«Не пропустив жодного бойового виходу»: Кременчук попрощався з Олександром Бурдельовим

Сьогодні, 23 лютого, у Кременчуці прощались із 44-річним бійцем Національної гвардії України Олександром Бурдельовим. Захисник загинув 17 лютого під час виконання бойового завдання на території Луганської області. Він отримав поранення, несумісні з життям від ворожого артилерійського обстрілу.

До Міського палацу культури попрощатися з Олександром прийшли рідні, друзі, представники міської влади та побратими. В Олександра залишилися дружина, двоє дітей та батьки.

Олександр Володимирович Бурдельов (06.05.1979) пішов добровольцем на захист нашої Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення. Воював у складі 15 полку Національної гвардії України, військової частини 3035, 1 роти. Був солдатом, стрільцем-санітаром 1 відділення 3 патрульного взводу 1 патрульної роти патрульного батальйону.

Олександра нагородили грамотою «За високий професіоналізм при виконанні службових обов’язків при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони». Брав участь у найзапекліших боях за Кремінну Луганської області. Також користувався великим авторитетом серед побратимів, завжди виконував поставлені бойові завдання та виявляв високі чесноти.

За два дні до загибелі указом Президента України від 15 лютого його нагородили медаллю «За військову службу Україні». Та, на жаль, не встиг отримати нагороду при житті (нагорода тепер лежить у частині). Загинув 17 лютого під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кузьмине Луганської області. Завдяки чітким та скоординованим діям, врятував своїх побратимів ціною власного життя. Помер у наслідок отриманих поранень не сумісних з життям від ворожого артилерійського обстрілу.

Побратими розповіли. Що це мало бути крайнім завданням для Олександра Бурдельова з позивним «Бордель». Після цього вони мали піти на ротацію, та покинути цю позицію.

Олександр був стрільцем-санітаром, за необхідності міг надати домедичну допомогу та передати на евакуацію.

Анна з позивним «Ластівка» — медик першої роти, першого патрульного батальйону поділилася, що Олександр називав її «сестричкою», а вона його — «братиком».  У їх підрозділі є кременчужани, але дехто лікується, хтось на бойовому завданні. Вона до останнього думала, що з групою Олександра все буде добре.

Олександр з позивним «Майор» додав, що втрата побратима — важка втрата для родини й побратимів.

Родичка Тетяна поділилася спогадами про Олександра.

Схилившись на одне коліно кременчужани утворили коридор шани. Після панахиди у свято-Миколаївському соборі автоколона вирушила до Свіштовського цвинтаря, де поховали Олександра Бурдельова на Алеї Слави поруч з іншими захисниками України.