володимир Лукич Боровиковський (нар. 24 липня (4 серпня) 1757 року, Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина — 6(18) квітня 1825 року) — український маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795), розписував царський палац в Кременчуці

провулок Сергія Васильківського

Сергій Іванович Васильківський (7(19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917, Харків) — український живописець, пейзажист, баталіст. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва — майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість загинула чи була вивезена з України в роки Другої світової війни)

провулок Катерини Білокур

Білокур Катерина Василівна (н24 листопада (7 грудня) 1900, с. Богданівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 10 червня (за ін. даними 9 червня) 1961, с. Богданівка, Яготинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР) — українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України

провулок Четвертого Універсалу УЦР

Державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради (УЦР), що проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР) від Росії. Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві. Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Умови IV Універсалу: УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; УЦР зобов’язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; УЦР зобов’язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян; Держава має встановити контроль над торгівлею та банками

провулок Олександра Ройтбурда

Олександр Анатолійович Ройтбурд (14 жовтня 1961, Одеса, УРСР — 8 серпня 2021, Київ, Україна) — український художник, директор Одеського художнього музею (2018—2021), депутат Одеської обласної ради від «Європейської солідарності». Представник Нової української хвилі. У 2013—2014 році Ройтбурд був активним учасником Євромайдану в Одесі. У вересні 2019 і червні 2020 року в Одесі проходили масштабні акції на підтримку художника у зв’язку з його незаконним звільненням з посади директора OFAM. Установі за роки його керівництва вдалось перетворитись на громадській простір, як хотів Ройтбурд, — тут проходять дитячі «кемпи» і квести, є дні безоплатних візитів, а експозиція та виставки змінюється регулярно, отже любителям мистецтва «доводиться» відвідувати музей не раз на рік, а регулярно. Музей також проводить конкурси для художників та оновлює зовнішній вигляд. Так 12 серпня тут презентують результати конкурсу OFAM WALL на оформлення стіни над сходами до другого поверху музею

13.     

проїзд Шишкіна

проїзд Володимира Боровиковського

Володимир Лукич Боровиковський (нар. 24 липня (4 серпня) 1757 року, Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина — 6(18) квітня 1825 року) — український маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795), розписував царський палац в Кременчуці

проїзд Сергія Васильківського

Сергій Іванович Васильківський (7(19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917, Харків) — український живописець, пейзажист, баталіст. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва — майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість загинула чи була вивезена з України в роки Другої світової війни

проїзд Віри Роїк

Віра Сергіївна Роїк — українська вишивальниця. Народилася 25 квітня 1911 року у Лубнах на Полтавщині. Герой України, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України, заслужений художник Криму, лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим і премії імені Володимира Короленка. Нагороджена орденом Княгині Ольги, Міжнародним орденом Миколи Чудотворця І ступеня «За примноження добра на землі»

проїзд Катерини Білокур

Білокур Катерина Василівна (н24 листопада (7 грудня) 1900, с. Богданівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 10 червня (за ін. даними 9 червня) 1961, с. Богданівка, Яготинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР) — українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України

проїзд Литовський

Литва (лит. Lietuva), офіційна назва Литовська Республіка (лит. Lietuvos Respublika) — держава в Балтійському регіоні Північної Європи. Одна з трьох країн Балтії. Литва з перших днів війни підтримує Україну, надає зброю, впроваджує санкції проти росії, визнає воєнні злочини росії в Україні геноцидом Українського народу. Литва перша країна Європи, яка повністю відмовилась від російських енергоносіїв. Литва постійно підтримує Україну на всіх дипломатичних рівнях щодо вступу до ЄС та НАТО

проїзд Паляничний

 

проїзд Четвертого Універсалу УЦР

Державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради (УЦР), що проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР) від Росії. Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві. Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Умови IV Універсалу: УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; УЦР зобов’язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; УЦР зобов’язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян; Держава має встановити контроль над торгівлею та банками

