11 березня зупинилося серце військового з Кременчуччини Юрія Ткаченка. Спогадами про неймовірно люблячого та незламного друга поділилася родина художників Дмитренко. Анжела Дмитренко розповіла «Кременчуцькому Телеграфу», що Юрій був найближчим другом її чоловіка Михайла.
Юрій Ткаченко (06.05.1985 р.н.) народився та виріс у селі Погреби за 25 км від Кременчука.
- Навчався у 1 загальноосвітній школі с. Погреби в одному класі з Михайлом Дмитренком, моїм чоловіком. З того часу вони знайомі, проте по-справжньому зблизилися у віці 16 років та дружили до загибелі Юрія.
Строкову службу Юрій проходив у Криму у військах спеціального призначення, а після цього навчався у Національній академії внутрішніх справ у Києві. Багато років він працював у службі охорони ТРК «Європа» в Кременчуці. Напевно, багато хто пам'ятає його з тих часів як строгу, та одночасно веселу людину. У Юріка (як ми звикли його називати) з дитинства був «позивний», який, якщо не помиляюся, він сам собі і вигадав - «Юрка-Барон», поєднуючи в ньому і гумор, і авторитет. Такий він був. І був по-справжньому надійним для своєї сім'ї та друзів. Він був теплим та гостинним, любив зібрати близьких за спільним столом та нагодувати чимось смачним. Готувати, до речі, він дуже любив.
Можу сказати, що зустрічала мало таких люблячих онуків, синів та чоловіків, які так вміють цінувати та берегти.
З перших днів війни Юрік ходив до військкомату, прагнув потрапити до тероборони, але тоді не зміг. У серпні 2022 року Юра був призваний на службу.
Ми ніколи не задавали зайвих запитань, але я знаю, що він проходив навчання та підготовку. Потім вони опинилися на передовій, у селищі під Бахмутом. Їх переписки з моїм чоловіком були завжди стриманими, але змістовними. Для нас головне було знати, що він живий і донести, що ми його любимо.
Сьогодні у нас горе, якого ми не знали раніше. Ми віримо, що наш Юрка-Барон став ангелом з великими крилами, які оберігають усю Україну.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.