Ще 13 захисників на війні за серпень втратив Кременчуцький район

У боротьбі за незалежність Україна платить найвищу цінність — людські життя наших воїнів, які кров’ю і потом виборюють кожен клаптик нашої землі.

За серпень Кременчуччина попрощалася ще з 13 захисниками, про решту раніше писав «Телеграф», історію про кожного можете знайти у рубриці «Воїни світла».

Іванько Антон Анатолійович загинув 8 серпня в районі села Роботине Пологівського району Запорізької області. Старший солдат загинув внаслідок мінометного обстрілу.

Воїн народився 3 березня 1990 року. Проживав у селі Кам’яні Потоки Кременчуцького району.

Радченко Ігор Володимирович загинув 17 липня у районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Попрощалися зі старшим лейтенантом ЗСУ  24 липня у Горішніх Плавнях.

Народився Ігор Радченко 11 квітня 1975 року у Горішніх Плавнях. У 1992 році закінчив 11 класів середньої школи № 5. У 1992-1997 роках навчався в Державній гірничій академії України, де здобув кваліфікацію гірничого інженера-електрика. У 1997 році розпочав свою трудову діяльність на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті у Дніпровському рудоуправлінні. Потім працював у міському Палаці культури й творчості. Згодом переїхав до Боярки Київської області.

Усе життя Ігор захоплювався мистецтвом фотографії. Він творив неймовірні фото в стилі «Світлова кисть». Його фотороботи неодноразово були представлені у виставкових залах Горішніх Плавнів й Києва. З початком повномасштабного вторгнення Ігор був мобілізований на російсько-українську війну. 17 липня 2023 року вірний військовій присязі командир механізованого взводу старший лейтенант Збройних Сил України Ігор Радченко героїчно загинув у районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Військового поховали з почестями у Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».

Коробка Іван Вікторович 13 серпня загинув у районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Провели військового в останню путь 17 серпня у Горішніх Плавнях.

Солдат Збройних Сил України Коробка Іван народився Іван 7 лютого 2001 року у Горішніх Плавнях. Навчався у загальноосвітній школі № 2, потім перейшов у першу школу, де закінчив 9 класів. Потім продовжив навчання в Політехнічному коледжі Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, де здобув кваліфікацію техніка-електромеханіка гірничого. У 2020 році вступив до Інституту електричної інженерії та інформаційних технологій Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського.

Іван активно займався спортом, зокрема плаванням. Кандидат у майстри спорту України, багаторазовий чемпіон Полтавської області, переможець змагань всеукраїнського рівня. У лютому 2023 року пішов на військову службу за контрактом до Збройних Сил України в полк «Азов», у третю окрему штурмову бригаду. Проходив військову підготовку у Великій Британії. 13 серпня 2023 року захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет Батьківщини, вірний військовій присязі, навідник штурмового батальйону солдат Збройних Сил України Іван Коробка героїчно загинув біля населеного пункту Бахмуту Донецької області.

Романов Сергій Іванович помер 11 серпня від поранень отриманих на передових позиціях.

Старший солдат ЗСУ Сергій Романов народився 28 вересня 1978 року в селищі Бірюково Луганської області. У 1995 році закінчив середню школу селища Бірюково. У 1996-1998рр. проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Потім військова служба за контрактом у прикордонних військах. У 2014 році виїхав до Коростишева Житомирської області, займався підприємницькою діяльністю. У 2018 році переїхав до Горішніх Плавнів. Працював у НВП «Фероліт», а потім за кордоном.

З початком повномасштабного вторгнення, як справжній патріот, повернувся в Україну. 3 квітня 2022 року мобілізований на російсько-українську війну. 11 серпня 2023 року від поранень, отриманих під час оборони держави та стримування збройної агресії російської федерації, старший стрілець-оператор штурмового батальйону старший солдат Сергій Романов відійшов у безсмертя у Дніпровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова. Прощання відбулося 17 серпня у Горішніх Плавнях.

Скорняков Володимир Миколайович помер 21 серпня у Запорізькій області. Попрощалися з військовослужбовцем 24 серпня у Горішніх Плавнях.

Солдат ЗСУ Скорняков Володимир Миколайович народився 7 квітня 1970 року у селі Горби (раніше Глобинського, а наразі Кременчуцького району). Після закінчення 8 класів нашої загальноосвітньої школи № 3 навчався в Комсомольському професійно-технічному училищі № 15,  де здобув кваліфікацію машиніста бурового станка. У 1988 році розпочав свою трудову діяльність за спеціальністю на буровій дільниці Дніпровського рудоуправління Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. У 1988-1990 роках проходив строкову військову службу.

Після служби повернувся на комбінат, де працював до 2008 року. Потім тривалий час працював на підприємстві «МАГ». 9 березня 2022 року був мобілізований на російсько-українську війну. 21 серпня 2023 року при виконанні службових обов’язків Володимир Скорняков відійшов у вічність у селі Барвінівці Запорізької області.

Яременко Олександр Володимирович загинув 19 липня поблизу населеного пункту Новоселівське Луганської області. Наш захисник потрапив під мінометний обстріл, отримавши смертельні поранення. Житель села Бугаївка – 2 березня 2023 року був призваний за мобілізацією. Службу проходив на посаді гранатометника військової частини А4863.

Олександр з честю виконав священний обов’язок по захисту України, віддавши за це найцінніше — власне життя.

Коваленко Сергій Миколайович загинув 30 липня у Донецькій області. Військовий народився 9 серпня 1982 року у селі Броварки Градизької територіальної громади. Військову службу розпочав 25 грудня 2022 року за мобілізацією. Службу проходив на посаді стрільця снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу в/чА412363. Загинув наш захисник 30.07.2023 року виконуючи бойове завдання неподалік села Серебрянка Донецької області, з честю виконав священний обов’язок по захисту України, віддавши за це найцінніше — власне життя.

