110 років Кременчуцькому футболу: до Міжнародного дня футболу

Науковий співробітник Кременчуцького краєзнавчого музею Вікторія Ширай до Міжнародного дня футболу підготувала матеріал про історію футболу у Кременчуці. 

Французький громадський діяч, ініціатор відродження античних Олімпійських ігор П`єр де Кубертен зазначав: «Футбол уособлює в собі цілий ряд прекрасних видів спорту, основними серед яких є: біг, стрибки, боротьба, метання… як не позначитися цьому благодатно на організм? Футбол вчить залежно від обставин вміти діяти самому або, навпаки, підкорити свої дії колективу, виправляти помилки товариша...».
Сьогодні футбол — найпопулярніша гра у світі. Згідно з інформацією, наданою ФІФА, у футбол на планеті грає близько 250 мільйонів людей, і понад 20 мільйонів з них – жінки! Існує близько 1,5 мільйонів команд і офіційно зареєстровано приблизно 300 тисяч футбольних професійних клубів.

Футбол – один із найпопулярніших видів спорту в Україні, а коли справа доходить до командних видів спорту, він є абсолютним номером один. Українці цінують його за те, що грати в нього може будь-хто. Зараз єдиний вид спорту, який може скласти конкуренцію футболу в нашій країні, – це бокс.

Щодо нашого міста, сьогодні футбольні баталії в Кременчуці є також важливими для місцевих мешканців. Зараз, під час війни, попри небезпеку (адже 27 червня цього року над стадіоном «Кремінь-Арена» пролетіла ворожа ракета і вдарила у сусідній цех заводу «Кредмаш»), люди приходять і голосно та емоційно вболівають за нашу команду. Не перешкоджають цьому ні погодні умови, ні відключення світла – адже тут завжди гаряче від запеклої боротьби на полі та палких емоцій уболівальників, і яскраво світять прожектори.

Нещодавно автор цих рядків була свідком такої гри кременчуцьких футболістів 1986 року народження з полтавськими ровесниками. Уявляєте — будній день, вечір, сіється холодна мряка, а стадіон та весь Міський сад аж здригаються від гучного «Гоооол!!!». Всі, хто був за межами стадіону, обліпили його огорожу ззовні, уважно слідкуючи за матчем.

Але сьогодні мова піде про перший футбольний матч у нашому місті, який зафіксований на сторінках місцевої літературно-громадської та політико-економічної газети.

Перші кроки кременчуцького футболу почалися у далекому 1912 році. В місцевій газеті «Придніпровський Голос» №138 за 29 вересня було зазначено: «В середу 26-го вересня біля Богоугодного закладу відбувся матч між збірною футбольною командою Олександрівського реального училища та футбольною командою учнів залізничного технічного училища. Завершився матч унічию (1-1) після двох хавтаймів».

Олександрівське реальне училище в Кременчуці. Листівка поч. ХХ ст.

Кременчуцьке залізничне технічне училище. Листівка поч. ХХ ст.
Після такого вдалого початку при Кременчуцькому реальному училищі 3 листопада 1912 року за сприяння директора училища було відкрито "Нове товариство любительського спорту". Засновниками та почесними членами товариства були Георгій Митрофанович Затворницький, який, до того ж був і керівником товариства до 13 березня 1913 року, і Микола Йосипович Фененко, який після смерті свого друга і колеги Г.М.Затворницького реорганізував його у спортивну організацію – учнівське товариство “Спорт", і очолював його до 16 жовтня 1913 року.

Про правила гри того часу футболісти мали дуже невиразне уявлення, й тому часто застосовували не дозволені зараз прийоми. Підніжки, удари ліктями, штовханина були звичайним явищем на футбольному полі.

Г.М.Затворницький — організатор «Нового товариства любительського спорту» в Олександрівському реальному училищі

Форма одягу футболістів відрізнялася від сучасних норм, віддаючи данину моді того часу: замість фірмових футболок – спортивні сорочки зі шнурівкою на комірці й без номерів гравців (їх ввели лише у 1930-і роки), темні шорти вільного крою, які не сковують руху гравців; а на ногах гетри або шкарпетки на підтяжках та бутси.