проїзд Олександра Ройтбурда

Олександр Анатолійович Ройтбурд (14 жовтня 1961, Одеса, УРСР — 8 серпня 2021, Київ, Україна) — український художник, директор Одеського художнього музею (2018—2021), депутат Одеської обласної ради від «Європейської солідарності». Представник Нової української хвилі. У 2013—2014 році Ройтбурд був активним учасником Євромайдану в Одесі. У вересні 2019 і червні 2020 року в Одесі проходили масштабні акції на підтримку художника у зв’язку з його незаконним звільненням з посади директора OFAM. Установі за роки його керівництва вдалось перетворитись на громадській простір, як хотів Ройтбурд, — тут проходять дитячі «кемпи» і квести, є дні безоплатних візитів, а експозиція та виставки змінюється регулярно, отже любителям мистецтва «доводиться» відвідувати музей не раз на рік, а регулярно. Музей також проводить конкурси для художників та оновлює зовнішній вигляд. Так 12 серпня тут презентують результати конкурсу OFAM WALL на оформлення стіни над сходами до другого поверху музею

14.     

парк «Ювілейний»

парк «Слави» або «Вічної Слави»

Назва присвячується усім захисникам України

парк «Захисників України»

 

парк «Славутич»

Славутич — давньослов’янська, українська і козацька назва річки Дніпро; у теперішній час для позначення річки вживається у високій мові та літературі, зокрема, у поезії. «Славутич» — спілка літераторів міста Кременчука

парк «Борисфен»

Борисфен, або Бористен, (дав.-гр. ?) — давньогрецька назва річки Дніпро та однойменний скіфський річковий бог

парк «Борців за незалежність України»

Особи, які брали участь у політичній, збройній та іншій колективній чи індивідуальній боротьбі за незалежність України. Борці за незалежність України відіграли головну роль у відновленні української державності

парк Любомира Гузара

Любомир Гузар (26 лютого 1933, Львів, Польська Республіка — 31 травня 2017, Київ, Україна) — український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001-2011). Священник (з 1958), єпископ (з 1977), кардинал Католицької церкви (з 2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011). Представник українського роду Гузарів. У 1944 році виїхав до Австрії, у 1949 році — до США. Випускник Католицького університету Америки, Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата в Римі, Фордгамського університету. Доктор богослов’я (1972). У 1972 році прийняв чернецтво. Був сподвижником Йосипа Сліпого. Голова Волинської єпархії в Римі (1984-1991). 1993 року повернувся до незалежної України, став її громадянином (2002), призначений очільником греко-католицького Києво-Вишгородського екзархату (з 1996). 2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 році вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990-2010 роках, членом ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, Україна. Похований у київському Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя та Львова

парк «Шевченковий»

Тарас Григорович Шевченко, відомий також як Кобзар (25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український письменник, класик української літератури, мислитель, художник. Національний герой і символ України. Академік Імператорської академії мистецтв (1860). Зважаючи на те, що в парку зведений пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, то цілком виправдано надати назву «Шевченковий» видатному українському письменнику

15.     

проїзд Ярославський

проїзд Євгена Адамцевича

Євген Олександрович Адамцевич (19 грудня 1903 (1 січня 1904), Солониця — 19 листопада 1972, Холмівка) — сліпий бандурист, віртуозний виконавець українських народних пісень, автор «Запорозького маршу»

проїзд Григорія Гамалії

Гамалія Григорій Михайлович (Грицько Гамаль, Малеєнко; нар. близько 1630 — пом. 1702) — український військовий і державний діяч другої половини XVII століття, дипломат, меценат. Сотник пирятинський, полковник лубенський. Брав участь у національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького

проїзд Яскравий

 

проїзд Федора Піроцького

Федір Аполлонович Піроцький (17 лютого (1 березня) 1845 року, Сенча, Полтавська губернія, Російська Імперія — 28 лютого (12 березня) 1898 року, Олешки, Херсонська губернія, Російська Імперія) — український інженер, винахідник першого у світі трамваю на електричній тязі

проїзд Василя Кіпеня

Василь Опанасович Кіпень (укр. Василь Панасович Кипень; 7 серпня 1922, Кременчук — 2 серпня 2001, Кременчук, Полтавська область, Україна) — передовик виробництва, слюсар Кременчуцького автомобільного заводу імені 50-річчя Радянської України, Полтавська область, Українська РСР. Герой Соціалістичної Праці (1971)

проїзд Колісний

На цій вулиці колісний завод

16.     

