Кременчук попрощався з кремезним воїном Віталієм Капліним «Туром»

Сьогодні, 17 березня, у Кременчуці в Палаці культури попрощалися з військовим Віталієм Капліним, другом «Туром». Військовий загинув 12 березня в районі села Площанка Донецької області.

Попрощатися з Віталієм прийшли, рідні, побратими, друзі та представники міської влади.

Народився Віталій Каплін 19 січня 1981 року у Кременчуці. Тривалий час тут працював, був відомим у Кременчуці. Віталій у 2020 році приєднався до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», у квітні був призваний на військову службу під час мобілізації та був старшим солдатом, старшим стрільцем військової частини А 4123. Залишились дружина, син та мама.

Побратими Віталія розповіли, що він був міцної статури, й зустрів своє кохання у Правому секторі. 

- Віталія знав з Правого сектору. Повернувся із перших подій на сході. Він не міг жити спокійним життям й шукав де реалізувати свої ініціативи, які пов’язані із націоналістичними  поглядами. Він звернувся до Правого сектору, а я, як заступник керівника обласної організації, зв’язався із ним телефоном. Віталій задавав багато запитань. Цікавився нюансами, планами, програмами. Він долучився до лав «Правого сектора», але згодом зрозумів, що політична діяльність не його, тож вступив в ДУК «Правий сектор». Там люди, які безпосередньо з 2014 року воюють та займаються військовими справами, - розповів Олександр Топко, заступник голови обласного осередку «Правий сектор» Полтавщина.

Олександр зауважив, що саме в партії він зустрів своє кохання Ірину, згодом у них народився син.

- Вони були дуже щасливі. Від неї довгий час приховували інформацію, що він безпосередньо бере участь у бойових діях, що він на базі. Берегли її бо вона дуже складно народжувала.

Віталій був рідновіром... У його випадку боги забирають найкращих. Цього разу жереб пав на нього. Боги принесли в жертву за нашу свободу і незалежність, - додав побратим.

Посестра медик Віталія Капліна «Голка» сказала, що до останнього не вірила в його смерть:

- Знала Віталія з першого дня повномасштабної війни, коли прийшла в ДУК. Він був лікуванні, а мені довелось надавати допомогу після поранення. Спілкувались майже до останнього дня, зв’язувались буквально за три дні до смерті. Він справжній патріот – це величезна втрата і для ДУКу, і для України, і для нас всіх. Дуже тяжко, це не передати словами…

У нього такі плани були.. Нещодавно народився син, й мріяв про донечку.

Віталій був специфічним. Він же не християнин, і не католик, а – язичник. Виходячи зі своєї віри брав позивний – «Тур». Справжній тур. Ми бачились з ним перед тим, як вони виходили на позиції. Кремезний чолов’яга, з вічною посмішкою, з чубом на одне око.

Страшно, коли його привезли. Сподівалися до останнього, що його встигли дістати… Він підірвався на міні під час бойових дій. Була травматична ампутація обох кінцівок, не встигли надати допомогу: велика крововтрата, больовий шок. Тоді загинуло 7 хлопців, наймолодшому - 23. Сьогодні теж прощаються.

Під дощем містяни тримаючи синьо-жовті та червоно-чорні прапори утворили живий коридор. Схилившись на одне коліно кременчужани віддали шану захиснику України. Автоколона одразу вирушила до Свіштовського цвинтаря, де поховали Віталія Капліна поруч з іншими захисниками України, які віддали життя в боротьбі за незалежність.