Сьогодні, 16 червня, у Кременчуці провели в останню путь захисника України Вадима Китаєва, який загинув у Донецької області. Прощання відбулося у Палаці культури. Віддати шану військовому прийшли рідні, близькі, представники міської влади та побратими. Біля домовини у формі корабля з символом Ідея нації, огорнутий синьо-жовтий стяг України. Над тілом Вадима схилили голови згорьовані батьки, дружина.
Вадим В’ячеславович Китаєв народився 20 листопада 1980 року у Кременчуці. Навчався у кременчуцькій гімназії № 16. Працював на різних підприємствах міста. Військову службу проходив солдатом-гранатометником у батальйоні спеціального призначення бригади «Азов».
Колеги Вадима розповіли, що він працював на складі. За їх словами, Вадим був дуже добрим, завжди приходив на допомогу.
З перших днів повномасштабної російсько-української війни Вадим став добровольцем добровольчого формування № 3. Колишній командир взводу Сергій Каменник ледь стримуючи сльози згадував про Вадима лише хороші слова.
Вадим Китаєв служив у батальйоні спеціального призначення бригади «Азов», тож і чин прощання відбувався по-особливому.
Кременчужанин захоплювався спортом й мав хорошу підготовку, тому потрапив до спецзагону Нацгвардії «Азов».
— Вадим багато на яких підприємствах працював. Дуже любив займатися спортом: велоспортом та альпінізмом. З початком бойових дій, він вступив до Добровольчого формування територіальних громад, де отримав ази військової підготовки.
Вони виконували бойове завдання. Після повернення, як це часто буває, були обстріляні ворогом і наш Вадим загинув. Це сталося у Запорізькій області у населеному пункті Мала Токмачка… Він був справжнім розвідником і не дарма мав позивний «Гном» — був маленький і спритний… Світла пам’ять нашому Герою! — розповів військовий з позивним Художник.
У холі МПК побратими зачитали молитву Українського націоналіста:
«Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріюмфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо ти — все життя моє, бо Ти — все моє щастя».
Схилившись на коліно, кременчужани утворили живий коридор та віддали шану загиблому захиснику України. Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.