провулок Новохатька

провулок Степана Васильченка

Васильченко (Панченко) Степан Васильович (1879-1932) — український письменник і педагог. Освіту здобув у Коростенській семінарії (1898). Працював учителем на Київщині та Полтавщині, Автор низки новел і оповідань

провулок Квітки-Основ’яненка

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко (нар. 18 (29) листопада 1778, с. Основа, нині в межах Харкова — 8 (20) серпня 1843, Харків) — український прозаїк, драматург, новинар, літературний критик і культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист захищав художні можливості української літературної мови

провулок Сержанта Онопченка

В’ячеслав Адольфович Онопченко (21.10.03.14.1968.2022) народився у Кременчуці . Закінчив професійно-технічне училище № 6. Працював електрозварювальником та водієм на ПрАТ «Крюківський вагонобудівний завод». У 2015 році пішов добровольцем у військомат і був мобілізований водієм БМП. На навчальному полігоні «Десна» пройшов курси санінструкторів. Коли потрапив до 72 ОМБр став бойовим медиком. В’ячеслав врятував не одне життя в районі Донецької та Луганської областей. У 2019 році підписав новий контракт і служив старшим бойовим медиком у 72-й бригаді Чорних Запорожців. У нього багато бойових нагород. Захищаючи Київ біля населеного пункту Мощун в результаті посиленого артобстрілу важкого калібру 14 березня 2022 року сержант В’ячеслав Онопченко загинув. Похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища. Залишились син та дружина. Указом Президента України № 214/2022 від 05.04.2022 був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

провулок Тодося Осьмачки

Тодось Осьмачка (ім’я при народженні Теодосій Степанович Осьмачка) (4(16) травня 1895, с. Куцівка, нині Смілянський район, Черкащина — 7 вересня 1962, м.Нью-Йорк, США) — український письменник, поет. Представник символізму, експресіонізму та неоромантизму. Член письменницьких згромаджень Асоціації Письменників (Аспис) та «Ланки» (МАРС). Перекладач творів Шекспіра. Основна праця — «Старший боярин» (1946). Виступав із критикою комуністичної ідеології та інтелігенції, що співпрацювала з владою Московії. Переслідувався російською репресивною психіатрією. Випускник Київського інституту народної освіти (1925). 1930-1932 роках мешкав на Кубані

провулок Євгена Плужника

Євген Павлович Плужник (літературний псевдонім Кантемирянин; 14 (26) грудня 1898, Кантемирівка, Воронізька губернія — 2 лютого 1936, Соловки) — український поет, драматург, перекладач зі східної Слобожанщини. Жертва сталінського терору. Літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. Перші твори під власним прізвищем опубліковані 1924 року. У літературу ввійшов завдяки старанням Ю. Меженка, який перший оцінив талант поета і привів його на засідання Аспису. Поезію Є. Плужника високо оцінили М. Рильський, М. Зеров, М. Бажан. Автор вірша в оповіданні Валер’яна Підмогильного «Третя революція». Написав кілька сценаріїв для ВУФКУ, однак фільми поставлені не були, доля сценаріїв невідома. Спільно з Валер’яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927)

17.     

провулок Юрія Таптунова

провулок Віталія Дончика

Дончик Віталій (1932, Кременчук, Полтавська область — 2017, Київ) — літературознавець, літературний критик, публіцист, історик української літератури, громадський і політичний діяч, академік НАН України, знакова постать в українському літературознавстві, спрямованому на утвердження націоцентричних засад філологічної науки

провулок Склодовської-Кюрі

Марія Склодовська-Кюрі (7 листопада 1867 — 4 липня 1934) — польська та французька науковиця у галузі фізики та хімії, педагог, громадська діячка. Перша лауреат-жінка Нобелівської премії

провулок Михайла Драгоманова

Михайло Петрович Драгоманов (використовував псевдоніми Толмачев, Українець, Кирило Василенко, Волинець, М.Галицький, М.Гордієнко, П.Петрик, Чудакта ін.; 6(18) вересня 1841, м. Гадяч, Полтавщина — 20 червня (2 липня) 1895, м.Софія) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, засновник українського соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864-1875). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876-1889). Професор Вищої школи у Софії (1889-1895)

провулок Павла Загребельного

Загребельний Павло Архипович (25 серпня 1924, с. Солошине — 3 лютого 2009, Київ) — український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії. Депутат Верховної Ради СРСР 10-11 скликань (1979-1989), депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання (1975-1980). Кандидат у члени ЦК КПУ (1976-1981), член ЦК КПУ (1981-1990)

