Загинув 28 червня під Бахмутом
Сьогодні, 6 липня, у Кременчуці попрощалися з 20-річним військовим Даніїлом Нетребою, який служив у 3 окремій штурмовій бригаді 2-го штурмового батальйону, який загинув 28 червня неподалік Бахмута. А народився Даніїл Нетреба 30 червня 2002 року, йому мав виповнитися 21 рік. На жаль, хлопцю назавжди залишиться 20 років.
— Велика жалоба у нашому місті, сьогодні ми в останню путь проводжаємо молодого нашого кременчужанина, солдата Даніїла Сергійовича Нетребу. Це один із тих хлопців, який самостійно добивався піти воювати. Він звернувся до ТЦК (військкомат — ред.), але за віком ми не мали права його мобілізувати на війну, тому він самостійно через своїх знайомих поїхав в одну зі штурмових бригад Києва. Хлопець був дуже спортивним, енергійним, настирним у гарному понятті слова. 7 травня 2022 року його зарахували у списки штурмової бригади. Після того він постійно тренувався та воював. Але так сталося, що він загинув. Це великий біль для нас усіх, — розповів військовослужбовець з позивним «Художник».
Йому було лише 20 років, але він не побоявся та пішов захищати Україну.
— Усіми правдами й неправдами, він став у ряди тих, хто воює, тих, хто штурмує і нас з вами захищає. На жаль, його не стало. Нічого ще не встиг у цьому житті. Вічна пам’ять Герою! — зазначив військовослужбовець з позивним «Художник».
Прощання відбулося у Палаці культури, де кременчужани вишукувалися у чергу, щоб віддати шану полеглому військовому. Попрощатись з Даніїлом Нетребою прийшло чимало людей. Серед них друзі, однокласники, сусіди та родичі.
— Ми з ним вчилися разом у школі до 8 класу, а потім він перейшов у іншу. Взагалі Даніїл це світла, справжня людина, яка завжди казала правду, завжди підтримував, від нього віяло позитивом. Для нас він був прикладом хоробрості й чесності, про нього лише хороші спогади, дуже сумно, що таке сталося. Чудова людина була. Я знав, що він був на війні, ми його підтримували грошовими зборами та й взагалі спілкувалися, — однокласник загиблого, Іван.
Даніїл до останнього не говорив батькам, що йде на війну, сказав тільки коли вже до Києва їхав. Але він йшов на війну тому, що хотів боротися за Україну.
— Про те, що Даніїл загинув дізналися від його співслужбовця — він виклав пост, — однокласник загиблого, Іван.
— Я не знав людини хоробрішої, ніж Даніїл, він дуже сміливий, дуже відважний. Я був з ним знайомий не багато, але торік ми з ним зустрілися якраз перед тим, як він виїжджав до Києва. У нього не було ні каплі страху. Царство йому небесне! Герої не вмирають! — говорить знайомий загиблого, Назар Лазоренко.
— Він народився, мабуть, уже дорослим, завжди був ініціативний, мужній, був завжди для кожного прикладом. У нього завжди були інтереси, які випереджували його вік. Коли Даніїл пішов воювати, ми завжди допомагали йому в зборах. Це дуже велика втрата, — говорить однокласник Даніїла, Мирослав.
Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. У Даніїла Нетреби залишилася мати. До речі, тіло загиблого воїна кремували.