«Перед фіналом плей-оф хреститимуся», — хокеїст «Кременчука» Артем Гніденко

Центрфорвард «Кременчука» Артем Гніденко — унікальний хокеїст у нашому чемпіонаті. Цього сезону 43-річний ексгравець збірної України та 7-разовий чемпіон країни повернувся до хокею після п'ятирічної паузи, набрав 20 (6+14) очок у 26 матчах та допоміг своєму клубу вийти у фінал плей-оф, де збирається увійти в історію і на пару з партнером Денисом Ісаєнком виграти «золото» у чотирьох різних командах України! Інтерв'ю з Артемом записало видання Sport.ua. 

— Артем Гніденко — семиразовий чемпіон України у складах київських «Беркуту», «Сокола» та «Компаньйона»! Яку мотивацію знаходите для себе перед стартом цьогорічного фіналу плей-оф?

— Грати у хокей і виграти чемпіонат у 43 роки — це дорогого варте! Тим паче у моїй ситуації, коли я повернувся у сезоні-2022/23 до активної ігрової кар'єри після п'ятирічного антракту! Абсолютно без підготовки та тренувань у цій тривалій паузі.

Крім того, маю унікальну можливість стати в один ряд із нинішнім тренером херсонського «Дніпра» Олександром Бобкіним, який ставав чемпіоном України у складах чотирьох різних клубів: «Беркуті», «Соколі», АТЕКу та «Донбасі»!

— А ще разом із партнером-ветераном Денисом Ісаєнком ви крокуєте стопами свого експартнера зі збірної України та земляка Віталія Литвиненка, який у 2014 році разом з вами у складі «Компаньйона» виграв чемпіонство за два дні до свого 44-річчя і навіть закинув шайбу у вирішальному фіналі!

— О, Віталію Івановичу — це легенда! Грати з ним в одній команді було справжньою насолодою. Мені здається, Литвиненко до 45 років точно грав і був найкращим у своїй команді! Здоров'я — вагон!

— То може замахнетесь на його досягнення і пограєте ще сезон-другий?

— Поживемо — побачимо. Якщо Божечко дасть, чому ні? Було б круто ще пограти на очах своєї сім'ї та дітей.

— Вас син теж займається хокеєм? 

— Вже ні. Дмитру 17 років і він зробив ставку на навчання. Не беруся загадувати, але може й повернеться до хокею через деякий час, як тато (посміхається). А 11-річна донька Анна-Ніколь у мене займається балетом, але теж стежить за виступами батька і чекає на золоту медальку в домашню колекцію.

— Із вашої чемпіонської амуніції щось залишилося до цих днів?

— Багато чого. Я вибагливий до речей та форми спортсмен. З часів «Компаньйона» у мене не лише збереглися хокейні труси, рукавички та щитки, а я в них досі граю! Щоправда, у старих рукавичках долоні вже протерлися, тож зараз у нових виступаю (посміхається). Взагалі, ті старші гравці — форму рідко змінюють, тому що до нової важко звикати, особливо на передсезонці. Зазвичай після сезону міняю тільки ковзани та рукавички, а все інше — це старе екіпірування.

— Що думаєте про найближчий фінал №1 із «Соколом» 23 березня?

— Хто менше помилиться, той переможе. Не думаю, що варто брати до уваги перевагу «Кременчука» у регулярному чемпіонаті в особистих зустрічах (5-1). Плей-оф — це інший турнір та інший стан людини! Можна сказати, шматок нового життя! Дуже радий, що мені надалася можливість ще раз побувати в цьому куражному стані.

— У чому сила «Сокола»?

— Загроза може виходити від кожного гравця киян та кожної п'ятірки. Намагатимемося не підпускати суперника до своїх воріт і працюватимемо над мінімізацією їхніх кидків по наших воротах.

— Яким позитивним досвідом чи прикметами скористаєтеся, щоб цей плей-оф пройшов для вас успішно?

— Я віруюча людина, тому за звичкою хреститимуся! Також зі мною буде божественна іконка, яку я все життя беру із собою на ігри та поїздки. Сім чемпіонатів уже виграв, дасть Бог, прийде й восьмий титул!