Що класти у святковий кошик, як розговлятися, чи можна йти на цвинтар?

Воскресіння Христове – великий дарунок Господньої Любові для всіх людей, знак невідворотного торжества справедливості та перемоги добра над злом, утвердження віри й надії у серці кожного християнина. Це свято є символом перемоги життя над смертю, світла – над пітьмою, віри – над безнадією.

Цього року Великдень ми святкуємо цієї неділі, 16 квітня. Напередодні Світлого воскресіння Христового протоієрей Анатолій Куліш поспілкувався з «ДДС» та відповів на запитання, які ставили наші читачі.

«ДДС»: Що б ви хотіли сказати, які поради дати людям напередодні свята світлого Воскресіння Христового?

- Напередодні Воскресіння Христового хотілося б нагадати, з якої події ми взагалі звершуємо святкування. Адже у людей уже повністю змінилися акценти щодо вшанування цієї надзвичайної події. Сьогодні людство живе маркетинговими мірками, забуваючи про основу.

Великдень – то зовсім не про писанки та паски. Воскресіння Христове – то перш за все подія духовна, отже, мусить вшановуватися молитвою, нашою присутністю у храмі чи приєднанням до цієї молитви у форматі онлайн.

А ми, на жаль, готуючись до цього свята, усі сили покладаємо на те, аби «вимити вікна» чи «накрити стіл».

«ДДС»: Чого мають дотримуватись віряни перед Пасхою та на саме свято?

- У першу чергу – це достойна духовна підготовка, сповідь, причастя. Тобто те, що єднає людину з Богом. Адже, якщо ви не є практикуючим християнином – то і це свято проходить повз вас, оскільки усієї його глибини ви точно зрозуміти не зможете.

Усі традиції християнського святкування Великодня – то ті надбання, якими ми можемо похвалитися за час підготовки до цього свята – Великого посту.

А якщо цієї підготовки не було від слова «взагалі», то і Великдень у його першопочатковому розумінні теж, швидше за все, людина не зрозуміє.

«ДДС»: З Великоднем у народі пов'язано багато прикмет – починаючи з погоди та закінчуючи подіями. Чи варто у них вірити?

- Вірити варто у Бога. Прикмети – то лише народні спостереження. Але ми зараз бачимо, наскільки змінюється клімат, і ці прикмети також уже найчастіше не діють.

У день Великодня головне – пам’ятати, що нічого не має затьмарити радість вшанування цієї найвеличнішої події. А будь-яку погоду можна перемогти любов’ю та світлом своєї душі.

«ДДС»: Наведіть приклади найчастіших великодніх помилок, яких люди через незнання продовжують допускати.

- Таких багато. Передусім – це неусвідомлене вшанування цієї події.

На жаль, багато хто думає, що найголовніше, то – «аби батюшка «побризкав» кошичка», потім випити чарчину, закусити свяченим і, за хороших погодних умов, поїхати «на природу» (ну, або з друзями зібратися вдома і продовжити «святкування»).

Також починають з’являтися різні забобони, які переважають не лише вчення церкви, а й здоровий глузд.

«ДДС»: Зараз яйця фарбують у різні кольори, але ми знаємо, що в оригіналі великоднє яйце має бути червоним. Чи не є таке порушення гріхом?

- В оригіналі про це нічого не сказано, адже традиція фарбувати яйця прийшла до нас ще із дохристиянських часів (на території України перші писанки відповідають часу трипільської культури). Я особисто чув різні легенди, які говорили й лише про червоний колір, і про різні кольори. Це просто прекрасна традиція, яка не є каноном у церкві. Тож можете фарбувати в один колір, можете – у різні, можете робити писанки, крапанки чи шкрябанки. Головне – аби з любов’ю та гарним настроєм. Ще краще – сімейно чи родинно.

«ДДС»: Що має бути у традиційному кошику, який несуть для освячення у храм?

- Традиційно – це паска, писанка чи крашанка, ковбаса, сир, сіль, хрін. У жодному разі НЕ МОЖНА ставити будь-які напої (я вже не кажу про алкогольні)!

