«Стендап – це відвертий жанр»: зірковий комік з Кременчука завітав до Тірани з концертом

Днями українці, які тимчасово мешкають в Албанії, мали нагоду відвідати стендап-концерт фіналіста «Ліги сміху» та проєкту «Розсміши коміка», відомого кременчуцького гумориста Дмитра Зубова.

Захід пройшов 16 квітня у невеличкому приватному театрі, де на подвір'ї мешкають черепахи, у закутках буяють квіти, а гостям пропонують пригощатися напоями під співи цикад. Мабуть, це місце теж посприяло тій легкій та невимушеній атмосфері, яка панувала у залі під час концерту. 

Як зізнався Дмитро, це була одна з перших спроб зробити стендап українською для українців – і мусимо визнати, що вона вийшла напрочуд вдалою. За словами глядачів, протягом двох годин вони відчували себе як вдома – а від сміху просто боліли вилиці! Дмитро не лише представив кілька відомих мініатюр, а й показав себе справжнім майстром імпровізації. Авдиторія радо підхоплювала жарти, додаючи їм нових сенсів, і складалося враження, що це не концерт, а просто весела зустріч давніх друзів.

А ще артист провів благодійний аукціон: охочі могли купити брелок, зроблений з динамічної броні танку окупантів, знищеного під Ізюмом. У результаті запеклої боротьби два таких сувеніри знайшли своїх власників, а понад 200 євро були відправлені на покупку тепловізора для кулеметника 5 взводу 10 роти 71-ї Єгерської десантно-штурмової бригади на Авдіївський напрямок.

Після концерту ми трохи поспілкувалися з артистом.

- Дмитро, як виникла ідея зробити концерт в Тірані, і чи виправдав він ваші очікування?

- Ідея зробити концерт в Тірані виникла у моїх друзів зі спільноти «StandUp Європа». Коли вони мені запропонували долучитися, я з великим задоволенням погодився. Чесно кажучи, від концерту в Албанії багато не очікував, ставився до нього як до експерименту, і цей експеримент видав чудовий результат. Прийшло доволі багато людей, і всі глядачі були дуже добре налаштовані на концерт. Окремо хотів відмітити кременчужан, які прийшли на мій концерт, я був дуже щасливий бачити своїх земляків за багато тисяч кілометрів від рідного міста. Це був неймовірний обмін енергією. Я дуже радий, що зміг подарувати стільки позитивних емоцій українцям, це неймовірні відчуття. Вдячний всім, хто був причетний до мого концерту, а також вдячний неймовірним глядачам, які були в той вечір разом зі мною. 

- Плануєте відвідати інші країни?

- Так, зараз я активно виступаю українською, крім Албанії вже встиг виступити для українців в Амстердамі (Нідерланди) та в Аліканте (Іспанія). У травні вже підтвердився концерт у Відні (Австрія). У планах об’їздити якомога більше міст та країн, де зараз вимушені жити українці, щоб в цей непростий для всіх час підняти їм настрій та, звісно, зібрати кошти на підтримку ЗСУ.

- Протягом усієї кар'єри ви виступали здебільшого російською мовою. Чи важко було перейти на українську? 

- Чесно кажучи, я і зараз інколи продовжую виступати російською, є багато людей, які підтримують Україну, але розуміють тільки російську, тому для таких людей я виступаю на тій мові, яка їм зрозуміла. А що стосується мого переходу на українську в плані творчості, то скажу, що це було зробити набагато легше, ніж я очікував. Все ж таки я вчився в українській школі та університеті, тож знання мови були давно закладені на рівні підсвідомості, а коли прийшов час, я наче просто дістав ті знання, що вже давно мав. Трішки практики, і все готово.

- Як змінилося ваше життя після початку повномасштабного вторгнення?

- Життя, як і у мільйонів українців, змінилось докорінно. Ці зміни стосуються абсолютно усіх аспектів мого життя. Єдине, що залишається незмінним, це підтримка моєї сім‘ї, це має для мене велике значення, це те, що мотивує діяти, дуже вдячний за це своїм дівчатам, я їх дуже люблю. Вони допомагають мені залишатися оптимістом і робити те, що в моїх силах задля нашої перемоги.

- Чи є якісь творчі плани на майбутнє, нові ідеї?

- Зараз в планах організувати свій сольний тур Європою, буду намагатись якомога швидше і якісніше реалізувати цю ідею.

- Що хотіли б побажати кременчужанам?

- Кременчужанам, як і всім українцям, хочу побажати тільки одного: мирного неба та скорішої перемоги! Ми не обирали цих обставин, але ми можемо обирати, як нам в них жити, а жити вкрай необхідно, не існувати, а саме жити, радіти життю і мріяти, усім ворогам на зло. Не можна втрачати надії, не можна опускати рук. Разом до перемоги! Слава Україні!