Діамантова сім’я: секрет сімейного щастя Балацьких — у великому коханні

Кохання з дитинства

Історія кохання цього подружжя почалася багато років тому. Григорій та Катерина — земляки. Вони росли в одному селі — Колибабинці, що на Вінниччині, та жили на одній вулиці, тому знайомі були з самого дитинства.

Народжені на початку 40-х років, вони — діти війни, про Велику Вітчизняну знали із розповідей батьків, які на собі випробували всі труднощі того страшного часу.

Роки минали, діти росли, симпатизували один одному. З ранньої юності Катерина мала теплі почуття до Григорія, а коли хлопець у 1961 році поїхав працювати на будівництво до Кременчука, вона його чекала.

На той час дівчина вже працювала у сільській раді секретарем, а Григорій писав до коханої листи, щоб вона у жодному разі не виходила заміж, а чекала його повернення.

Через рік він повернувся до рідного села і прийшов свататися.

Відгуляли скромне весілля і поїхали разом до Кременчука. Тут молодому подружжю дали кімнату у малосімейці, і почалося нове цікаве життя.

Почуття через все життя

Основу всіх сімейних відносин становить кохання. Тримаються ж ці стосунки на прихильності, взаємному розумінні та довірі, а також підтримці та повазі один до одного. Про це розповідає Григорій Григорович. А ще він продовжує говорити своїй дружині слова кохання та подяки, не соромлячись почуттів.

Катерина Андріївна хворіє з 2012 року. Після інсульту протягом трьох років вона ще якось рухалася, а після 2015 року зовсім злягла. І увесь цей час чоловік знаходиться поруч, не відходячи, а ні на хвилину.

Разом подружжя виростило двох красунь-донечок, якими дуже пишаються. Перша — Ірина, народилася у 1966 році, друга — Наталія, у 1972-му. Обидві здобули вищу освіту, вийшли заміж, мають чоловіків і синів.

Доньки дуже допомагають батькам і завжди заходять у гості. Але Григорій Григорович хоч і не відмовляється від допомоги, доглядає дружину сам.

Дивишся на них і розумієш: що ось воно — справжнє кохання. Через роки, через труднощі, через хвороби. Воно у догляді й у тій ніжності, яку проявляє чоловік до своєї дружини.

Заслужений будівник

На жаль, Катерина Андріївна через хворобу не розмовляє, тому ми спілкувалися з Григорієм Григоровичем. Він розповідав про сімейне життя і дозвілля, про роботу.

Голова сім’ї з самої юності працював будівельником. Коли приїхав до Кременчука, одразу прийшов у «Житлобуд», якому віддав 40 років трудового життя.

За цей час разом із іншими хлопцями з бригади вони побудували лікарні, палац культури, політехнічний інститут, водолікарню, дитячі садочки, житлові будівлі.

Професійний будівельник Балацький за роки роботи отримав багато грамот та подяк. Але найкращою відзнакою своєї праці вважає квартиру, яку йому дали на підприємстві за успішну працю.

Крім основної зайнятості у «Житлобуді» чоловік виконував державні обов’язки. Він неодноразово був представником виборчої комісії і, як сам каже, «пережив» усіх мерів міста того часу.

Маючи гарний почерк, він записував усі скарги та прохання населення, які потім передавав керівникам для виконання.

Ще Григорій Григорович був народним засідателем і дуже справедливо ставився до кожної справи, яку розглядали в суді.

Також наш земляк займався переписом населення. У 1970, 1979 і 1989 роках він виходив на дільниці, щоб записати, хто мешкає за тою чи іншою адресою.

За цю діяльність чоловік був удостоєний Подяки Ради міністрів України та грошової премії.

Після виходу на пенсію він продовжив працювати. Ще 12 років був начальником охорони у податковій інспекції.

Майстриня борщів

Катерина Андріївна теж усе життя працювала на одному місці. Рівно 38 років вона була касиром в аптеці № 93, звідки і на пенсію вийшла.

Але не тільки за професійність та щиру душу цінували жінку. Вона була такою майстринею куховарства, що стравами, які вона готувала, об’їдалися всі без винятку.

Яке б свято не було, головним шеф-поваром була Катерина. Всі страви, чи то салати, м’ясні страви чи десерти, були дуже смачні. А особливо жінці вдавалися борщ і холодець!

Так і жили. Один одного кохали, дітей дуже любили. В кіно завжди всі разом ходили, книжки разом читали. Їх, до речі, у Балацьких дуже багато. Книжні шафи заповнені різними авторами. Також на стіні висить портрет Володимира Висоцького — голова сім’ї дуже поважає його творчість.

Листаючи сторінки сімейного фотоальбому, чоловік безпомилково називає повні імена і роки народження усіх, хто зображений на фото. В альбомі багато фотографій 1915 року, 30-х років.

Наш співрозмовник з великою гордістю показує фото і називає імена своїх пращурів. Окремо він розповідає про рідного дядю Анатолія Пилиповича Попіка (Громова), який був військовим і дожив до 100 років. Він дуже допомагав матері Григорія Григоровича і був справжньою гордістю сім’ї…

Секрет сімейного щастя

Зараз голови Григорія Григоровича і Катерини Андріївни вкрила сивина і на обличчях уже не приховати зморшок, але колись ці двоє закоханих дали обіцянку один одному бути завжди разом і не розлучатися, попри життєві перепони. І вони виконали її сповна. Ніщо не змогло їх розлучити упродовж 61 року, прожитого разом. А їхні стосунки стали взірцем для загального наслідування, адже вони настільки зміцнилися, що вже ніщо й ніхто їх не розірве.

«У чому ж секрет сімейного щастя?» — запитали ми у Григорія Григоровича. І він відповів: «У великому коханні!»

Так і є. Сімейні відносини зміцнюються не лише при спільному житті та вихованні дітей, а й при спільному проводженні вільного часу.

Загальні цілі, традиції також зближають членів сім'ї, і якщо вони чуйно ставляться до бажань, потреб і захоплень один одного, відкрито виявляють свою любов і почуття, такі сімейні стосунки продовжуються багато років.

Від усієї редакції «ДДС» ми бажаємо подружжю Балацьких міцного здоров’я та довгих років спільного життя!