До проходження військової служби Іван займався звичними справами — спортом, навчався та навіть не здогадувався, що таке військо. У червні 2021 року, спостерігаючи за подіями в країні, Іван разом зі своїми товаришами вирішує добровільно піти до лав Національної гвардії України. Про це повідомляє пресслужба військової частини 3059 Національної гвардії України.
У 2022 році у складі підрозділу частини Іван потрапив на свою першу ротацію: «Це була моя перша ротація, яка запам’ятається на все життя. До початку повномасштабного вторгнення ми виконували службово-бойові завдання на взводно-опорних пунктах, жили простою діяльністю ВОПа.
Але вже 24 лютого поступає команда, що ворог просувається майже по всіх напрямках. Максимально швидко перегрупувалися та очікували команди від командира».
«На шосту добу нам все ж таки вдалося дочекатися підтримки. Підрозділи Національної гвардії України разом із хлопцями зі Збройних Сил України почали штурмувати самі дальні рубежі селища Степне. За допомоги артилерії та наших танків нам вдалося повністю взяти під свій контроль селище та його околиці. Вже після утримання та вибиття окупанта мене направили до міста Курахове для лікування. Пам’ятаю, як я згадував у лікарні, що саме врятувало мені ногу — телефон у кишені. Він взяв на себе більшість осколків, які могли б причинити більшу шкоду», — згадує з посмішкою Іван.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.
Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!