Наші відомі земляки: Олександр Саян 50 років у журналістиці

30 серпня наш земляк відзначає свій 85 рік з дня народження та 50-річчя творчої діяльності у Національній спілці журналістів України
Олександр Дмитрович родом із Луганщини. Він народився у 1938 році у селі Черкаське Слов’яносербського району. Його батько був вчителем та директором школи, мати працювала бухгалтером.

Дитинство Олександра, як і багатьох дітей того часу, закінчилося з вторгненням Німеччини. Попри малий вік, він пам’ятає перші гучні вибухи, жах в очах батьків, горе, яке прийшло на рідну землю.

Спогади про ту кровопролитну війну неодноразово друкувалися в газеті «Журналіст Кременчуччини» та описані на початку другого тому «Українського щоденника».

У 1956 році хлопець закінчив середню школу й одразу почав працювати на будівництві шахти «Черкаська-Північна» № 2 робітником маркшейдерського відділу.

Руки робили важку роботу, а душа просила творчості — з’явилися перші замітки у багатотиражці.

У лютому 1957 року Олександра призначили відповідальним секретарем газети «Шахтобуд» — так почалася його журналістська діяльність.

У різні роки він працював відповідальним секретарем, редактором різних багатотиражок Луганщини.

Під час журналістської діяльності Олександр Дмитрович зустрічався з багатьма цікавими людьми. Його щирими друзями були майже всі поети й письменники Луганщини.

У грудні 1966 року на річницю з дня смерті Володимира Сосюри до Лисичанського склозаводу, у сквері біля якого споруджено пам’ятник відомому українському поету, «висадився десант» письменників і поетів із Києва, Львова, Ленінграда, Донецька, Луганська. Серед них були літературні метри Павло Усенко і Тарас Рибас; Степан Бугорков, Микола Далекий, Геннадій Довнар, В’ячеслав Кузнєцов, Іван Савич, Микита Чернявський, Михайло Яременко та ін.

Усі вони залишили О.Саяну свої книги з теплими дарчими написами. 

Наприкінці 1970 року наш земляк співпрацював з Анною Аксьоновою, письменницею, спецкором «Літературної газети», яка збирала матеріали для нарису про Лисичанський склозавод. Анна на згадку подарувала свою книгу і зробила дарчий напис.

Олександр Дмитрович допомагав збирати матеріал про міста і села, що розташовані на берегах Сіверського Донця, журналісту і письменнику Володимиру Моложавенку. Про зустріч із журналістом Саяном згодом письменник написав у своїй книзі «Неопалима купина».

У 1977 році на запрошення міської влади переїхав з родиною до Кременчука. У Кременчуці зростали дві його любі донечки.

Після восьми років роботи редактором багатотиражки «тресту «Кременчукнафтохімбуд», у 1985 році Олександр Дмитрович очолив Кременчуцьку міську газету «Кременчуцька Зоря».

Крім того, у його трудовій біографії значиться робота у газеті «Кремінь», у ТОВ «Кременчуцька міська друкарня» — видавництво «Кременчук».

За роки роботи у друкарні він «дав путівку у життя» виданням багатьох місцевих поетів і письменників, пошуковців і науковців.

Коли у 2000 році у Кременчуцькому Інституті економіки та нових технологій на гуманітарному факультеті було створено кафедру едитології, серед перших викладачів дисциплін журналістики й видавничої справи був і колишній редактор міської газети «Кременчуцька Зоря» О. Д. Саян, якого запросила Вчена Рада ІЕНТу.

П’ятнадцять років (2000-2015) він викладав різні дисципліни на кафедрі журналістики, видавничої справи та редагування.

Керував дипломними роботами студентів Кременчуцького університету економіки, нових технологій і управління. Готував разом зі студентами наукові роботи на Всеукраїнські науково-практичні конференції.

Як науковий керівник сприяв становленню молодих журналістських кадрів. Його випускники сьогодні працюють не лише у ЗМІ Кременчука, а й у Полтаві, Києві, у європейських кореспондентських пунктах від українських телевізійних каналів.

У вересні 2010 року, після десятирічної роботи старшим викладачем, отримав звання доцента кафедри журналістики, видавничої справи та редагування гуманітарного факультету, а у вересні 2014 року став професором КУЕІТУ.

Як досвідчений журналіст О Д. Саян побував у багатьох країнах світу, де розповідав про життя України та щирих українців.

Справжніми друзями за багато років спілкування стали з Василем Федоровичем Котляром, на той час очільником Полтавського обласного телерадіокомітету, «Заслуженим журналістом України», «Заслуженим діячем мистецтв України».

За своє життя він написав багато наукових статей, методичних розробок. Він автор тлумачних словників, зокрема української жаргонної лексики.

Неодноразово публікувався у збірках спілки журналістів. Разом із колегою Володимиром Шевченком підготував і випустив у світ 11 томів «УКРАЇНСЬКОГО ЩОДЕННИКА» про визвольну війну України XXI сторіччя: хроніку захисту і Перемоги над росіянами. (Усі томи є у читальнім залі Публічної міської бібліотеки філія № 2 на вул. Соборній, 9/16).

За 50 років Олександр Дмитрович проводив чимало заходів спілки, готував, редагував матеріали для друку в міських ЗМІ, редагував видання спілчан, керував і проводив уроки у Кременчуцькій міській школі журналістики.

Він і нині редагує різні матеріали, продовжує готувати до друку чергові томи «Українського щоденника».

Діяльність Олександра Дмитровича неодноразово відзначали нагородами різного рівня. Він Лауреат Полтавської обласної журналістської премії ім. І. Ф. Яценка як один із кращих редакторів Полтавщини. Має Диплом і Почесний знак Секретаріату НСЖУ, почесний знак Кременчуцької міської ради «За заслуги перед містом».

Крім цього, нагороджений багатьма почесними грамотами, листами подяки численних районних, міських, обласних, республіканських органів, організацій і установ.

У 2022 році Саян отримав Диплом лауреата Загальноукраїнського конкурсу «Українська мова — мова єднання» за «УКРАЇНСЬКИЙ ЩОДЕННИК. Визвольна війна України XXI ст.»

Напередодні ювілею ми вітаємо талановитого журналіста, життя якого наповнено творчістю, бажаємо довгих років життя і творчого польоту.