Найбільше мене, як практикуючого християнина, «коробить», коли ставлять у кошик вино, а потім кажуть, що «ним же причаститися треба». Таким чином люди просто фактично насміхаються над одним із семи таїнств церкви – причастям. Користі від такого ні для душі, ні для тіла не буде!

Якщо людина вважає, що таким чином вона якось наближується до Бога – то глибоко помиляється. А Великдень, як і будь-яке інше християнське свято, - саме для наближення до Творця, усвідомлення Його присутності у житті християнина.

«ДДС»: Чи варто вести на службу дітей? Як їх краще одягнути?

- Дітей на Богослужіння приводити треба, якщо вони вже у тому віці, коли можуть витримати молитву тривалістю майже в усю ніч.
Якщо ви маєте на увазі просто прийти й «кошичка покропити» - то це не служба, це просто освячення великодніх страв. Тож тут уже вирішуйте самі.

Одяг має бути максимально комфортним. Раніше люди, готуючись до Великодня, намагалися купити щось красиве на це величне свято. У час війни, в якій перебуває наша Україна, випраний чистий одяг, то вже чудово.

Головне – не те, у що ми одягнені, а з якими думками та емоціями йдемо до храму і зустрічаємо це найбільше християнське свято.

«ДДС»: О котрій годині найкраще приходити на службу?

- Найкраще – до опівночі (за умови, якщо не буде комендантської години). Якщо ж обставини не дозволяють, то якомога раніше. Якщо ви прокинулись, поснідали, а потім ідете святити паски, то вже можна і не йти. Найважливіше ви вже точно пропустили.

«ДДС»: Як правильно розговлятися?

- З молитвою, з подякою Богу за Його милосердя, за те, що дав можливість дожити до Великодня і з проханням дочекатися цього свята наступного року.

З’їсти спочатку свячених страв, а тоді вже снідати тим, що наготували. Святкові страви мають бути також із розумінням їх особливості, а не просто як «закуска під оковиту».

На жаль, усе більше людей «викладаються», стоячи біля плити, але так і не усвідомлюючи усієї ваги цієї найвеличнішої події.

«ДДС»: Чи можна хрестити дитину на великі свята, на Великдень, наприклад? Якщо ні, то чому? Тому що йде святкова служба чи є якась інша причина?

- Можна, якщо є невідкладні причини для цього. Якщо ж це можна відкласти – краще це робити іншого дня. Адже священник, який звершував богослужіння усю ніч, потім освячував страви (чекаючи, поки «християни» виспляться, а потім згадають, що треба ж і до храму сходити), до обіду теж стомлюється.

А тут ще й люди вирішили, що «треба ж дитину у велике свято охрестити, бо кажуть, що то добре». Тож наскільки якісною буде тоді молитва – велике питання.

Краще готуйтеся наступного дня або за кілька днів після. Настрій святковий ще буде, і священник, який устиг відпочити, буде радісним та усміхненим.

«ДДС»: Як правильно користуватися свяченою водою? Де її зберігати? Як вживати?

- Вживати свячену воду можна щодня натщесерце або коли хворієте. Свяченою водою можна окроплювати помешкання.

Зберігати її бажано біля ікон. У жодному разі не треба ставити туди, де зберігається алкоголь або якісь продукти.

Свячена вода – то святиня і місце, де вона зберігається, має бути достойним.

«ДДС»: Мої батьки, за традицією, багато років на Великдень ходять на цвинтар. Однак, коли я дізналася, що на великодньому тижні не можна згадувати померлих, була здивована. Чому цього робити не варто?

- Ну, тут просто є така традиція. І я наголошую на слові «традиція». І побутує вона у певних регіонах України (навіть не на усій території нашої держави). До церкви ця традиція ніякого стосунку не має. Адже у Бога мертвих немає, як вчить нас Святе письмо. А на Великдень це відчувається особливо, бо ж «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, хто в гробах, життя дарував». Тож якщо є така традиція у вашій родині – можете її дотримуватися чи не дотримуватися (тут уже вибір за вами). У будь-якому випадку жодного канону ви не порушуєте!

