У бібліотеці кременчужанам розповіли про педагога Макаренка до 135-річниці з його дня народження

13 березня відзначали 135-річниця з дня народження відомого українського педагога і літератора Антона Макаренка.

З цієї нагоди у відділі обслуговування дітей бібліотеки на вулиці Європейській для користувачів провели літературну мандрівку «Ідеї. Долі. Імена: Антон Макаренко». У ході заходу присутні познайомилися із цікавими фактами з біографії видатного педагога та подивилися документальний фільм про музей А.С. Макаренка.

Молодший науковий співробітник музею А.С. Макаренка Валентина Капленко розповіла присутнім про період життя педагога у Крюкові-на-Дніпрі, який сьогодні є частиною Кременчука, та продемонструвала деякі предмети, якими він колись користувався.

Дуже сподобався усім присутнім фотоапарат ФЕД, який виготовили вихованці Антона Макаренка. Наприкінці заходу присутні переглянули книжкову виставку «Антон Макаренко: педагогіка довжиною у життя», на якій представлені відомі усій світовій спільноті твори педагога, що знаходяться у фондах бібліотеки.

Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 року у місті Білопілля Сумської області. На початку XX століття він разом з родиною переїхав до міста Крюкова (нині – район Кременчука). Після закінчення Кременчуцького чотирикласного училища Макаренко пройшов педагогічні курси при ньому й обійняв посаду учителя Крюківського двокласного залізничного училища.

У 1917 році він отримав диплом учителя у Полтавському учительському інституті, який закінчив із золотою медаллю. Уся кар'єра Антона Макаренка пов'язана з педагогічною діяльністю, він був інспектором, завідувачем училища у Полтаві. Але найбільшого успіху він досяг після 1920 року, коли започаткував дитячу трудову колонію.

3 вересня 1920 року був призначений керівником трудової колонії для малолітніх правопорушників і безпритульних у селі Ковалівка під Полтавою. З 1927 року педагог поєднував роботу в колонії з організацією дитячої трудової комуни ім. Дзержинського у передмісті Харкова.

У 1935-1937 році працював у Києві заступником начальника відділу трудових колоній Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР. У 1936 році за сумісництвом керував колонією для неповнолітніх у Броварах під Києвом. З 1937 року жив у Москві, займаючись літературною і суспільно-педагогічною діяльністю.

Антон Семенович залишив педагогічну спадщину – понад 150 творів (романи, повісті, оповідання, п'єси, сценарії, науково-публіцистичні статті). Увійшов у класику сучасної педагогіки як новатор інтенсивної педагогіки, один із засновників теорії та методики колективного виховання. Найліпший шлях до виховання вбачав у створенні таких умов, коли вихованці є водночас і вихователями, тому виховував через роботу і прагнення колективу. Виступав проти надмірності виховательського персоналу, який сковує можливості участі самих учнів у виховному процесі, тобто не дає їм змоги бути не тільки об'єктом, але і суб'єктом виховання.

Згідно з позицією ЮНЕСКО, Антон Макаренко належить до четвірки педагогів, які визначили спосіб педагогічного мислення у XX столітті.