Спортивні ювілеї Кременчука у 2023 році

Працівники Кременчуцького краєзнавчого музею підготували невеличку віртуальну виставку з музейних фондів, присвячену спортивним ювілеям Кременчука.

105 років тому, в травні 1918 р., був створений спортивний гурток «Металіст» при клубі в Народній аудиторії, яка знаходилася навпроти католицького костьолу. Зараз на цьому місці Приватне акціонерне товариство Кременчуцька виробничо-торговельна фірма «Кремтекс». В музеї зберігаються фото та листівки цієї будівлі, завдяки яким ми маємо уявлення про вигляд нашого міста першої чверті XX століття. На жаль, будівля цього культурного закладу була зруйнована під час Другої світової війни.

У місті при клубах, де головним завданням було соціальне виховання, створювали спортивні гуртки. Керівниками першого молодіжного гуртка Кременчука були К.Непомняща та М.Козлов. Пощастило, що на звороті світлини ми маємо змогу прочитати прізвища перших спортсменів Кременчука. Так, до гуртка металістів входили: Дземедовіч Іван, Полоцький Йосип, Дерев’янко Микола, Розенфельд, Каневський Йосип, Прядко Іван, Умеренко Явдоха, Мельников Микола, брати Швидченко Олександр Миколайович та Швидченко Григорій Миколайович – майбутній вчитель фізкультури Кременчуцького педагогічного технікуму, Ракітін Петро Володимирович, який у 1930-х рр. встановив світовий рекорд по швидкості газозварювання.
Команда «Металіст» вважалася однією з кращих у гандболі та футболі. Спортивними зірками того часу були Гриневич Олексій, брати Швидченки, Дранніков Абрам, Мельников Микола, Кравець Юзеф. Команда в такому складі у 1926 році посіла перше місце по гандболу в Кременчуці.

Вшануймо наших чемпіонів! Можливо, серед них хтось із кременчужан упізнає своїх родичів і доповнить своїми спогадами та фотографіями історію спорту нашого міста.

95 років тому, 2 травня 1928 р., в Кременчуці був відкритий один із перших стадіонів міста – стадіон ім. Першого Травня, який згодом збирав величезну кількість глядачів і спортсменів. Це була значна подія, адже для проведення спортивних баталій вкрай була необхідна спортивна арена – як для глядачів, так і для спортсменів. Примітивні маленькі футбольні поля вже не влаштовували вимогливих мешканців Кременчука.

Про цю подію сповіщалося в одному з номерів місцевої газети «Кременчуцький робітник». Стадіон, відкритий під час маївок, розташовувався на вулиці Покровській поряд з Безіменним озером. Згодом, після повені 1931 року, озеро на Покровській вулиці стало глибшим, в ньому навіть купалися, а взимку каталися на ковзанах та влаштовували хокейні баталії.

Перед початком війни цьому стадіону дали назву «Динамо». На щастя, його зображення збереглося в наших фондах, і ми маємо уявлення про його місцезнаходження. Цікаво, що стадіон, який належить ПрАТ «Кредмаш», знаходиться тут і зараз. Сподіваємося, що після закінчення війни плани місцевої влади удосконалити та перебудувати його здійсняться, і стадіон знову стане центральним місцем збору кременчуцьких уболівальників.

90 років із часу заснування відзначає стадіон Вагонобудівного заводу: адже на цьому місці він був улаштований ще у 1933 р. під назвою «Дзержинець». В 1924 році електрозварник ковальського цеху КВЗ Андрій Дмитрович Чернишов (1890 р.н.) з власної ініціативи створив на заводі спортивну секцію, яка стала початком для майбутнього добровільного спортивного товариства, а потім і спортивного клубу «Вагонобудівник», який базувався на цьому стадіоні. Його послідовниками стали С.С.Бублик та брати Литвинови.

 
У 1932 р. за ініціативою молоді Крюківського вагонобудівного заводу по нинішній вул. Івана Приходька, між житловим багатоквартирним будинком № 101 на колишній садибі Тіпакових та парком, почалося будівництво першого заводського міністадіону. В цих роботах брала участь велика кількість робітників КВБЗ.

І ось завдяки їх ентузіазму та праці у 1933 році арка з написом «Стадион «Дзержинец» сповістила про завершення побудови спортивного комплексу, де знаходились огороджене футбольне поле з нетесаними воротами, волейбольний майданчик, пряма бігова доріжка, яма для стрибків у довжину, трибуни для глядачів на 180-200 місць, дерев’яні приміщення з двома роздягальнями та кімнатою чергового. Спортивний павільйон заміняла звичайна хата. Директором стадіону вагонобудівного заводу був Григорій Акумович Обідіон.

Попри досить примітивну спортивну базу, життя на стадіоні вирувало. Згодом крюківський стадіон став одним з кращих в області. В 30-ті роки XX ст. тут у різних секціях нараховувалося 630 фізкультурників. Від самого початку існування спортивного товариства спортсмени вагонобудівного заводу ставали чемпіонами міста, області, країни. Перед початком Другої світової війни фізкультурне товариство «Дзержинець» досягло досить високого рівня. В цей час керівниками Ради фізкульттовариства були Мироненко та Чернишов. Кращими фізкультурниками товариства на 1938 рік вважалися Фомін, Самокрик, Лаповок, Бойко. Одним з кращих інструкторів був Клещенко, який проводив заняття і вправи з підіймання ваги.

Через п’ять років після заснування, у 1938-му, спортивне товариство при Крюківському вагонному заводі організувало автомотосекцію, яка налічувала 30 учасників. Це була одна з перших секцій технічних видів спорту в місті. Окрім занять, досвідчені члени секції брали участь в автомотопробігах, один з яких відбувся вже у перший рік існування, в кінці червня 1938 р. Кількість зацікавлених згодом все збільшувалася, а тому з’являлися нові мотосекції. І навесні 1940 року у ФЗУ (фабрично-заводське училище) вагонзаводу було організовано два гуртки мотоциклістів. Один гурток складався з дівчат, а інший з юнаків, і в кожному гуртку налічувалося по 25 учасників. Наприкінці весни 1940 року на КВБЗ (Кременчуцький вагонобудівний завод) діяло чотири автомотогуртки, до яких входило 79 чол., як писала газета «Вагонобудівник». Тут було організовано курси шоферів. Секцію очолював Ф.Усенко. Це був початок історії технічних видів спорту в нашому місті, у тому числі й мотоболу (футболу на колесах). Але це вже інша тема…

Трохи більше півстоліття виповнилося спортивному залу Льотного коледжу ХНУВС (колишнє Кременчуцьке льотне училище цивільної оборони). Так, 55 років тому, у 1968 р. за участі курсантів був улаштований спортивний зал в одному з корпусів навчального закладу. Це було приміщення розміром 36х15 м. У 1989 році він був перебудований. Тут проводилися змагання із волейболу, футболу, фехтування та дзюдо. В цьому залі зростали чемпіони країни. Спортивний зал функціонує і в наші дні.

 
Завдяки ентузіазму та працьовитості мешканців Кременчука, наполегливості видатних спортсменів і любові до активного життя з’являлися перші спортивні організації та бази для спортивних баталій. Місто розвивалося, зростало і досягало великих спортивних перемог, пам'ять про які не повинна згаснути.