«ДДС»: Коли минулого року після Великодня вже минуло тижнів зо два, я вітав сусідку, яка часто ходить до церкви, словами: «Здрастуйте!», вона мене поправила, сказавши, що варто говорити: «Христос Воскрес!». Скільки днів потрібно вітати одне одного саме цими словами?

- Традиційно словами «Христос воскрес! Воістину воскрес!» вітаються аж до свята Вознесіння (воно вшановується через 40 днів після Великодня). Проте багато християнських спільнот вітаються так майже протягом усього року, оскільки подія воскресіння Христового – то основа християнської церкви.

«ДДС»: Нерідко одразу після Великодня я зустрічав церковну ходу, де люди з радісними обличчями несли ікони та полотнища на держаках із зображенням святих. Мені сказали, що це Хресна хода. А навіщо вона потрібна?

- Традиційно Хресна хода влаштовувалася на честь якоїсь події чи у випадку небезпеки. Також у поминальні дні є така традиція – після богослужіння у храмі йти з церкви на кладовище Хресною ходою, співаючи великодні піснеспіви. Адже суть поминання – не у пікніку на могилі померлого, а у молитві за спокій його душі. «Полотнища на держаках із зображенням святих» - то хоругви (українська транслітерація – «корогви»), які показують, що церква земна – то церква, що воює. І символізують вони саме ті військові знамена, які ця церква несе у боротьбі зі злом і темрявою.

Хресна хода – можливість для громади об’єднатися і показати людям, що церква завжди поруч.

«ДДС»: Багато людей, щоб змити із себе гріхи та хвороби, намагаються в чистий четвер викупатися до сходу сонця. Наскільки це правильно?

- Щоб змити із себе хвороби – треба йти в лікарню. Щоб змити із себе гріхи – треба йти до храму. А якщо прийняти душ чи ванну, то це мудро з точки зору щоденної гігієни. Крім чистоти тіла і приємного запаху від цього нічого ви більше не отримаєте.

Ну, може, ще власне заспокоєння (яке нічим не буде підкріплене), що «все, тепер я очистив свою душу». Але то – не факт.

«ДДС»: Навесні треба встигнути й прибратися, і город посадити, а ось на Великдень усі сидять, склавши руки, а час іде! Чи можна на це свято поратися на городі?

- Якщо для вас Великдень – то просто поїсти з друзями шашлик на природі, то можете робити, що вважаєте за потрібне. Оскільки до християнства ви маєте якесь власне збочене ставлення, і Великдень – точно поза вашим усвідомленням.

Знаєте, я сам родом із заходу України. Народився і виріс у сільській місцевості. Були там і городи, і велике господарство. І батьки працювали на роботах. Але нічого не робили ні у недільні, ні у святкові дні. Також у землю «не лізли» декілька днів до Великодня і фактично тиждень після нього. Але я не скажу, що ми щось не встигали, що щось у нас не достигало і т.д. Та й жили не гірше за людей у цьому регіоні.

А ще моя бабуся завжди казала, що у такі «святі дні», навіть коли «каміння з неба буде падати – робити нічого не можна».

Звісно, це не стосується справді нагальних справ (десь щось прорвало, перегоріло і т.п.). Тож тут вибір за вами.

«ДДС»: Які ще цікаві факти варто знати про відзначення цього великого свята?

- Свято Пасхи бере свій початок ще з часів Старого заповіту. Тоді це свято було пов’язано з виходом ізраїльського народу з єгипетського рабства. Фараон не хотів відпускати людей (адже фактично тоді б у єгиптян не було кому виконувати ту роботу, яку робили ізраїльтяни як раби), і Господь наслав покарання на весь єгипетський народ за непокору (ми це знаємо як «10 кар єгипетських»). І останнім покаранням було винищення усіх маленьких дітей чоловічої статі.

Проте ізраїльтяни були сповіщені про це і позначали свої домівки за допомогою знаку кров’ю на дверях. Ангел проходив повз і дітей у сім’ях ізраїльтян не зачепив. Тому і Пасха (з єврейської «Песах» - «проходження повз»).

У Новому Заповіті Ісус Христос теж визволив від смерті, адже вірою в Нього людина може здобути вічне життя. Тому Воскресіння Христове – то Пасха новозавітна.