Загинув на війні баскетболіст «Кременя» Олексій Ханілевич, у нього залишилася вагітна дружина

28 лютого загинув військовий з Кременчуччини Олексій Ханілевич. Захисник України з Горішніх Плавнів загинув під час артобстрілу поблизу Кремінної Сєвєродонецького району Луганської області. Олексій у Кременчуці виступав за баскетбольний клуб «Кремінь» у Вищій лізі. У чоловіка залишилася вагітна дружина, яка чекає на донечку.

Олексій Ханілевич народився 31 липня 1998 року у Горішніх Плавнях. Після випуску зі школи, вступив на навчання до місцевого ВПГБУ, яке закінчив у 2017 році за спеціальностями «Машиніст бульдозера» та «Слюсар-ремонтник». З вересня 2017 року працював у Ferrexpo — розпочав, як слюсар-ремонтник ремонтно-сервісного цеху ПГЗК. У грудні 2017 року був переведений слюсарем-ремонтником на ДЗФ ПГЗК, де працював понині.

31 травня 2021 року Олексій був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. 28 лютого 2023 року, захищаючи нашу Батьківщину у бою, Олексій загинув від поранень, несумісних із життям, поблизу Кремінної (Сєвєродонецький район, Луганська область).

Олексій мав позивний Mastif, про це «Телеграфу» розповів його друг-баскетболіст Артем Клопота.

«Це найкрасивіше фото, яке бачив»: родина чекає на дитину

Олексій зі своєю коханою Анною Ситенко познайомилися з посмішки, й на третій день знайомства хлопець зробив дівчині пропозицію. Аня наразі на останніх місяцях вагітності, чекає донечку й поділилася з нами спогадами про свого коханого Олексія, який назавжди залишиться у серці:

— Я ніколи не бачила смутку на його обличчі, лише посмішка, яка запам'ятається на все життя. Він завжди був веселим, й ніколи не давав мені приводу сумувати. Ми коли побачилися перший раз, то одразу зрозуміли, що створені одне для одного. За три дні знайомства він зробив мені пропозицію. Я навіть не думала, що мені говорити, й одразу відповіла «Так». Запам'ятаю назавжди його страх в очах, плутанину в словах, коли він намагався скласти й викласти все, що в нього в думках.

За тиждень після знайомства він сказав, що дуже хоче дитину від мене, на що я відповіла тим же... Трохи пізніше він був на Донеччині, я скинула йому фото з УЗД, він набрав на відеовиклик. У нього так горіли очі, він сказав: «Це найкрасивіше фото, яке я бачив». Тепер у нас буде маленька Соломія! Це найкраще, найголовніше, що буде у нас від Льошки… Він до останнього дня казав мені: «Сонечко, у нас все буде добре, інакше і бути не може», тепер я говоритиму собі й донечці ці слова.

Я вдячна йому за всі моменти, які ми з ним прожили, хоч це і малий проміжок часу, але цей час відчувається, як багато років. Для мене він завжди буде поруч. Завжди буде найкращим, найулюбленішим, найсильнішим, найдобрішим, наймужнішим….

Я б хотіла багато всього сказати про нього, я не можу, цей біль заважає зібрати думки, клубок у горлі, важко дихати.

Назавжди в моєму серці…
Коханий чоловік...
Улюблений тато…
Улюблений син...
Найкращий друг…

«Як бачив кота на дворі — завжди годував»

«Колосальний знавець фільмів, музики та безлічі акторів»

Близька подруга Анна Домненко розповіла, що Олексій дуже любив поїсти й міг розговорити будь-яку скромнягу.

— Хані неймовірно «отрывной человечек», завжди яскравий з приколами й в той самий час міг поговорити щиро в будь-який момент, знайти слова, якими привести до тями.

Любить смачненько поїсти, скільки не насип — з'їдає до останнього й наприкінці з фразою: «Зараз лусну, але доїм. Навіщо так смачно готуєш».

Цінує старання, з повагою ставиться до тих, хто біля нього. Сильний духом, сповнений рішучості. Чуйний, добродушний, співчутливий за будь-якої ситуації.

Безмежно любив котів.