провулок Юрія Змієборця

Юрій (Георгій) Змієборець (лат. Georgious; 256/285 — 23 квітня 303), Юрій (Георгій) Переможець або святий Юрій (Георгій) — римський воїн з Каппадокії часів імператора Діоклітіана, християнський мученик і святий. Син грецької родини — римського офіцера Гіротонія та його дружини християнки Поліхронії. Був гвардійцем та сподвижником римського імператора Діоклетіана. Під час гонінь на християн втратив усі посади. Мужньо прийняв смерть, відмовившись зректися своєї віри в Ісуса Христа. У середньовічній «Золотій легенді» постає як еталон лицаря, переможець дракона. У європейському живописі зображувався у вигляді воїна-вершника, зазвичай хрестоносця, що вбиває змія списом. Знаком святого став Хрест святого Георгія. Вшановувався у християнстві як патрон воїнів; вважався покровителем військових правлячих родів (імператорів, королів, князів), лицарства, зокрема хрестоносців. В українській традиції був патроном Русі, Київщини, Галичини, Володимира, Львова, Київська область, Біла Церква, козацтва, українського війська тощо. На честь святого названий Собор святого Юра у Львові. День вшанування — 23 квітня (6 травня за григоріанським календарем)

1.       

вулиця Багратіона

вулиця Павла Скоропадського

Гетьман України, український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Походив із козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер Російської імператорської армії. Учасник російсько-японської та Першої світової війни. Гетьман Української Держави

провулок Всеволода Нестайка

Всеволод Зіновійович Нестайко (30 січня 1930, Бердичів, УСРР — 16 серпня 2014, Київ) — письменник, класик сучасної української дитячої літератури. Для його творів характерна людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору, яке з дитинства впливає на ваше власне і потім не полишає вас усе життя. Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» 1964, «Незнайомець з 13-ї квартири» 1966, «Таємниця трьох невідомих» 1970.Довідка-розповідь про Нестайка на сайті УІНП https://bit.ly/3yOJjjd

вулиця Магдебурзького права

У 1635 році Кременчук отримав від короля Владислава IV магдебурзьке право. Кременчук офіційно став містом і мав право власності та муніципалітет. Містам, які його отримували, надавалося самоврядування, податковий і судовий імунітет, право власності на землю, пільги щодо ремесел і торгівлі та майже повне звільнення від феодальних повинностей. Воно також установлювало порядок обрання міської влади, її функції, основні норми цивільного і кримінального права, правила судочинства й оподаткування, визначало діяльність купецьких об’єднань, ремісничих цехів, порядок торгівлі тощо….

вулиця Соні Делоне

Соня Делоне, народилася 14 листопада 1885, Градизьк — померла 5 грудня 1979, Париж, Франція) — українська художниця та дизайнерка єврейського походження, представниця напрямку арт-деко (футуризм), засновниця художніх напрямків орфізму та симультанізму. Одна з самих відомих художниць Франції 20 століття, родом з Кременчуччини

вулиця Якима Сомка

Яким Сомко (1619 — 1663) — український військовий, політичний і державний діяч. Наказний гетьман Війська Запорозького, голова Козацької держави в Лівобережній Україні (1663 — 1 місяць). Страчений внаслідок інтриг у середовищі тогочасної української еліти (1663). Створив 16.05.1661 Кременчуцький полк. У його складі були Максимівка, Омельник, Потоки, Остап'є, Балаклія, Білоцерківка, Кобеляки та ін.Яким Сомко був невдоволений і московською політикою в Україні, прагнув зберегти під своєю булавою цілісність і самостійність Гетьманщини. Це викликало недовір’я й ворожість Москви до Сомка, й опозицію до нього з боку промосковських колаборантів з частини задніпровської, лівобережної козацької старшини

18.     

