«До останньої хвилини його виглядали»: попрощалися з полеглим у Маріуполі морським піхотинцем Сергієм Гавурою

Вчора, 3-го січня, в Омельницькій громаді в останню путь провели військового Сергія Гавуру. Морський піхотинець востаннє виходив на зв'язок з рідними у квітні минулого року, після цього зв'язок обірвався. Спочатку чоловік вважався безвісти зниклим, згодом з'явилася інформація, що Сергій перебуває у російському полоні. Рідні та односельці чекали свого Сергія понад 8 місяців. Проте напередодні нового року у результаті обміну тіло Сергія Гавури повернули до України, його змогли ідентифікувати за експертизою ДНК. За попередньою інформацією чоловік загинув 12 квітня під час вогневого зіткнення з російськими військами. 

У Демидівці односельці живим коридором зустріли захисника України. Першим на повороті колону зустрічав голова Омельницької територіальної громади Андрій Пирог, який особисто забирав усіх трьох загиблих зі своєї громади (раніше під обстрілами вивозив з Дніпра тіла загиблих Гримака та Ясінського). Під’їжджаючи до сільського клубу односельці тримали приспущені стяги України та малиновий прапор громади.

Під супровід «Плине кача…» Сергія Гавуру зустріли рідні та близькі, які понад 8 місяців чекали свого Сергія додому. У Сергія залишилася мати, брат та діти.

Сергій Михайлович Гавура народився 14 лютого 1979 року в селищі міського типу Тагта-Базар (Туркменістан). У 1992 році родина переїхала до України – село Демидівка. Тут закінчив 9 класів Демидівської школи, 10 та 11 класи закінчував в 1 ліцеї Полтави.

Після школи вступив до Полтавської державної аграрної академії. Виконував свій конституційний обов'язок, несучи строкову службу в лавах української армії.

У 2019 році Сергій пішов на службу за контрактом до 107 реактивно-артилерійської кременчуцької бригади, у складі якої боронив незалежність на Донеччині та Луганщині. Згодом його перевели до морської піхоти.

В цивільному житті працював на Кременчуцькому м’ясокомбінаті, згодом на глобинському свинокомплексі. Останнє місце роботи – інженер Кременчуцького нафтопереробного заводу.

З початком повномасштабної війни Сергій Гавура був направлений до Маріуполя (тримав оборону на Маріупольському металургійному комбінаті), де до останньої хвилини життя самовіддано захищав країну, її незалежність, свободу і суверенітет.

Побратим та односелець з позивним «Бард» розповів, що Сергій довго готувався до війни, а коли прийшов час – пішов захищати країну за власним бажанням:

Сусідка поділилася, що всім селом, усією громадою чекали й виглядали свого Серьожку. Вони до останнього вірили, що він у полоні. 

— Сергій дуже хороший батько, хату сам будував. Поїде гроші заробить — приїде прибудує. До останньої хвилини його виглядали. Консервацію закривала, щоб порадувати Серьожку. Він любив різні салати, варення, качине м'ясо. Сусідка качку в холодильник поклала, щоб приготувати, коли приїде Серьожка... Приїжджали хлопці й казали, що він у полоні, — розповіла сусідка Лілія.

Голова Омельницької територіальної громади Андрій Пирог навчався з Сергієм Гавурою в одній школі, лише з різницею у кілька років. Керівник громади розповів, що Сергій був спортивним та освіченим. У нього вся родина військових й навіть після смерті Сергія поховали на місцевому цвинтарі поруч з його двоюрідним братом, який помер після оборони Мар'їнки.

— Сергій був відмінником, любив спорт, розумний й швидко мислив, поважав матір. Займався футболом. У них клас був достатньо спортивний, вони в районі забирали усі призові місця. Клас великий та сильний, добре навчалися.

Він був патріотичним. Його поховали поруч з двоюрідним братом, який також захищав Україну. Брат з перших днів був у Мар'їнці, пережив два оточення, але коли повернувся на ротацію — серце не витримало. Сергій дуже хвилювався й після того пішов на війну.

Сергій мені телефонував 9-10 квітня й прохав. Щоб допоміг мамі привести дров. Ми організувалися й допомогли, а на наступний день ми з ним здзвонилися, що допомогли, а через два дні він не виходив на зв'язок. Він попереджав про ситуацію.

Після прощання біля сільського клубу односельці колоною провели домовину з тілом загиблого захисника Сергія Гавури до цвинтаря. Під військовий салют тіло захисника придали землі.