Сьогодні, 11 квітня, у Кременчуці попрощалися з 37-річним солдатом Антоном Липовим, який мав позивний «Чарний». Чоловік загинув 29 березня 2023 року поблизу смт Білогорівка Луганської області під час виконання бойового завдання.
Проживав Антон на Ревівці, там мав купу знайомих та друзів. Працював як у рідному місті, так і закордоном, але останні роки був у Кременчуці. За словами Марини, дружини Антона, він дуже полюбляв риболовлю і нашу річку Дніпро, це завжди було місцем відпочинку.
Після початку повномасштабної війни в Україні, 25 лютого 2022 року чоловік пішов до військкомату, там йому сказали, що поки не потрібен. Тоді він вступив до ДФТГ №13, а коли організація була під загрозою розформування, Антон вирішив йти служити в ЗСУ. Так 9 листопада 2022 року Антона Липова відправили на навчання у Житомир, а згодом перевели до Луганської області, там служив у 81 ОАеМБр, в/ч 2120.
Дружина не хотіла, аби Антон йшов воювати, але він пішов зі словами: «Я хочу бути для своїх дітей героєм та гарним прикладом». Казав, що закінчиться війна – і він повернеться та все буде добре, йшов з позитивом.
До речі, місцеві церква та садочок збирали та передавали через Антона необхідні речі та смаколики воїнам на передову.
Антон з Мариною одружилися нещодавно. Його відпустили у відпустку, він одружився та поїхав на службу, а через 4 дні, як він поїхав, народилась донька. Зараз дівчинці вже півтора місяця. На жаль, Антон бачив її з самого народження лише на фотографіях.
Прощання відбулося у Палаці культури, де кременчужани вишикувалися у чергу, щоб віддати шану полеглому військовому. Попрощатись з Антоном Липовим прийшло чимало людей. Серед них друзі, колишні колеги, сусіди, родичі та побратими із громадського формування «Соколи Полтавщини» (колишнє ДФТГ №13, де навчався і служив загиблий).
Усі згадують Антона завжди усміхненим. Навіть коли були якісь проблеми та було важко, чоловік завжди посміхався.
Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Героя на Новоміському кладовищі, що на Ревівці. У Антона Липова залишились мати, двоє синів від першого шлюбу, дружина та зовсім маленька донечка.
На пам'ять про Антона Липова Тетяна Черненко написала вірш:
Это случилось, прости, дорогая!
Не от любви – от обстрела сгораю...
Тело к земле, а душа к небесам,
Боль заглушают родных голоса.
Маме шепчу, родная, живи!
Гибнут сыны во время войны.
Радуйся внукам и внучку люби,
Я умоляю, родная, живи!
Поле покрыто кровавой росой,
Ветер подул, повеял грозой.
Холодно стало, солнца не видно.
Рано еще, вот что обидно...
Гарью запахло, рассеялся дым,
Рядом со мной лежит побратим.
Хочется жить, но это конец...
Живьем догораю, уже я мертвец!
Вдруг стало легко, и боль отошла,
И этот злой мир покидает душа.
Вокруг тишина и вечный покой,
Не слышен сирен пронзительный вой.
Вырастет дочка, окрепнут сыны,
И про меня будут сниться им сны.
Прости, дорогая, это случилось.
Война нас навек с тобой разлучила!
Вічна пам'ять Герою!
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.