У Кременчуці попрощалися з 58-річним молодшим командиром Олександром Малєєвим

4.08.2023, 18:30 Переглядів: 4 010

Захищав батьківщину ще з часів АТО

Сьогодні, 4 серпня, у Кременчуці, попрощалися з 58-річним молодшим командиром гранатомета 5-го протитанкового відділення 1-го механізованого батальйону, Олександром Вікторовичем Малєєвим.

Військовий народився 25 липня 1965 року. Закінчив 19 школу, далі навчався у професійному техучилищі № 20 на електрогазозварювальника. Після цього тривалий час працював на різних підприємствах. З початку агресивних дій у 2014 році Олександр пішов воювати разом зі своїм молодшим братом.

— На жаль, у 2020 році помер від захворювання його молодший брат, він похований на Алеї Героїв. А тепер проводжаємо Малєєва-старшого, — говорить військовослужбовець з позивним «Художник».

Олександр Малєєв був впевненим у собі, скромним та дуже добрим чоловіком. Служив чоловік молодшим командиром та мав великий бойовий досвід.

28 липня 2023 року під час проходження військової служби у селі Юрківка Запорізької області через множинні захворювання, прямо у бліндажі чоловік помер.

— За яких обставин поки що невідомо, буде службове розслідування, — говорить військовослужбовець з позивним «Художник».

З Олександром Малєєвим прийшли попрощатися рідні та друзі.

— Я знав Сашу ще з дитинства, ми разом навчалися у морпіхотці, це був 1988 рік, потім разом там працювали, у тій же військовій частині. Знали його лише з позитивного боку, гарний друг, товариш. Коли я виходив у море, а сім’я тут залишалася, він завжди приходив допомагав, нічого поганого взагалі сказати не можу. Він постійно був на передовій, бо навіть у фейсбуці бачив пост, що його дочка шукала, — говорить товариш загиблого Дмитро.

— Це друг, він був одним із перших, з ким познайомилася, коли ми сюди переїхали. Веселий та доброзичливий, завжди нам допомогав. Можна сказати, що це друг з молодості, — говорить давня подруга загиблого.

— Нещодавно приїжджав у відпустку. Дуже спішив, хотів з усіма побачитися, здавалося, що прощається, наче передчував. Купив онучці велосипед, швидко поїхав до мами, рідних, а потім знову поїхав на Запоріжжя. Це була його перша відпустка на 10 днів з початку повномасштабного вторгнення. Усім він завжди допомагав, тим, хто лежав у шпиталі та самому шпиталю. Він напочатку війни був командиром, мав нагороди, але ніколи ними не хвалився, завжди був без пафосу. Ми радили йому долікуватися, але він до останнього рвався в бій, до своїх хлопців, — говорить товариш загиблого.

Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

В Олександра залишилася мати, донька та племінники.

Фото: Кирило Воронцов

Автор: Дарія Згура Фото: Кирило Воронцов Відео: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.