Коваленко Микола Миколайович помер від важких поранень 14 серпня.

Народився Микола 14 жовтня 1971 року, в с. Черевані (раніше Глобинського, а наразі Кременчуцького району). Навчався у Глобинській ЗОШ № 5. Після закінчення школи у листопаді 1989 року був призваний на строкову військову службу,  служив у військовій частині А9790, а за рік у частині А 2011. У грудні 1991 року був демобілізований. Здобув професію газозварювальника.

З початку російсько-української війни у 2014 році був призваний за мобілізацією. З 2014 до 2015 проходив військову службу у військовій частині польова пошта В4750 у Краматорську. З листопада 2015 до травня 2016 року підписавши контракт проходив службу у військовій частині В 4750 навідником. З початком повномасштабного вторгнення Микола пішов захищати свою Батьківщину. Брав участь у бойових діях у Луганській та Донецькій областях. Микола Коваленко служив старшим навідником з розрахунку АГС-17, 1 гранатометного відділення, гранатометного взводу, роти вогневої підтримки військової частини А4472. 23 липня, поблизу населеного пункту Бархінка Донецької області, потрапивши під ворожий обстріл Микола отримав тяжкі поранення. За його життя боролися лікарі, але 14 серпня серце захисника зупинилося в лікарні.

Амірджанян Алексан Володимирович загинув 13 серпня під час стрілецького бою в районі села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Воїн народився 17 серпня 1989 року у Єревані (Вірменія). Згодом разом із сім’єю переїхав до України у село Святилівка (раніше Глобинського, а нині Кременчуцького району). Закінчив місцеву школу та гірничий ліцей. Після строкової служби працював водієм вантажівки на гірничому підприємстві. Повномасштабне вторгнення росіян зустрів за кордоном, у лютому 2022 року повернувся додому та став до лав ЗСУ.

Старший брат Алексана — Грант Амірджанян — загинув 26 лютого 2023 року у місті Бахмут Донецької області. Після похорону Алексан отримав право на демобілізацію, проте вирішив до останнього мститися окупантам за свого брата.

Ярина Сергій Павлович загинув 11 липня 2023 р. біля населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області.

Сергій народився 25 серпня 1976 р. у с. Вільне. Навчався у Криворудській школі, після здобуття середньої освіти його призвали до лав Збройних Сил України. Після демобілізації чоловік працював у місцевому колгоспі в с. Вільне. До лав супротиву російському окупанту він приєднався 17 травня 2023 р. Мав звання рядовий солдат, був стрільцем-снайпером відділення першого взводу 9 роти, 3 механізованого батальйону військової частини А4773. Офіційне прощання із Сергієм Павловичем Яриною відбулося в неділю, 16 липня, на центральній площі Семенівки. Громада на колінах зустрічала свого Героя. Віддати шану загиблому Воїну прийшли рідні, близькі, земляки, односельці, представники влади, бойові побратими.

Лукаш Юрій Анатолійович помер 7 серпня у відпустці. Прощання відбулося 9 серпня в Оболонській громаді на кладовищі в (Старому) Горошині.

Народився Юрій Анатолійович 14 березня 1984 р. у с. Чапаївка Диканського району на Полтавщині в багатодітній родині. Невдовзі його сім’я переїхала до с. Горошине. Після закінчення Горошинської ЗОШ Юрій був призваний до лав Збройних Сил України, де проходив службу в прикордонних військах. Закінчивши службу, влаштувався працювати в с. Погреби Кременчуцького району. Тут він зустрів своє кохання та одружився. У молодій сім’ї народилася донечка Настя. Через деякий час Юрій повертається в с. Горошине, де проживав із матір’ю, сестрами та племінниками. Почалося повномаштабне вторгнення росії в Україну… Чоловік, отримавши повістку в березні 2022 р., без роздумів і вагань став на захист своєї Батьківщини. Був сапером. Службу ніс добросовісно, з честю, завдання виконував якісно і сумлінно. 3 травня 2023 р. був відзначений нагородою «Золотий хрест». На початку серпня наш захисник прийшов у довгоочікувану відпустку. На жаль, 7 серпня серце відважного Воїна здійснило свій останній удар.

Федів Роман Сергійович загинув 7 серпня поблизу н. п. Мар'їнка, Донецької області. Військовий з позивним «Дрогобич» у складі аеророзвідки SOLOVEY 144 ОБ 116 ОБр ТрО потрапив під ворожий артилерійський обстріл.

Він залишився вірний військовій присязі, обороняючи Україну, захищаючи її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, при виконанні бойового завдання з розвідки противника. Попрощалися з солдатом ЗСУ у Козельщинській громаді.

Народився Роман 10 червня 1994 року. Проживав у селищі Козельщина. Закінчив місцеву школу. Навчався на факультеті історії та географії ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Був активним учасником Революції Гідності, членом ВГО «Сокіл» — молодіжного крила ВО «Свобода». Брав участь у проведенні АТО у складі батальйону «Карпатська Січ». На початку повномасштабного вторгнення добровольцем став до лав тероборони.

Скляренко Володимир Іванович (4 січня 1979 року) загинув 12 серпня на околицях н. п. Роботине Запорізької області. Військовий потрапив під ворожий мінометний обстріл з боку російської федерації й загинув від отриманих трав несумісних з життям. У Козельщинській громаді провели в останню путь військового Національної гвардії України (в/ч 3017), жителя смт Нова Галещина. Молодший сержант, головний сержант взводу оперативного призначення (на бронетранспортерах) залишився вірний Батьківщині і віддав своє життя за вільне майбутнє наших дітей.