Поховали військового у селі Кіндрівка Кременчуцького району
Сьогодні, 28 березня, у Палаці культури Кременчука попрощалися з військовим Володимиром Школярем. Захисник України загинув 19 березня на Луганщині в районі населеного пункту Кремінна, під час виконання бойового завдання, кілька днів не доживши до 32-го дня народження.
Прощання з військовим відбулося у Палаці культури. До домовини, огорнутої синьо-жовтим стягом, друзі, однокласники та знайомі несли квіти, щоб віддати шану полеглому Герою.
Володимир В'ячеславович Школяр народився 25 березня 1991 року у Світловодську Кіровоградській області. Закінчив школу у Власівці. Тривалий час жив і працював в Олександрії Кіровоградської області. По закінченні працював охоронцем, згодом - різноробочим на підприємстві ТОВ "Королівський смак".
У Кременчуцькому районі працював майстром з ремонту квартир та будинків. Був будівельником за спеціальністю.
Володимир Школяр захищав нашу державу від російської ворожої агресії з грудня 2022 року. Був солдатом, навідником 2 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А-0281.
— Навіть погода сьогодні плаче... В останню путь сьогодні проводжаємо десантника солдата Володимира Школяра. Коли почалася повномасштабна війна Володимир пішов до РТЦК Олександрії, там був зареєстрований. Був призваний в одну із наших десантно-штурмових бригад. Він тривалий час займався спортом — кунг-фу, східними єдиноборствами, тож був зарахований десантником. Тривалий час воював помічником гранатометника. Перед цим пройшов курси із перепідготовки у навчальному центрі десантно-штурмового підрозділу.
19 березня Володимир загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кремінна Луганської області. Він отримав поранення несумісні із життям. Уламкові поранення верхньої частини тулуба. Мати Тетяна не змогла приїхати до Кременчука — погано почувається, вона зустрічатиме сина у селі Кіндрівка, на обійсті, де з ним прощатимуться.
Мати сповіщення про смерть отримала на робочому місці. На сповіщенні так і написала: «Отримала в День народження сина», — розповів військовий з позивним «Художник».
Перша вчителька Володимира Алла Федорівна Макаренко розповіла, що називала його Вовчиком.
— Говорити про цю людину у цей день складно, адже завжди його називала Вовчиком. Мій Вовчик… Сьогодні у трагічний день хочу висловити співчуття мамі, близьким, рідним, — говорить Алла Федорівна Макаренко.
Вчителька прочитала вірш, який присвятила загиблому воїну:
«Війна змінила все — всіх об’єднала,
З колишніх пустотливих школярів Ви стали воїнами, захисниками.
Пішли на фронт, щоб зупинити ворогів,
Ви віддаєте все, щоб ми жили щасливо.
Щоб ми не чули вибухів, сирен, дітей ростили, будували школи,
Ще кращі, аніж дотепер.
Володимире, Володю, твій подвиг будемо пам’ятати!
Вклоняємось низько до Землі».
Закінчив Володимир власівський ліцей №8. Однокласниця Марина розповіла, що він був доброзичливим, веселим, усміхненим, товариським та надійним другом.
— Приїхали підтримати рідних, близьких, попрощатися із Володимиром. Біль, втрата для рідних. Вова назавжди в наших серцях. Дуже багато випадків було у нас та пригадую лише приємне. Тямучий чоловік, людяний, завжди відгукувався. Знала, що на війні. Виставляв багато фото в соцмережах. Сподівались, що повернеться і все буде добре, — розповіла жінка.
В останню путь Володимира Школяра провели, схилившись на коліно. Далі автоколона під гул сирен вирушила до села Кіндрівка, Кременчуцького району, де на нього чекала мама.