Понад 100 громадських організацій закликають не проводити вибори в Україні під час війни

Понад 100 громадських організацій закликають не проводити вибори в Україні під час війни. На їх думку, ця ідея є вкрай небезпечною. Відповідне звернення опублікувала на своєму сайті громадянська мережа «Опора».

Серед ключових причин неможливості проведення легітимних виборів під час війни громадські активісти називають виклики, пов'язані з вільним формуванням політичної волі в умовах активної фази війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, а також відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану. 

Вони аргументовано пояснюють, чому вибори не можна провести під час війни:

• Вибори самі по собі не дорівнюють демократії, а формальний акт голосування не є безумовним підтвердженням демократичності режиму. Якщо конкурентна політична боротьба неможлива в умовах війни, то вибори точно не є вільними. Вибори — це не день голосування, а гучні дебати між різними таборами про кращу програму розвитку держави. Такий діалог буває вкрай гарячим і нестерпно відкритим, але тільки він забезпечує справжні демократичні процедури…
• Законодавство забороняє проведення виборів під час воєнного стану. Частина 4 статті 83 Конституції України прямо забороняє припиняти повноваження парламенту й автоматично продовжує їх до обрання нового скликання після війни: «У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану». Крім того, закони, які теж мають цілковиту легітимність та повинні виконуватися всіма, а не лише зацікавленими сторонами, прямо забороняють проведення будь-яких виборів, в тому числі президентських, в умовах війни. Всі органи влади зобов’язані працювати повноцінно, мати цілковиту легітимність та бути максимально згуртованими. Такі положення повністю відповідають принципам, за якими живуть й інші демократичні країни. Будь-які зміни до законодавства, спрямовані на те, щоб зробити вибори під час війни формально «законними», будуть суперечити духу Конституції та міжнародним стандартам. 
• Проведення виборів під час війни здатне підірвати національну єдність. Дезінформація, яку масово поширюють в Україні та світі росіяни, буде спрямована на підрив довіри до організаторів та учасників кампанії з метою делегітимізації процесу та його результатів. Розкол суспільства може бути спровокований тим, що в умовах війни справжні герої воюють і ризикують своїм життям, натомість політики цинічно борються за владу. Доки військові й волонтери в силу своїх щоденних пріоритетів не зможуть брати участь у кампанії не лише як виборці, а і як кандидати, це стане приводом для внутрішніх протистоянь і непорозумінь. Якщо громадяни України, які перебувають за кордоном, не зможуть реалізувати право голосу або стати кандидатами, які роблять посильний внесок у програму розвитку повоєнної України, це спровокує розкол між біженцями та місцевими.
• Правовий режим воєнного стану законодавчо обмежує права і свободи, тоді як вибори потребують їх розширення та захисту. Ці стани — несумісні. Згідно зі статтею 64 Конституції України, в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод, внаслідок чого під час війни неможливо повністю забезпечити свободу слова і преси, що є запорукою вільної та чесної конкуренції на виборах. В умовах війни вся система державної влади, місцевого самоврядування, суспільство повинно бути сфокусоване на безпеці й обороні, а для цього потрібні ресурси: люди, фінанси, час на підготовку. Головним ресурсом в умовах війни є тотальна мобілізованість громадян та довіра між державою і суспільством. Спільний інтерес — перемога, а політичні баталії необхідно відкласти до мирного часу…
• Перед Україною постануть екстремальні безпекові та операційні виклики, які не можливо подолати жодними змінами до законодавства: знищена інфраструктура, фактична неможливість забезпечити повну безпеку всіх учасників процесу, необхідність забезпечити право голосу більше як 7 млн громадян, переміщених за кордон і всередині країни, та понад 1 млн захисників. В умовах війни складно залучити поліцію, як частину Сил Оборони України — для охорони виборів. Громадські організації також нагадують, що близько 20%, території нашої країни окуповані або є місцем бойових дій, ще близько 20% перебуває в зоні безпосередньої досяжності артилерійських установок, а ракети і безпілотники запускають по всій країні. Це створює безпрецедентні та невиправдані ризики.
• Українці підтримують продовження строку повноважень обраних органів влади до закінчення війни. Низка нещодавніх загальнонаціональних репрезентативних опитувань громадської думки чітко вказує, що народ України підтримує продовження терміну повноважень парламенту, навіть попри теперішнє невдоволення цією та деякими іншими інституціями, та підтримує проведення виборів саме після закінчення війни.

Заради забезпечення і подальшого розвитку справжньої демократії, громадські організації закликають:

• Верховну Раду України — не йти на такий небезпечний і необдуманий крок, як проведення виборів під час війни, а натомість терміново розпочати повноцінну експертну роботу над подоланням викликів у проведенні повоєнних виборів, заздалегідь розробити необхідні законопроєкти після інклюзивних дискусій та забезпечити принцип правової визначеності. Саме так Україна може підтвердити свою глибоку відданість демократії, в тому числі відновивши ширший процес виборчої реформи, який зараз призупинений;
• Політичні партії — працювати над демократизацією і розвитком власних організацій, не поляризувати суспільні настрої з політичною метою та зосередитись на реформах і стратегії відновлення повоєнної України, як демократичної та розвинутої модерної держави; 
• Міжнародних партнерів України — збільшувати системну підтримку у військовій, гуманітарній та економічній сферах, щоб війна закінчилася якнайшвидше перемогою України, а демократичні вибори стали можливими. 

Долучитися до ініціативи можна за посиланням

Заяву вже підписали: Громадянська мережа ОПОРА, Центр політико-правових реформ, Transparency International Ukraine, Рух ЧЕСНО, Міжнародний фонд «Відродження», Міжнародний Центр Української Перемоги (ICUV), Центр протидії корупції, Лабораторія законодавчих ініціатив, ZMINA.Центр прав людини, ГО «Інтерньюз – Україна», БФ «ВОСТОК SOS», ГО «Жіночий ветеранський рух», Київська школа Економіки, Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, ГО «Харківська правозахисна група» та інші організації (106 станом на вечір 18 вересня – ред.).