 

В період становлення футболу ще не було ні яскравих трибун, ні фірмових м'ячів. Перший матч взагалі відбувся на вільному майданчику біля лікувального закладу із ганчір'яним м`ячем. Все було дуже простим, крім гри: поле з піском, дерев'яний паркан і хлопець із гучним голосом, який повинен був перекричати публіку, що тріумфувала від захвату. Кожна гра була великим святом як для самих гравців, так і для фанатів. Тому преса не залишала непоміченим захоплення наших кременчужан новою активною грою.

Через рік після проведення першого матчу в нашому місті з'явилися нові команди, які удосконалювали прийоми гри. Матчі почали відбуватися все частіше, і повідомлення та репортажі про них із задоволенням публікували в пресі.

Місце, де грали у футбол, позначене на плані богоугодного закладу

З обох сторін брали участь хороші гравці, які на чолі з капітанами Д. Ванзаченком-Коваленком (комерсант) і Фельмеровим (технік) презентували дивовижну картину футбольного матчу. Особливо цікавим був момент, коли форвард (комерсант) Глузкін, обійшовши трьох суперників, забив гол технікам. Результати гри в порівнянні з минулим роком дуже добрі".

Територія Кременчуцького богоугодного закладу (сучасної лікарні №1) на плані міста 1908 року

Якщо хтось з читачів впізнає знайомі прізвища своїх родичів – поділіться спогадами та світлинами. Відновимо історію разом.

15 вересня 1913 року на тому самому місці відбулося вже два матчі: між командами технічного залізничного училища та Олександрівського реального училища, а інший – між командою Олексіївського комерційного училища та щойно створеною Першою приватною командою Кременчука. Глядачі стояли щільним кільцем навколо поля (увесь матч – стояли!), а кожна команда докладала всіх зусиль, щоб не віддати перемогу своїм супротивникам. Тільки тепер загартований уболівальник міг милуватися грою і переживати за неї по-справжньому.

Всі знайомі штрихи та можливі прийоми були використані у грі, щоб зробити її вирішальною. І старання гравців виявилися успішними. У Кременчуці ще не було такого азартного футбольного матчу, який змусив би навіть недосвідченого глядача хвилюватися під час спостереження за грою. У підсумку з'ясувалося, що перемога в першому матчі належить технікам (8:0), а в другому — комерсантам (4:3); до речі, один гол, забитий приватною командою, був визнаний спірним і його врешті-решт не зарахували, а то була б нічия. Так завершився матч 15 вересня 1913 року.

Як ви помітили, це були матчі надзвичайно напружені й дещо з інтригою. Матч проходив у гострій і відкритій боротьбі між командами, в якій та й інша сторона прагнули досягти успіху насамперед шляхом атаки. Кожна гра була подією, яка активно обговорювалася вболівальниками та запам'ятовувалася надовго.

До 1917 року футбол прижився на нашій землі, міцно пустив корені й став набирати сили. Поступово цей вид спорту почав набувати формату не елітної, а дійсно народної гри. До футболу стали залучатися широкі верстви населення. З'являлося все більше команд. При клубах фізичної культури створювалися футбольні команди. До кінця 20-х - початку 30-х років XX століття були створені футбольні команди «Локомотив», «Дзержинець» та ін.

Кременчуцька футбольна команда «Локомотив», 1924 р.

 

Кременчуцька футбольна команда «Локомотив»

Сто років тому в нашій газеті "Придніпровський Голос" влучно зазначали: "Видовище здорових юнаків, які розвиваються, граючи на свіжому повітрі, змушують щиро побажати їм успіхів у прагненні поставити спорт Кременчука на належну висоту".

Ми приєднуємося до цих побажань, які актуальні й сьогодні. З Міжнародним днем футболу, наші чемпіони й фанати! Миру, сили та наснаги й перемог.

«Olé, Olé, Olé, "Кремінь" - чемпіон!»