Упертий і вмовить тебе, навіть після мільйонної відповіді «ні». Розташує до себе, розговорить будь-яку скромнягу. Його оригінальність ідей завжди підкорює. Змусить плакати від сміху, все переводить у гумор.

Неймовірно дбайливий, чуйний, не важливо де знаходитися, докладе зусиль, щоб полегшити й підтримати.

Шалено щедрий, робив приємності безкорисливо. Доброзичливий, чарівний, з приголомшливим смаком в одязі та парфумах. Колосальний знавець фільмів, музики, безлічі акторів та виконавців. Не було жодного дня чи вечора, щоб він не знав, що подивитися, і моменту без відмінного треку.

Дивовижний співрозмовник, манера оповідань дуже захоплює, неможливо не заслухатися. Кожна зустріч, дзвінок — феєрична подія, непередбачувано класний і вміє приємно, неймовірно здивувати. Насолоджується і живе по-справжньому, бравши від життя все…

Емоційний іноді, а насправді — надзвичайно милий, приємний, співпереживає, який розуміє, щирий, чутливий, вразливий

Неповторна людина — тепліше і світліше сонечка.

«Шкода, що не побачить донечку»

Близький друг Ілля Білоус додав, що Олексій мріяв про донечку:

— Олексій був життєрадісним, смішним, завжди приходив на допомогу, як друг він був дуже хорошим. Людина дуже хороша, добра, дуже любив дітей. Баскетбол був величезною частиною його життя, він прожив у ньому більшу частину свого життя, віддав всього себе спорту.

Хотів би я його бачити з сім'єю та з донькою, він дуже хотів доньку, і вона в нього буде, тільки шкода того, що він не побачив її…

«З перших тренувань із баскетболу було видно, що це лідер»

Перший тренер з баскетболу Роман Мелетич розповів, що Олексій був справжнім бійцем та лідером, він був як другий тренер.

Олексій Ханілевич у складі команди Полтавської області став чемпіоном України за своїм віком. Грав за баскетбольний клуб «Кремінь» у Вищій лізі. «Слоники» своїми виступами радували вболівальників у залі ДЮСШ №2 (зараз КДЮСШ ім. Кисельова).

— Займатися Олексій у секції баскетболу почав у першому класі, його з п'ятьма однокласниками привела вчитель фізичної культури 1 школи, де він навчався. Пам'ятаю той день — всі хлопці були, як на підбір: невеликого зросту, але дуже спритні. З перших тренувань було видно, що це — лідер. Його виділяла дисципліна, уважність та рішучість. Він був капітаном своєї команди 1997 року народження, хоча сам був на рік молодшим (1998 р.н.).

Відмінною рисою від усіх дітей було те, що він був за роками дуже самостійним і відповідальним і всім був авторитетом, як на майданчику, так і поза ним. Був як другий тренер. Ніколи не скаржився, якщо отримував дрібні травми у грі, було видно, що він справжній боєць, навіть коли на чемпіонаті України в Дніпропетровську зламав палець.

Терпів, й не говорив нічого. Це вже в лікарні ми дізналися, що перелом. Але після приїзду додому, на наступному тренуванні, він з гіпсом був у строю і займався! Хоча доводилося його стримувати, але було видно, що він не звертав увагу на це. Через днів 10 зняв гіпс сам і каже: «Та все вже зажило! Хочу вже нормально тренуватися!».

«Олексій був дуже пластичним та по спортивному з хитринкою»

Президент баскетбольного клубу «Кремінь» Віктор Кобзистий поділився спогадами про Олексія Ханілевича.

— Як гравець, Олексій був дуже пластичним, з м'якою рукою та по-спортивному з хитринкою. У колективі взагалі був дуже позитивним. Він взагалі позитивна людина. Якщо на Антона Постіла, Данила Хаблакова або Олега Станішевського можна було підвищити голос, або виразити емоції, щоб змусити їх працювати, то на нього не треба, він був максимально налаштованим — бійцем.

Про те, що Олексій служить у Збройних Силах, я знав. Ми йому запропонували продовжити грати за «Кремінь». Він тоді закінчував навчання в технікумі Остроградського й сказав, що він більше потрібен армії, ніж баскетболу. У баскетбол планував повернутися після.