«Чекав свій танк»: у Кременчуці попрощалися з військовим Юрою Дзюбою

— Юро, Юрочко... — від болю кричить дружина, коли приїхала автоколона з тілом її коханого чоловіка.

— Юрочко, зірочка моя, — тихенько промовляє мама.

— З початку агресивних дій з боку російської федерації 11 листопада його мобілізували й направлений в одну з військових частин, яка знаходилася у зоні бойових дій. Він був стрільцем кулеметного взводу в районі Соледару.

5 січня він на жаль загинув. Були важкі кровопролитні бої. В ході ракетного удару накрило його підрозділ. Тіло пошкоджене, тому він у закритій труні.

У нього залишилася дружина Вікторія, яка не може прийти до тями. Для неї це був удар. Вона казала, що не встигла йому відправити теплі речі.

Він коли йшов на війну казав: «З перемогою повернуся додому». Але так сталося, що під Соледаром він загинув. Сьогодні ми проводжаємо нашого солдата, рядового Дзюбу Юрія в останню путь, — розповів військовий із позивним «Художник».

— Юрій Михайлович працював моїм заступником — заступником начальника цеху. Свій шлях на заводі він пройшов від слюсаря-ремонтника, працював інженером по ремонту й дійшов до заступника начальника цеху. Людина порядна, добра — «золота людина». Це золотий фонд, який ми на жаль втрачаємо зараз... Він був безвідмовним. Люди завжди біля нього гуртувалися. Він був душею колективу.

Про те, що він пішов на війну, знав. Юрій записався з перших днів записався добровольцем у військкоматі, але на той час його військова спеціальність не згодилася, він чекав поки його викличуть. Прийшов час і йому зателефонували, що на завтра о 8 ранку з рюкзаком. Він зібрався і пішов.

Про смерть дізнався від рідних. Дружину викликали до військкомату, й мама з військкомату перетелефонувала.

Для нас дуже велика втрата. Ми втратили пів колективу, ми втратили все в його образі... Пішла частина колективу, пішла частина нас, — розповів начальник цеху №16 нафтопереробного заводу Микола Гапонов.

— Це була дуже добра людина з якою можна було поговорити, навіть коли пішов на пенсію. Він був з небагатьох, хто міг вислухати.

Знайомі розповіли, що він планував піти у тероборону, й написав заяву, проте його не взяли. Питав чи взяли у тероборону, то сказав: «У тероборону не взяли — я буду чекати свій танк (він був танкіст)», — додав Микола Стеблій.