вулиця Генерала Манагарова

вулиця Петра Болбочана

Болбочан Петро Федорович (5(17) жовтня 1883, с. Ярівка, нині Хотинський район, Чернівецька область — 28 червня 1919, с. Балин, нині Дунаєвецький район, Хмельницька область) — український військовий діяч, полковник Армії УНР, очільник Кримської операції проти більшовиків з метою встановлення на території півострова української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту. З листопада 1918 року по січень 1919 року Болбочан керував Обороною північно-східної України

вулиця Мальовнича

 

вулиця Трьох козаків

»Козаки» — мульт, знятий в УРСР та Україні на українській студії «Київнаукфільм». Козаки — це зараз як раз дуже актуально, це образ українських воїнів, які захищають нашу землю від ворога. Порадившись з громадою, ми вирішили створити на цій вулиці мурал з мультяшними героями — всім знайомими Трьома Козаками. Пропозиція такої назви йде від мешканців цієї вулиці

вулиця Бидгоська

Місто побратим Кременчука. Найбільший донор гуманітарної допомоги для нашого міста.

Бидгощ –розташований в історичному регіоні Куявія на півночі Польщі. Бидгощ — найбільше місто та адміністративний центр Куявсько-Поморського воєводства. Є одним із найбільших міст Польщі, 8-м за чисельністю населення. Бидгощ є значним економічним, культурним, науковим, медичним (10 лікувальних закладів, один із найкращих онкологічних центрів країни), військовим (розташовані Інспекторат Управління Збройних сил, а також навчальний центр НАТО) та спортивним центром країни. Є великим транспортним вузлом (автомобільним, залізничним, водним), має міжнародний аеропорт імені Ігнація Яна Падеревського та річковий порт, тут перетинаються два річкових транспортних шляхи, які об'єднують між собою річкові транспортні системи Західної та Східної Європи. Місто-побратим надзвичайно нам допомагає від самого початку війни та входить до першої трійки за об’ємом допомоги. Місто Кременчук отримало від них на кінець весни більше 17 тон гуманітарних вантажів та цільову допомогу військовим і лікарням

вулиця Скіфська

Багато стоянок скіфської пори є на території Кременчуччини. Скіфи, або скити — екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх племен, що мешкали у VII–III ст. до н. е. на землях сучасної України. Від Дунаю до Дону, всю цю територію Геродот називав Велика Скіфія. На землі нинішньої України скіфи прийшли у VII столітті до нашої ери, перетнувши Кавказ і захопивши Кімерію, та частково витіснивши в закавказзя та Малу Азію, та асимілювавши кімерійський етнос і стали домінуючою силою в степах та лісостепах на північ від Понту

вулиця Лікаря Бончука

Іван Іванович Бончук був першим урологом в м. Кременчуці та районі, працював в КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна» з липня 1972 року на посаді завідувача урологічного відділення, а з листопада 1987 по червень 2002 очолював колектив лікарні. На посаді головного лікаря був удостоєний звання «Заслужений лікар України». Вніс великий внесок в становлення медицини в місті, зібрав колектив, який вважався одним із кращих, створив урологічну службу єдину не тільки в місті, а й в районі. За його старання на базі лікарні було відкрите перше в області відділення хронічного гемодіалізу. Іван Іванович був активним громадським діячем, неодноразово обирався депутатом Крюківської районної ради м. Кременчука. Саме на цій вулиці знаходиться 2 лікарня (Правобережна), саме тут знаходиться меморіальна дошка на честь Івана Івановича

вулиця Петра Супруненка

Супруне́нко Петро́ Миха́йлович (18 червня 1893 — 29 вересня 1938) — український учений у галузі механіки. Академік ВУАН за спеціальністю: транспортна механіка, дата обрання: 27.05.1934. Народився у Кременчуці. 1919 — закінчив Київський політехнічний інститут. У 1919-1927 працював у Службі тяги Південно-Західної залізниці, і водночас (з 1920) викладав у Київському політехнічному інституті. 1920-1928 — викладач Київського Політехнічного Інституту, з 1929 — професор. з 1929 — директор Кабінету транспортної механіки ВУАН і завідувач кафедри Київського інституту залізничного транспорту (тепер філія Української державної академії залізничного транспорту). 1933-1937 — директор Інституту транспортної механіки Всеукраїнської АН. 1938 року — за »єжовщини» — заарештований. Праці Петра Михайловича стосуються механіки рухомого складу залізниць (локомотива, вагона, потяга). Понад 60 наукових праць (переважно українською мовою) і ряд винаходів. Розробив динаміку рухомого складу, вивчав взаємодію між ним і колією. Створив методи графічного інтегрування диференціальних рівнянь руху поїздів. 12 вересня 1938 року по списку осіб, які підлягають суду Військової колегії Верховного суду СРСР Петро Супруненко був зазначений по категорії 1 (розстріл). Розстріляний

19.     

