У багатоповерхівці на вулиці Небесної Сотні замурована капсула часу

Напередодні свята «ДДС» зустрілися з Григорієм Григоровичем Балацьким, який понад 40 років працював у сфері будівництва. Він розповів багато цікавого про те, як будували славне місто Кременчук, і про тих, хто був до цього причетний.

Наш співрозмовник працював  у будівельній  сфері з 1961 по 2001 роки. Саме тоді у Кременчуці велося по-справжньому велике будівництво. Було багато роботи: багатоповерхівки, дитячі садки, лікарні, палаци культури — все зводили у короткі терміни, якісно і на віки.

Люди, які працювали на будівництві міста, були відповідальні, працювали з бажанням, немов робили все для своєї родини. Втім, воно так і було. В садочки та школи ходили наші діти, в магазини — дружини, а в будинках жили земляки та родичі.

Будівництво міста

Молодий будівельник Григорій Балацький прийшов у відділ кадрів будівельного управління «Заводбуд» 30 червня 1961 року. Микола Андрійович Сохань, який очолював відділ кадрів підприємства, направив хлопця у молодіжну бригаду мулярів до бригадира Георгія Дмитрука.

Вони працювали на колісному заводі разом із Василем Мельничуком, Василем Паламарчуком, Миколою Муляром, Олександром Зайцевим, Анатолієм Горицею, Анатолієм Опанасієм. Саме тут набиралися досвіду, набивали руку, ставали професіоналами.

Пів року хлопці працювали на заводі, а в січні 1962-го об’єдналися з комплексною бригадою знаменитого Івана Білого. У її складі були мулярі, теслі, різноробочі — загалом 70 осіб.

Їм довірили будувати перший великий об’єкт — малосімейку на вулиці Старшого лейтенанта Кагала (колишня Першотравнева), будинок № 39. Очільником дільниці був Михайло Золотуха. Саме під його керівництвом успішно було виконано завдання лише за 10 місяців. Наступний об’єкт — житловий будинок № 20 на 46 квартир, розташований за Будинком торгівлі.

У кінці 1963 бригаду поділили: одна частина, до якої потрапив і Балацький, пішла будувати готель «Дніпровські зорі», інша — хлібозавод на Занасипу.

Готель побудували за три роки. Його здали 8 березня 1966 року. Наш герой, хоч і зовсім молодий, був запрошений на відкриття, яке урочисто проводили у ресторані.

Кращі з найкращих

Наступний об’єкт — кооперативна п’ятиповерхівка за Будинком торгівлі та дитячий садочок. Її будували під керівництвом начальника дільниці Віктора Григоровича Гладиша, бригадира Василя Гуменюка та майстра Бориса Огняного — грамотного інженера.

У 1971 році «Заводбуд» об’єднали із «Житлобудом». Його очолив Володимир Матищенко.

Григорій Григорович пригадав, як будували корпуси Першої міської лікарні. Перший — у 1982 році, другий у 1983-му.

Коли перший корпус вже був у роботі, Микола Залудяк — керівник міста, поїхав до міністра просити грошей ще на один корпус. Той поставив умову: якщо перший корпус побудують за рік, будуть гроші й на другий. Будівельники впоралися!

Так у Кременчуці з’явилися два корпуси Першої міської лікарні та Будинок дитини.

Руками нашого співрозмовника та його колег були побудовані дитячі садочки, школи, будівля інституту, Палац культури «Нафтохімік», стоматологічна поліклініка, житловий фонд.

З 1966-го до 1976-го вони будували Міський палац культури.

Крім Кременчука були соціальні об’єкти у Козельщині, Омельнику, Лохвиці. Роботи було дуже багато!

Будівництво обслуговували електрики, які працювали у три зміни. Кращі з найкращих: Анатолій Михайлюта, Геннадій Сетнянський, Остап Смутило, Володимир Кулібаба. Разом із ними виконували роботу електрозварювальники Іван Калитяк, Василь Цибізов, слюсар-сантехнік Іван Поривай.

Капсула часу

Згадуючи минуле, Григорій Григорович розповів, що в одній із багатоповерхівок залишив пам’ять про будівельників.

Григорій Григорович Балацький жодного разу не рахував, скільки об’єктів побудував за своє життя, але він поклав стільки цегли, що можна викласти стежку від Кременчука до столиці Куби — Гавани.

Напередодні свята будівельник зі стажем адресує вітання всім представникам і ветеранам галузі та бажає багато замовлень, мирного неба та міцного здоров’я.