Кременчук попрощався з експатрульним та воїном президентської бригади Андрієм Хорольським

— Тривалий час проходив службу в МВС патрульної служби Кременчука, потім працював за кордоном. З початком активних бойових дій з боку російської федерації він повернувся в Україну та 20 травня він прийшов до військкомату. Пройшов спецпідготовку закордоном, за це має відзнаку. Й був направлений у президентської бригади. Там він заступив на посаду помічника гранатометника, стрілець. В ході активних бойових дій в районі Кліщіївки Бахмутського району Донецької області їх накрило.

Андрій отримав важкі поранення несумісні з життям. Тривалий час не могли дістати із поля бою, адже ворожі міномети «засипали» нашу позицію.

У нього залишились батько, мати, дружина, двоє дітей. Жінка приїхала з Італії, — розповів військовий з позивним «Художник».

— Андрій був доброю людиною, відповідальним. Я в той момент працювала інспектором адміністративної практики й Андрій приносив документи на доопрацювання. У нього завжди були гарні матеріали. Він звільнився з патрульної поліції за власним бажанням, поїхав за кордон працювати. Коли почалась війна, він зателефонував і сказав, що хоче бути корисним і повертається додому. «Захищатиму вас всіх», — його слова. Після того, як з’явився до військкомату, протягом двох тижнів – місяця його і призвали.

Останній раз його повідомлення було: «Цілий, здоровий, все буде добре й смайлик (дві складені долоньки — ред.)». Він товаришував зі мною та моїм чоловіком. Ми постійно були на зв'язку.

Про його смерть дізналися від побратима та колеги Ігоря. Вони були в одному батальйоні: мій чоловік, Ігор, Андрій. Він вночі написав в інстаграмі, що Андрія більше немає.

Андрій до останнього тримав позиції. Там обстріли кожну хвилину, стріляють усім.

Ми вічно будемо пам'ятати Андрія, бо справжній Герой. Я всім розповідала, що є такий Андрій, який повернувся із-за кордону, аби захищати України. Завжди залишиться у серці, — сказала кременчужанка Олена.