«Так і не потримав доньку на ручках»: Кременчук попрощався з Антоном Липовим, який загинув на Луганщині

11.04.2023, 19:28 Переглядів: 10 269

Загинув під час виконання бойового завдання

Сьогодні, 11 квітня, у Кременчуці попрощалися з 37-річним солдатом Антоном Липовим, який мав позивний «Чарний». Чоловік загинув 29 березня 2023 року поблизу смт Білогорівка Луганської області під час виконання бойового завдання.

Проживав Антон на Ревівці, там мав купу знайомих та друзів. Працював як у рідному місті, так і закордоном, але останні роки був у Кременчуці. За словами Марини, дружини Антона, він дуже полюбляв риболовлю і нашу річку Дніпро, це завжди було місцем відпочинку.

Захоплювався рибалкою, часто ходили на природу, відпочивали, він завжди з рибкою був, – говорить Марина.

Після початку повномасштабної війни в Україні, 25 лютого 2022 року чоловік пішов до військкомату, там йому сказали, що поки не потрібен. Тоді він вступив до ДФТГ №13, а коли організація була під загрозою розформування, Антон вирішив йти служити в ЗСУ. Так 9 листопада 2022 року Антона Липова відправили на навчання у Житомир, а згодом перевели до Луганської області, там служив у 81 ОАеМБр, в/ч 2120. 

Дружина не хотіла, аби Антон йшов воювати, але він пішов зі словами: «Я хочу бути для своїх дітей героєм та гарним прикладом». Казав, що закінчиться війна – і він повернеться та все буде добре, йшов з позитивом.

– Дуже не хотіла, щоб він йшов, але змирилась, оскільки вірила і знала, що він повернеться, налаштовувала і його на хороше, – розповіла Марина.

До речі, місцеві церква та садочок збирали та передавали через Антона необхідні речі та смаколики воїнам на передову.

Антон з Мариною одружилися нещодавно. Його відпустили у відпустку, він одружився та поїхав на службу, а через 4 дні, як він поїхав, народилась донька. Зараз дівчинці вже півтора місяця. На жаль, Антон бачив її з самого народження лише на фотографіях.

– Так і не потримав доньку на ручках, – говорить Марина Попова.

Прощання відбулося у Палаці культури, де кременчужани вишикувалися у чергу, щоб віддати шану полеглому військовому. Попрощатись з Антоном Липовим прийшло чимало людей. Серед них друзі, колишні колеги, сусіди, родичі та побратими із громадського формування «Соколи Полтавщини» (колишнє ДФТГ №13, де навчався і служив загиблий).

Коли росія вдерлась в Україну, тоді було масове підняття для охорони, для оборони. Ми організувалися в стихійне громадське формування. Стояли на блокпостах і патрулювали прилеглим районом. Потім нас організували у ДФТГ. У нас був свій навчальний полігон, ми там тренувалися, вчилися бойовому мистецтву. Антон пішов потім в ЗСУ. Проявив себе гідно, як і у нас. Кілька чоловік з нашої роти пішли в ЗСУ. Сьогодні хоронимо вже другого нашого товариша, бійця, друга, – розповів чоловік з позивним «Дід».
З дитинства знала Антона, ми з ним однолітки, живемо по сусідству. Веселий, чуйний, хороший хлопець. Новина про те, що Антон пішов воювати, була так само неочікувана, як і новина про його смерть. Дуже шкода, молодий, у нього залишились чудові діти. Це велика втрата для усіх, для його родичів та дітей у першу чергу. Дуже шкода, що молодий такий і загинув так рано, – розповіла Люба, сусідка Антона.
Антона я знаю близько трьох років, разом працювали, спокійним був, комунікабельним. Ми з ним на рибалку ходили, у нас були спільні інтереси. Поки він був на війні, ми спочатку спілкувались два рази на день, потім в Антона не було можливості виходити на зв’язок, тому – дуже рідко. Я завжди буду його пам’ятати, це людина, яка залишила в моїй пам’яті дуже багато хорошого, обов’язково пам’ятатиму, – розповів Іван.

Усі згадують Антона завжди усміхненим. Навіть коли були якісь проблеми та було важко, чоловік завжди посміхався.

– Весь час було з ним цікаво, він завжди позитивним був, завжди посміхався, як би важко не було, які б не були проблеми, завжди усміхнений. Ми минулого року надавали житло для переселенців, то дівчата також його таким запам’ятали, кажуть, не віриться зовсім... Тому що завжди як Антон приходив, була посмішка на всі 32 зуби, негатива взагалі не було, – розповіла Марина.

Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Героя на Новоміському кладовищі, що на Ревівці. У Антона Липова залишились мати, двоє синів від першого шлюбу, дружина та зовсім маленька донечка.

На пам'ять про Антона Липова Тетяна Черненко написала вірш:

Это случилось, прости, дорогая!

Не от любви – от обстрела сгораю...

Тело к земле, а душа к небесам,

Боль заглушают родных голоса.

Маме шепчу, родная, живи!

Гибнут сыны во время войны.

Радуйся внукам и внучку люби,

Я умоляю, родная, живи!

Поле покрыто кровавой росой,

Ветер подул, повеял грозой.

Холодно стало, солнца не видно.

Рано еще, вот что обидно...

Гарью запахло, рассеялся дым,

Рядом со мной лежит побратим.

Хочется жить, но это конец...

Живьем догораю, уже я мертвец! 

Вдруг стало легко, и боль отошла,

И этот злой мир покидает душа.

Вокруг тишина и вечный покой,

Не слышен сирен пронзительный вой.

Вырастет дочка, окрепнут сыны,

И про меня будут сниться им сны.

Прости, дорогая, это случилось.

Война нас навек с тобой разлучила!

Вічна пам'ять Герою!

Фото: Дарія Згура
Автор: Дарія Згура Фото: Дарія Згура
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх