Цікаві історії з життя Федора Борківського, які пов'язані з Кременчуком і Полтавою
До редакції Телеграфа звернулася голова краєзнавчо-історичного клубу імені Федора Борківського при Полтавській ЦМБ Ніна Кирпотіна, яка розкрила одну з невідомих сторінок з життя та історії Федора Борківського, пов'язану з Кременчуком і Полтавою. Наразі одну з вулиць у Полтаві планують перейменувати на честь Федора Борківського.
Федір Борківський (1902 - 4.04.1942, Полтава) — діяч Визвольних змагань 1917-1920 рр., пізніше діяч ОУН. Міський голова Полтави в роки її німецької окупації (10.1941-03.1942). Проходив у справі Спілки визволення України у 1929-1930 рр., відбув 10 років у Соловецькому таборі особливого призначення. Після звільнення жив у Полтаві на вулиці Монастирській, 15. Напередодні радянсько-німецької війни працював бухгалтером Полтавського хлібозаводу. У 1941 р. пристав до Похідних груп ОУН (фракція А. Мельника), які розшукали його за старими контактами. У жовтні 1941 р. німецька окупаційна влада призначила його першим міським головою Полтави. Брав участь в установчих зборах Української національної ради в Києві. Заснував місцеве відділення Українського Червоного Хреста. Під його керівництвом чи за сприяння відновлювалися заклади української освіти, культури й церкви. Розстріляний німецькими окупантами у зв’язку з їхньою кампанією боротьби з українським національним рухом.
Ніна Кирпоніна поділилася матеріалом, який нещодавно розмішувала на своїх ресурсах, а також детальним описом його діяльності на основі багаторічного дослідження архіву Полтавського управління СБУ, який зробив полтавський історик, к.і.н., краєзнавець Віктор Якович Ревегук в монографії «Полтавщина під німецькою окупацією 1941-1943 рр.».
— Досліджуючи архів Полтавського УСБУ та інші джерела (спогади учасників і свідків тих подій), я доповнила інформацію про Федора Борківського. Нещодавно мені стало відомо про історико-біографічний роман Алексея Нікітіна «Бад-Амі». Один його епізод пов'язаний із Федором Борківським: 24 жовтня 1941 р., об'їжджаючи німецькі концтабори для військовополонених Червоної армії на Полтавщині та Київщині з метою визволення з них полтавців, Федір Борківський під свою відповідальність звільнив з полону (фактично врятував життя) молодшому лейтенанту червоної армії, єврея, киянина Іллю Гольдінова. Національність звільненого, звичайно, приховали від німців. Це — лише один такий епізод із діяльності Федора Борківського, який зафіксовано в документах Архіву НКВД УРСР, Держархіву СБУ. Бо головний герой цієї історії став розвідником — написав автобіографію для розвідвідділу однієї з частин Червоної армії, був направлений із розвідувальним спецзавданням в німецький тил. Особова справа №27072 агента Гольдінова Іллі Григоровича була розсекречена у 2011 році, стала відома письменнику Алексею Нікітіну, на її основі він написав роман.
Скільки таких полонених було врятовано Федором Борківським — можна лише здогадуватися. Це була стратегія і тактика, розроблені ОУН. Федір Борківський був «старостою Полтавським», так написав про нього І. Гольдінов, то він об'їжджав табори, а інші ОУНівці, як Дмитро Барковський, обходили їх пішки, але справу робили одну — рятували від загибелі наших людей, від яких відмовилася радянська влада (бо на Україні вона була окупаційною, тому не дорожила місцевим людом).
Діяльність Федора Борківського була дуже різнобічною, як легальною, так і підпільною... Ризикував він і його соратники свідомо, бо боролися за звільнення України від обох загарбників — і російсько-комуністичних, і німецько-нацистських. Боролися за суверенну Державу українського народу. Ця боротьба триває і сьогодні, у формі повномасштабної неоголошеної війни рос. федерації проти України.
Боротьба ОУН проти нацистів за радвлади замовчувалася, приховувалася. Полтавці й досі не знають про справжнє підпілля часів Другої світової в Полтаві, радянська пропаганда поширювала свої вигадки, бо завжди боролася проти української Державності — і проти українських державників — українських націоналістів, об'єднаних в ОУН...
Маємо виконати наш моральний обов'язок перед героями ОУН — розповісти громадськості правду про них і вшанувати їхню пам'ять хоча б у назвах наших вулиць, — розповіла Ніна Кирпоніна.
Публікуємо лист без змін:
Федір Степанович Борківський (приблизно 1900 рік, Полтава — квітень 1942 року, Полтава) - офіцер Армії УНР, громадський і політичний діяч, член ОУН (м), фінансист. Борець за незалежність України у ХХ ст. У 30-ті роки в'язень сталінських концтаборів.
З вересня 1941 року — Голова Полтавської міської управи. В умовах гітлерівської окупації зміг зберегти життя мешканців Полтави (бл. 90 000 чоловік).Організував постачання в місто хліба і харчів, їх розподіл за картками всім полтавцям. Організував медичну і соціальну допомогу, роботу кооперації, підприємств, поліклінік, видання газети «Голос Полтавщини», постачання палива, водопостачання, соціальний захист непрацездатних, їдальні із безплатними обідами для підлітків і пенсіонерів-вчителів, сімей репресованих радянською владою.
Ф. Борківський- Голова обласної ради у 1941-1942рр., представник Полтавщини в Українській Національній Раді (з 5 жовтня 1941), яка захищала інтереси населення окупованої гітлерівцями України перед окупаційною німецькою владою.
В жовтні-листопаді 1941р. Ф.БОРКІВСЬКИЙ об'їхав німецькі табори для військовополонених Червоної армії на Полтавщині і Київщині, під особисту відповідальність звільняючи полонених полтавців — без огляду на їхню національність. 24 жовтня 1941р.він таким чином звільнив із табору військовополонених в Кременчуці мл. лейтенанта Червоної армії єврея Іллю Гольдіна (Державний архів СБУ, особова справа N 27072).
Як всі оунівці-мельниківці намагався якнайдовше використовувати легальні форми роботи, проводячи одночасно велику підпільну роботу проти окупантів. Заснував у Полтаві й області відділення Українського Червоного Хреста ( Голова - Галина Гришко-В'юн) та госпіталь для поранених і хворих полонених червоноармійців; Уряд СРСР відмовився від них. В газеті «Голос Полтавщини» Ф.Борківський неодноразово звертався до мешканців області із закликами зібрати для в/полонених харчі, одяг, взуття, ліки...Полтавці активно відгукувалися на заклики, бо поважали Федора Борківського і співчували полоненим.
Міська управа Полтави завдяки Ф.Борківському і підібраному ним особисто колективу стала центром українського націоналістичного підпілля в Полтаві — оунівців-мельниківців. Через відновлене шкільництво, церкву (УАПЦ), громадські організації, газету, підпільну літературу патріоти популяризували ідеї української державності — українського націоналізму, закликали боротися за незалежну Україну, проти нацистських німецьких і комуністичних московських окупантів.
У квітні 1942 Ф.Борківський разом із групою соратників-оунівців був розстріляний гітлерівцями за націоналістичну діяльність — за служіння своєму народові й боротьбу проти окупантів. У Полтаві не вшанований.
Цікаві історії з життя Федора Борківського, які пов'язані з Кременчуком і Полтавою
