Минулого тижня в гостях у «Кременчуцького Телеграфа» побував легендарний генерал, колишній перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій (ССО) ЗСУ та ексзаступник секретаря РНБО України Сергій Кривонос. Він дав велике інтерв’ю, у якому розказав багато цікавого. Зокрема, про історію створення ССО ЗСУ та свою участь у російсько-українській війні, починаючи з 2014 року.
Генерал розповів, як йому вдалося організувати оборону Краматорського аеродрому влітку 2014 року та аеродрому в Жулянах у лютому 2022 року.
— Все, що ми робили при обороні Краматорського аеродрому, прописано у Бойових статутах Сухопутних військ. І по закінченню 47-денної облоги аеропорту я говорив, якщо кожен командир на цій війні буде робити те, що прописано у цих статутах, він матиме успіх. Бо насправді все, що застосовується під час війни з 2014 року — це то, що вже колись було зроблено. Є нюанси у застосуванні певних зразків зброї, але то лише нюанси. Все полягає у професійному виконанні своїх службових обов’язків. І я вдячний долі, що ті люди, які разом зі мною обороняли Краматорський аеропорт, чітко виконували мої накази, — відповів генерал на питання як влітку 2014 року вдалося утримати аеродром та завдати ворогу величезні втрати.
Сергій Кривонос згадав, що його підлеглі спочатку трохи «бухтіли», коли він змушував їх рити окопи, бо були десантниками та спецпризначенцями, які до такої роботи не звикли. Але коли кількість обстрілів збільшилася, а втрат від них завдяки окопам вдалося запобігти, вони зрозуміли, що саме ці окопи врятували їхні життя.
— Для мене головні висновки з тих часів: перше — ти, як командир, мусиш постійно навчати своїх людей навіть під час війни… друге — те що підлеглі мають чітко виконувати накази командира, а командири мусять ті накази віддавати правильно, розуміючи свою міру відповідальності за них, — зазначив генерал.
Він пояснив, чому не любить слів «героїзм на війні», чому важлива професійність командирів та коли солдата не можна жаліти, а коли треба берегти.
— Героїзм інколи сприймається, як провал у професійності командирів, їх вмінні правильно спланувати забезпечення бою. І тоді вже підлеглі платять за це своєю кров’ю. Якщо командир все передбачив, все розрахував, якщо він при підготовці до ведення бойових дій не жалів своїх людей, бо солдата під час тренування жаліти не можна — його треба берегти в бою, то буде успіх, — заявив генерал, зазначивши, що засвоїв ці «золоті, прописні істини» ще коли був сержантом.
Розповідаючи про оборону аеродрому Жуляни у перші дні повномасштабного вторгнення рф Сергій Кривонос зазначив, що спрогнозував варіанти нападу росіян на Україну ще весною 2020 року.
— Я все життя, як спецпризначенець, навчав та сам навчався руйнувати інфраструктуру ворожих держав. Тож, розумів, як це будуть робити росіяни. І я передбачав, що вони будуть намагатися повторити бліцкриг за прикладом Чехословаччини 1968 року та Афганістану 1979 року. Росіяни кальки не міняють, а міняють лише наповнення цих кальок… Я знав, що завданням № 1 для ворога буде захоплення аеродромів, які могли б забезпечити їм плацдарми для десантування військ та швидкого захоплення столиці. На той момент було зрозуміло, що це аеродроми у Гостомелі, Жулянах, Борисполі, Святошині, — розповів колишній заступник Командувача ССО ЗСУ.
Він згадав, як заїхавши в аеропорт Жуляни, побачив там повний бардак та відсутність будь-якого керівництва. Люди не знали що кому робити, хоча захисників було достатньо. Розуміючи, що час йде на години, а то й на хвилини, та що росіяни можуть висадити свій десант, як це було у Гостомелі, Сергій Кривонос погодив свої дії з Головнокомандувачем ЗСУ генералом Залужним, отримав від нього добро та очолив оборону цього аеропорту.
— Все те, що я робив в аеродрому Жуляни, було в певних моментах повторенням подій у Краматорську у 2014 році. Але було значно складніше, тому що у 2014 році у мене були професіонали, мотивовані спецназівці та десантники, а тут мотивованих було багато, а от з професіоналізмом в них було слабенько. У мене була дика «солянка» з підрозділів різних видів, родів військ та силових структур. Був такий «мікс» і серед нацгвардійців — починаючи від конвойних і патрульних частин до тих, що відійшли після бою у Гостомелі. Прикордонники на той момент, окрім спецназу Прикордонної служби, були абсолютно не підготовлені., а солдати строкової служби зведеної роти президентського полку до того відслужили 3-4 місяці й тренувалися тільки ходити у складі почесної варти, — згадав про перші дні повномасштабної війни бойовий генерал.
Сергій Кривонос розповів, що кістяком оборони у Жулянах стали добровольці «Правого сектору» з якими він дружив та воював разом з 2014 року.
— З такого дикого «міксу» ми й організували оборону. Час працював проти нас і знаючи усі нюанси з захоплення аеродромів, я розумів, що може відбити у ворога бажання його захопити — пошкодити злітно-посадкову смугу. Ми залили її оливою, що унеможливило посадку на цьому аеропорту великих транспортних літаків. Далі ми поставили на злітно-посадковій смузі паливозаправники, бетонні блоки, замінували, ну й почали готуватися до боротьби з вертольотами. Ворог вів аеророзвідку й побачив, що захоплювати аеродром немає сенсу, бо його не можна використовувати, — додав він.
Згадуючи про певні звинувачення, які звучали на його адресу щодо збереження майна, яке на той час перебувала у приміщеннях аеропорту, Сергій Кривонос зазначив, що під час організації оборони аеродрому, нікого із його служби безпеки чисельністю у 400 осіб в аеропорту не було, бо вони втекли.
— Крім нас там нікого не було. Жодне приміщення та жодний об’єкт на аеродромі ніхто нікому не передавав. І чи було там майно, чи його там не було, та якщо кажуть, що щось вивозили, так почекайте — а хто ж передавав нам його під охорону? У мене завдання стояло тільки одне — не допустити висадки десанту. Ми це завдання виконали, — зауважив генерал.
Сергій Кривонос розповів, як йому вдалося нарощувати боєздатність захисників аеропорту Жуляни. У першу добу у них були тільки патрони до стрілецької зброї — не було ані кулеметів, ані протитанкових засобів чи засобів боротьби з літаками та вертольотами.
— Налагодив правильну комунікацію і ми все це почали отримувати. Навіть аптечки нам завезли вже у першу добу. Ми знали куди телефонувати та у які двері стукати. Завдяки Головнокомандувачу ЗСУ генералу Залужному ми спочатку отримали кулемети MG-3, MG-42, потім великокаліберні кулемети Browning. Пізніше отримали ЗУ-23-2 — це взагалі чудова зброя у боротьбі з повітряним десантом. Також отримали ПЗРК. Ми нарощували свою боєздатність, — згадував генерал.
Він розповів, що під час оборони організував навчання захисників та почав підготовку підрозділів територіальної оборони, які були сформовані у Києві з «абсолютно цивільних людей».
Повне інтерв’ю з Сергієм Кривоносом читайте на сайті «Кременчуцького Телеграфа».