вулиця Воїнів-інтернаціоналістів

вулиця Воїнів-афганців

Оскільки в Україні це словосполучення остаточно утвердилось за ветеранами війни в Афганістані (1979-1989)

вулиця Воїнів-захисників

Це поняття більш широке, не пов’язане з радянською термінологією та включає будь-яких військових-українців, що виконували обов’язок із захисту Батьківщини у різних війнах та збройних конфліктах

вулиця Воїнів Азова

 

вулиця Інни Дерусової

Дерусова Інна Миколаївна (05.07.1970 — 26.02.2022) — старший бойовий медик 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Оперативного командування «Північ» СВ ЗСУ. Сержант Інна Дерусова — перша жінка, удостоєна звання Героя України посмертно.

Народилася у Кривому Розі. Тут закінчила школу та медичне училище. У Збройні сили прийшла 2015 року. Виконувала завдання у зоні АТО.

24 лютого 2022 року сержант Дерусова поверталася з відпустки на місце служби. Затрималася в Охтирці, яку теж захищали підрозділи оперативного командування «Північ». Ризикуючи життям, бойовий медик врятувала понад десять військовослужбовців. 26 лютого, надаючи допомогу пораненому під вогнем, сержант Дерусова загинула…

Інні Дерусовій присвоєне посмертне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (указ № 127/2022 від 12.03.2022). Похована у рідному Кривому Розі.

У І.М. Дерусової залишилися син, який з 2016 року боронить Україну в складі її ж бригади, та брат, який служить у ТРО Кривого Рогу

вулиця Воїнів АТО

На цій вулиці проживає відносно багато учасників бойових дій у зоні АТО. Воїни АТО — загальновживане поняття, що характеризує бійців, які захищали східні регіони України від російських військ та їх колаборантів протягом 8 років, починаючи з 2014-го

вулиця Воїнів

Оскільки поняття воїни «Афганці» є не коректним терміном. Назва «ветеранів» може бути пам’яттю за ветеранами 2 світової, ветеранами війни в Афганістані (1979-1989), ветеранами Російсько-Української війни

вулиця Симона Петлюри

Симон Васильович Петлюра (10 [22] травня 1879, Полтава, Російська імперія — 25 травня 1926, Париж, Франція) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917). Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Український Інститут Національної пам’яті пише: «Перший український Міністр оборони. Очільник Генерального секретарства військових справ спрямував головні сили на українізацію військових частин, створення українських збройних сил, поборювання неприхильного ставлення до формування армії деяких представників Центральної Ради і відкритого спротиву російського уряду та проросійських сил. 18 грудня 1917 року на протест проти пробільшовицької орієнтації голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка та рішення Центральної ради піти на укладання Берестейського миру Петлюра вийшов з уряду. Після відставки організував Гайдамацький Кіш Слобідської України (поділявся на чорних і червоних гайдамаків). У січні-лютому 1918 вони разом із Січовими стрільцями відіграли вирішальну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького заколоту на заводі «Арсенал».

У грудні 1918-го Директорія повалила гетьманську владу. 19 грудня 1918-го українська армія увійшла в Київ. Почалося відновлення республіканського устрою та УНР. 22 січня 1919 року відбулося урочисте проголошення універсалу Директорії УНР про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу. В цей час більшовицька Росія вдруге почала збройну агресію проти України. Під натиском радянських частин на початку лютого 1919 року урядові установи УНР та військо залишили Київ. 11 лютого Володимир Винниченко виїхав за кордон. У травні Симон Петлюра очолив Директорію (одночасно вийшов із УСДРП). У важких внутрішніх і зовнішніх умовах 10 місяців він очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії. За цих обставин багато уваги приділяв переговорам із представниками Антанти, Румунії, Польщі. Після укладення Варшавського договору з Польщею українські війська разом із польською армією повели наступ на більшовиків і 7 травня 1920 року здобули Київ. У жовтні 1920-го Польща уклала перемир’я з радянською Росією, війська УНР, які в листопаді 1920 року перейшли Збруч, були інтерновані»

