Кременчук попрощався з військовим Дмитром Ковальчуком, який проходив навчання в Англії

Сьогодні, 6 лютого, у Кременчуці провели в останню путь 37-річного захисника з Кременчука Дмитра Ковальчука. Дмитро захищав нашу державу від російської військової агресії з жовтня 2022 року. Був солдатом, снайпером 1 розвідувального відділення розвідувального взводу, військової частини А-4165. Загинув 11 січня 2023 року на Луганщині в районі населеного пункту Білогорівка.

Прощання відбулося у Міському палаці культури, де зібралися рідні, друзі, знайомі, небайдужі кременчужани та представники міської влади на чолі з міським головою Віталієм Малецьким, секретарем міськради Юрієм Гриценком, заступниками Володимиром Пилипенком та Дмитром Кравченком.

— Наше місто сьогодні у жалобі, в останню путь проводжаємо десантника солдата Дмитра Ковальчука. Він народився 29 жовтня 1985 року. З початку бойових дій, з боку російської федерації, він прийшов до нас в РТЦК і дуже хотів потрапити в бойову частину. Проте в нього не було бойового досвіду, не проходив строкову службу, але він був наполегливим. Потрапив до десантників снайпером розвідувальної роти. Рвався туди, де найгарячіше.

На жаль, 11 січня, Дмитро Ковальчук загинув. Це сталося у Луганській області в населеному пункті Білогорівка. Він прикривав своїх хлопців, які відходили. У результаті мінометного обстрілу... ще під'їхали два танки, й наш хлопець загинув. Йому назавжди залишиться 37 років.

У нього була досить не проста доля. Він мав дуже золоті руки, працював на будівництві та ремонтах. У нього залишилася дружина та сестра. Співчуття рідним та близьким, — розповів військовий з позивним «Художник».

Товариш Сергій Стеценко розповів, що про загибель Дмитра дізнався від дружини.

— Ми з Дмитром познайомилися влітку, він у мене працював. Він був хорошим спеціалістом, робив ремонти гарно і якісно. Був зажди добрим до дітей. Надійна людина, на яку можна було покластися. Був надійним другом. Його з другої спроби взяли до військкомату. Він дуже хотів служити та захищати країну. Дмитра відправляли на навчання в Англію. Він телефонував, і розповідав, що його добре навчили. Потім телефонував після нового року з фронту... Дуже шкода, що пішла така людина.

Коли домовину огорнуту стягом України виносили на плечах військові — кременчужани схилилися на одне коліно. Після відспівування у Свято-Миколаївському соборі, поховали Дмитра Ковальчука на Алеї Слави на Свіштовському цвинтарі.