вулиця Петра Болбочана

Болбочан Петро Федорович (5(17) жовтня 1883, с. Ярівка, нині Хотинський район, Чернівецька область — 28 червня 1919, с. Балин, нині Дунаєвецький район, Хмельницька область) — український військовий діяч, полковник Армії УНР, очільник Кримської операції проти більшовиків з метою встановлення на території півострова української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту. З листопада 1918 року по січень 1919 року Болбочан керував обороною північно-східної України

вулиця Нестора Махна

Нестор Іванович Махно («батько Махно»; 26 жовтня (7 листопада) 1888, село Гуляйполе Олександрівського повіту Катеринославської губернії, Російська імперія (нині місто Гуляйполе, Запорізької області, Україна) — 25 липня— за іншими даними 6 липня — 1934, Париж, Французька республіка) — український політичний і військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 19181921 років, відомий анархіст і тактик ведення партизанської війни

вулиця Мрії

Пропозиція мешканців цієї вулиці. На честь інженерного дива України — Ан-225 «Мрія». У перші дні війни 27 лютого знищений найбільший літак світу — легендарний АН-225 «Мрія», за який велися запеклі бої. Росія поцілила літак, як символ можливостей української авіації. «Мрія» — авіаційний гігант, на рахунку якого рекорди з перевезення максимального комерційного вантажу та найдовшого і найважчого в історії авіації моновантажу. Після звільнення Гостомелю українськими військами — в авіаційних колах України знову обговорюють можливість побудови нового літака Ан-225. Проєкт будівництва нового літака «Мрія» вже опрацьовують. Із модернізацією «Мрії» готовий допомогти мільярдер Річард Бренсон — засновник компанії Virgin Galactic. Але «Мрія» має бути увічнена і в нашому місті

вулиця Люблінська

Аргумент 1. Люблін активно допомагає Україні, найбільший хаб волонтерської помочі Україні. Місто допомагає Кременчуку гуманітарною поміччю. Все передано громаді та лікарям міста.

Аргумент 2.Лю́блінська у́нія 1569 — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського та України Русі в союз держав — Річ Посполиту. Об’єднання мало на меті протистояти московській агресії, «Київ був і є головою й головним містом Руської землі».

Аргумент 3. Завдяки люблінській унії — у 1635 році Кременчук отримав від короля Річі Владислава IV магдебурзьке право. Кременчук офіційно став містом і мав право власності та муніципалітет

вулиця Червоної калини

»Ой у лузі червона калина…», «Червона калина» — українська народна пісня часів Богдана Хмельницького авторського походження, вперше опублікована у 1875-му році, яка стала в обробці та текстовій версії Степана Чарнецького гімном Українських січових стрільців. Відома у декількох варіантах. Славень народного супротиву у Російсько-Українській війні

вулиця Вінстона Черчилля

Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль (30 листопада 1874 — 24 січня 1965) — британський державний діяч XX століття У 1940-1945 і 1951-1955 роках — прем'єр-міністр Великої Британії. Від 1900 до 1964 року (за винятком 1922-1924 років) — депутат парламенту (англ. Member of Parlament, MP) від п’ятьох різних виборчих округів. Більшу частину політичної кар'єри перебував у лавах Консервативної партії (в 1940-1955 роках — її очільник). Дотримувався ідеології економічного лібералізму та імперіалізму. У 1904-1924 роках належав до Ліберальної партії. А ще прославився як військовик, історик, маляр і письменник. Серед його численних нагород — Нобелівська премія з літератури. Черчилля вважають однією з найвизначніших постатей XX століття. Досі популярний у Великій Британії та Західному світі, де його розглядають як звитяжного лідера часів війни, що відіграв важливу роль у захисті європейської ліберальної демократії проти поширення фашизму

вулиця Миротворців

Миротворчі сили ООН — військові контингенти країн-членів ООН, виділені за Статутом ООН з метою запобігання або ліквідації загрози миру і безпеки шляхом спільних примусових дій, якщо заходи економічного і політичного характеру виявляться або виявилися недостатніми. Починаючи з 1992 року Збройні сили України беруть участь у миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій. У військових операціях взяло участь 44 000 українських військовослужбовців, 55 з них — загинуло

 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 1

1 219
28 листопада 2022 09:09

Електронна адерса за посиланням не працює


1 1

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх